Черговим приводом для обурення стала демонстрація на одному з українських телеканалів шоу за участі російських військових, які воювали на Донбасі. Керівництво телеканалу перепросило, але сам факт не може не пригнічувати. Politeka дізналася, яку загрожує національній безпеці України російський продукт не лише в українському інформаційному просторі, а також в економіці та енергетиці.
– В Україні проблема з російським інформаційним продуктом була ще до прямої агресії РФ. Тоді помітно зросла кількість російських фільмів на мілітарну тему, які мали антиєвропейську, антиамериканську та антиукраїнську спрямованість й часто пропагували агресію. Суспільство помічати цього не хотіло. Навіть на початку війни по всіх каналах транслювали тоталітарні фільми. Були підозри, що частина менеджменту телеканалів, які відповідали за купівлю продуктів, мали комерційні стосунки або з російським посольством або із спецслужбами.
Якщо Росія агресор, маємо обмежити її вплив на українських громадян, а через російський інформаційний продукт його надалі чинять.
Скандал, який розгорівся після показу на телеканалі СТБ програми з представниками терористичних організацій «Л/ДНР» – лише одна з ознак цієї проблеми. Отруєння через російський інформпродукт відбувається не тільки, коли показують прямих ворогів, а й через спроби прищепити українцям, що російська культура вища, а розмовляти російською – престижно.
Російська культура руйнівна для української держави. Говорити про вільну конкуренцію тут не доводиться. Не може бути вільної конкуренції з державою агресором. Потрібна повна заборона російського інформаційного продукту в Україні.
Верховна Рада під тиском суспільства змушена приймати протекційні заходи щодо української мови і обмеження прямої російської агресивної інформаційної політики. Це позитивно. На жаль, ці заходи хаотичні й часткові. Недостатньо забороняти російські фільми у яких є прямі вказівники на служби безпеки РФ, тому що проходить багато інших фільмів, які популяризують російський спосіб мислення.
Російська інформаційна агресія проти України продовжується і дивно, що це досі відбувається у країні, яка три роки веде боротьбу з військовою агресією Росії.
– З часу російської агресії по відношенню до України взаємний зовнішній товарообіг зараз мінімізований. Для України він звівся з 33% до 8%. Менший може бути лише у випадку повного припинення торгівельного обороту й закриття кордону.
Україна й Росія торгують лише критичним для себе імпортом та експортом. Для нас – це все ще енергоносії у вигляді газу та нафтопродуктів. Маємо присутність й російської автомобільної техніки. На російському ринку українські товари присутні там, де вони швидко не змогли налагодити власного альтернативного випуску. Це машинобудування, металопрокат та хімія. Усе інше через багаторазові торгівельні війни Росія перекрила.
Доволі дивна ситуація у банківській системі. В Україні після численного «банкопаду» переважно українських банків, частка російських зросла. Це найбільша загроза, тому що російські банки оперують грошима українських громадян та підприємств і ці гроші частково можуть використовуються на війну в Україні.
Якщо доля російських банків збільшуватиметься, то по відповідній політичній команді вони можуть свідомо працювати на дестабілізацію фінансового ринку України, як щодо курсу гривні, так і на фондовому ринку.
Державі треба зменшувати частку російських фінансових установ: банків, страхових компаній, фондів. Зараз у цьому напрямку ні уряд, ні Нацбанк ніяких цілеспрямованих дій не роблять.
– Росія завжди використовувала газ та нафту в політичних цілях. Такий підхід до енергоресурсів визначено у Стратегії національної безпеки РФ. Тому відносини з Україною у газовій сфері завжди були політизовані й Москва мала можливість тиснути через ці ресурси.
Україна вже давно не закуповує в Росії нафту. Щодо газу, говорити, що взагалі не купуємо – не зовсім правильно. Російський газ надходить в Україну з Європи. Адже німецькі, французькі та американські компанії, у яких його купуємо, отримують газ з РФ через «Північний потік» і потім перепродують Україні. Формально цей газ вже не належить Росії, однак, якщо станеться щось непередбачуване, Україна не має можливості диверсифікувати ці постачання. Поки не підпишемо угоду з постачальниками не російського ресурсу, хоч і опосередковано, але купуватимемо російський газ.
Скрутна ситуація з нафтопродуктами. Безпосередньо російського імпорту нафти немає. Однак, в Україну надходить близько 80% нафтопродуктів вироблених з російської нафти. В основному імпорт йде з Республіки Білорусь,частково з самої РФ через нафтопродуктопровід, яким транспортується дизельне паливо, також з Польщі. Приблизно така ж ситуація зі скрапленим нафтовим газом – пропан-бутаном.
Зараз російські компанії зацікавлені в торгівлі з Україною. У РФ криза з валютними надходженнями, а від українських контрагентів вони отримують досить великі надходження у валюті. Тому, попри політичні нюанси, продовжують працювати. Але якщо буде необхідність, Росія може суттєво вплинути на енергетичний добробут України. Наприклад, ввести певну умову використання російського газу. Навіть, якщо вона буде неофіційною, таким чином «Газпром» може натиснути на Європу.
Також Кремль може застосувати тиск на Олександра Лукашенка, щоб він не постачав нафтопродукти в Україну. Такий жорсткий варіант передбачатиме припинення щонайменше двох третин імпорту. Подібні спроби вже були.
Тобто навіть опосередкована залежності від російських енергоносіїв може завдати Україні сильного головного болю.
Ольга Головка
Фото АР
