Хто кого блокує, як довго все це триватиме та що здатне фундаментально змінити країну, розповів гість Politeka Online народний депутат України Володимир Парасюк.
– Уже півтора місяця триває блокада Донбасу. Це викликало резонанс у суспільстві. Чого ви хочете у такий спосіб досягнути?
Якщо воюємо – то воюємо, якщо торгуємо – то торгуємо. Посередині нічого немає. Необхідно називати речі своїми іменами.
Звісно, є надважливе питання – звільнення полонених. Це одна з основних вимог до влади. Якщо ви змогли домовитись про постачання вугілля, то нічого вам не заважає домовитись і про звільнення полонених. Вони все одно їздять туди. Нічого їм не загрожує. То нехай хоча б 20 полонених випустять. Тоді зможемо говорити з Гройсманом про якийсь конструктив, про вирішення проблеми.
Все, що називається «державним звільненням полонених» – це ширма. Просто торгівля людьми. Час від часу Порошенко випускає двох-трьох людей, показуючи, що він великий миротворець. Розповідає про агресію Росії. Він має площину для піару.
Блокада – лакмус. Уся Україна поділилася на проукраїнських, проросійських громадян та просто торгашів, продажних людей.
– Хто належить до останньої категорії?
– Ахметов, державні органи влади, Грицак (Василь Грицак – голова СБУ, – ред.), оточення Порошенка, Луценко та й усі правоохоронні органи. Тобто йдеться про людей, які контролюють законність в Україні на найвищому рівні. Всі в темі.
Леонід Кравчук: Я боюся, що ми можемо втратити державуТакож є проблема, що в Україні з’явилося більше експертів з енергетики й політологів, ніж самих політиків. На будь-якому телеканалі кожні півгодини якийсь новий політолог, політтехнолог. Вони всі говорять під кальку. Я хочу цим усім людям сказати, що народ не дурний, він усе це бачить – джинса на каналах є.
Так само і серед політиків: когось купили, когось залякали, комусь сказали: «Хочеш вести бізнес? Іди говори ось це».
Але я думаю, що ми переможемо в цьому протистоянні, передовсім – ідеологічно. Вже перемагаємо. Рейтинги деяких політиків дуже швидко падають. Лакмус занурили в речовину, де лакмус – це блокада, а речовина – політики. Дивимось, хто якого кольору, – хто проросійського, хто ніякого – рошенівського, хто синьо-жовтого – патріотичного. Це дуже добре впливає на розвиток суспільства. Наголошую, що блокада – це не мітинг, не акція, не піар. Це ідеологія протесту.
– Перекриття всіх каналів постачання на окуповані території пришвидшить завершення війни?
– Так. Деякі політологи розповідають, що в світі є різноманітні ситуації, коли торгують із представництвами окупованих територій, які взяли правління в незаконний спосіб. Називають Грузію, Придністров’я, Нагорний Карабах. Це все дуже добре, але їх усіх об’єднує те, що ці конфлікти – не вирішені, а заморожені на віки вічні.
Хочемо вирішити проблему Донбасу? Тоді треба припиняти торгівлю. Поки забезпечуватимемо комфортні умови існування, а фейкові республіки себе позиціонуватимуть як держави, доти ця війна триватиме.
Якщо ж розуміємо, що окупанти – це маргінали, незрозумілі дикуни, які прийшли з автоматами на нашу землю, – так наближаємо завершення війни. Відключити їм газ, воду, світло, залишити без ахметовських гумконвоїв, забути про постачання продовольства – війна сама закінчиться. Заручники ситуації всі сюди втечуть.
Росії більше нецікаво все це спонсорувати. Вона створює умови, щоб терористи самі себе забезпечували. Для цього створили одну з схем – торгівлю з Україною.
– Що це за ахмєтовські гумконвої?
Геннадій Рябцев про енергетичну блокаду та надприбутки олігархів (відео)– Там усе: метал, цегла, колеса до різноманітної техніки, пісок, цемент, паливомастильні матеріали. Частка вугілля – приблизно 20%. Решта – продовольство. Де-юре окуповані землі – територія України. Там немає жодної митниці. До реєстрів «Укрзалізниці» не треба нічого вносити. Можна їздити туди-сюди просто так скільки заманеться. Регулюють це лише дозволи Служби безпеки України, що не є навіть підзаконним актом. Це просто фількіна грамота, яку вигадав собі Грицак.
– Які там фінансові масиви курсують?
– Мільярди. Якщо хтось кричить, що у Верховній Раді роздають мільярди, то там роздають тисячами, наскільки я знаю. Ходять депутати, які думають, як би себе реалізувати в цих корупційних схемах, як продатись, перетворити свій мінімальний політичний вплив на готівку. Я їм іноді кажу: «Ви просто бездарі, ви такі лохи, що навіть не можете себе дорого продати олігархам». Я можу це говорити, бо я вільна людина. Так їх тролю.
Об’єми, які я побачив, просто вражають. Коли їхав на Схід, не міг навіть уявити.
Ситуація нагадує один із центральноєвропейських аеропортів, де літак приземляється кожні 30 секунд. Так само й у нас на Донеччині – кожні 15 хвилин потяги туди-сюди рухаються.
