– Як ви вважаєте, бійки, заворушення, подібні тим, що сталися днями у Дніпрі, – це внутрішня «фішка» або привнесена ззовні?
З іншого боку, зрозуміло, що Росія подібні ситуації всіляко стимулює і використовує. Щодо конкретного інциденту у Дніпрі, то тут оцінку має дати слідство. Однак у будь-якому разі, спонтанна це або ж спланована провокація, вона завдає шкоди Україні, оскільки створює непривабливий образ держави в очах світової спільноти.
– Ви кажете про низький рівень правопорядку у країні. Чим це обумовлено?
– Це може бути обумовлено, зокрема, тим, що правоохоронним структурам не дають необхідних наказів. Ось вони, наприклад, здатні взяти ситуацію під контроль, а їх стримують. Тому я не кажу про непрофесіоналізм правоохоронців.
У ситуаціях, коли активізуються радикальні сили, повинна бути політична воля вищого керівництва, зокрема президента, вживати рішучих заходів. Але ми бачимо, що голова держави боїться радикальних сил. Він, оточивши себе всілякими службами безпеки, віддав ситуацію їм на відкуп.
– Добре, із президентом зрозуміло, а парламентарії могли б якось вплинути на запобігання акцій, які, скажімо так, не прикрашають Україну?
Йосип Вінський про найслабшу Раду та прізвище наступного президента (відео)– Та що ви… у парламенті зараз період цілковитого хаосу і безкарності.
– Можливо, якби була законодавчо закріплена процедура відкликання депутатів, це змінило б ситуацію?
– Я думаю, що депутати не повинні мати передбаченого зараз обсягу імунітету. Наприклад, процедура щодо досудового слідства і суду для депутатів повинна бути такою самою, як і для пересічних громадян.
Ідея відкликання депутатів у народі завжди мала популярність. Разом із тим ще ніхто не зміг запропонувати нормальну модель, тому ніде у світі вона не практикується.
Якщо зробити процедуру відкликання досить простою, то ми втягнемося в нескінченні дострокові вибори. Якщо ж зробити процедуру складною, то реально нею зможе скористатися лише влада для приборкання незгодних і провокатори.
– Які ще провокатори?
– Розтлумачу. Ця схема працювала років 15 назад, і, до речі, ми з Володимиром Дмитровичем Бондаренком (екс-депутат від БЮТ, – ред.) ініціювали тоді ухвалення законопроекту, який ускладнив би відкликання депутатів місцевих рад. Чому це було важливо? Бо створювалися такі собі кооперативчики, представники яких говорили депутатам: «Або гроші на бочку, або ми ініціюємо твій відгук».
Тобто проблема не в тім, що відкликання депутата – це погано, а в тім, що механізму не існує. Тому, на мій погляд, необхідно відповідальніше ставитися до тих, кого ми обираємо.
– Ну, так. Ми вже 25 років обираємо і наполегливо продовжуємо танцювати на виборчих граблях.
Хроніки олігархії: епікриз та інтенсивна терапія– А це вже питання до дзеркала. Але насправді наші люди розумні, прагматичні та консервативні. Якщо вони бачать якісну різницю між кандидатами, тоді їх не купить ніхто жодною гречкою. Цю гіпотезу підтвердили минулі 30 квітня в низці регіонів довибори, під час яких перемогу здобули й опозиційні кандидати, у яких не було можливості засівати округи гречкою.
У разі якщо люди не бачать якісної різниці між кандидатами в депутати, вони проголосують за тих, хто зробить якусь корисну дію місцевого значення: заасфальтує дорогу, облаштує дитячий майданчик тощо.
– Тобто якщо послухати вашу оцінку останніх довиборів, можна зробити висновок, що ви вважаєте: сьогодні існує реальна, а не поставна конкуренція на виборах?
– Річ у тім, що конкуренція в нас часто переміщається у площину гречки. Вибори часто нагадують не змагання політиків, а голосування за кербудів.
– Іншими словами, ви не бачите реальної боротьби на виборах різних рівнів між владою й опозицією?
– Ні, не бачу. Точніше