Найпотужніша станція, яку заблокували – Фінольна. Там за один рік і чотири місяці пройшло 700 тис. вагонів. І це лише офіційна частина, яку змогли дослідити. Думаю, що була й неофіційна. Якщо це сірі схеми, то є й чорні – коли ніхто не знає, що там узагалі рухається. Це рівень президента, найвищого керівництва держави.
– Хто в нас проросійський, зрозуміло, але хто проукраїнський?
– Мене вразила позиція деяких людей, імена яких я пообіцяв не називати. Вони в цій країні непогано фінансово влаштувалися. Кажуть: «Давайте, хлопці, покладіть край цьому всьому, зашивайте потоки, бо в такому хаосі жити не можна».
– Тобто є фінансова підтримка?
Кирило Сазонов про долю Донбасу, російську кров та геополітичне місце України (відео)– Я не сказав би, що вона фінансова. Радше моральна. Що ж до політиків, то й у фракції «Самопоміч» є людина-дві, які проти блокади. Так само в «Батьківщині»: є люди, які щиро підтримують блокаду, та ті, які розуміють, що треба підтримувати, бо це тренд.
Так само й різні позиції серед політологів, журналістів. Тобто всіх тих, хто формує громадську думку. Є люди, які підтримують блокаду, незважаючи на те, що їх намагаються підкупити, задобрити.
– Ви згадували про спецслужби. Яка їхня роль?
– Намагаються залізти, але не вдається. Просто ми зробили дуже хорошу підготовчу роботу. Будували блокаду як ідеологію протесту. І вона нам вдалася. Може, хтось і візьме сумку з грошима, але блокада триватиме. Вона не належить нікому – ні Парасюку, ні Соболєву, ні Петру, ні Степану, ні Івану. Вона належить народу.
Ми всій Україні показали, що треба бити по їхніх ресурсах. Тоді маємо площину для ведення перемовин.
Зуміли перекрити заробітний потік. Олігархи – це ті люди, які зав’язані на бюджеті України. Це ніби коло. А ми вибиваємо деякі елементи з цього кола. Вочевидь, Ахметов замислюється, що робити. Щоправда, вони зараз почали вугілля через Росію возити, а потім – через Харківську область. Але ми й там перекриємо. Ми готуємося, робимо все почергово. Найперше – на найслабшій гілці. Потім – на трохи більшій, а під кінець – на найпотужнішій.
– Ви впливаєте на прийняття ключових рішень щодо блокади?
– Ні. Моя робота в цій блокаді – пояснення людям, що воно таке, якісь організаційні питання.
– Днями були сутички у Києві, пов’язані з блокадою. Як оцінюєте дії влади й правоохоронців?
Операція дискредитація: як блокада Донбасу виявила безпорадність влади– Цинізм Порошенка перевищив будь-які величини, які були до того. Він навіть навпроти стели, де було серце зібрання людей, поставив щити, на яких показували наших героїв. Так перекрили, щоб люди не могли просто зібратися навколо цієї стели. Використовують патріотизм, щоб люди не могли об’єднатись.
Сталася певна провокація для зміщення акцентів. Мета – відвернути увагу від торгівельної блокади. Перемістити її звідти на київський рівень.
Хоча питання зібрання людей на Майдані було суто інформативним. Немає зараз так багато ЗМІ, через які можна ретранслювати блокаду, тому й вдались до майданівських методів, до віче. Влада дуже грамотно тут спрацювала.
– Маємо третю річницю розстрілу Небесної Сотні. Що потрібно для якісних змін в Україні, щоб Революція гідності справді перемогла?
– А вона й перемагає. Просто ми не бачимо. Влада – це похідна, не основа. Так, вона не змінилась в державі. Є маленькі перемоги – НАБУ, САП, електронне декларування.
Візьмімо ширший загал – розвиток суспільства. Хтось каже, що нам пороблено. Це не так. Просто є моделі держав, де люди вміють робити висновки і знають, що робити з перемогою, а є нації, які не знають. Ми якраз і є такою нацією. Не вміємо розвиватися в еволюційний спосіб – бути терплячими й послідовними. Але у нас теж є модель – революційно-еволюційна. Тобто прискорюємо еволюцію революціями. І це нормальне явище.
Тому на третю річницю Майдану хочу сказати, що у владі не все змінилося, але суспільство – дуже. Люди так цікавляться політикою, що мені здається, що я скоро зайду в пологовий будинок, де немовлята говоритимуть на політичні теми. Люди шукають істину, де є проблема. Влада сьогодні є, а завтра її немає. Треба змінювати свідомість. Доки люди не почнуть обирати нормальну владу, доти, хоч кіл на голові вбивай, нічого не зміниш. Я знаю точно, що Луценко за свої заслуги сяде до в’язниці. Порошенко, можливо, тікатиме, а всі його посіпаки дуже добре усвідомлять, де вони живуть. Ми до того йдемо. Лишилось мало. Але головне – не здаватися. Якщо зараз здамося, доведеться знову десять років чекати революційних змін. Якщо вже почали революцію, давайте йти до кінця.
Владислав Руденко, Романія Горбач
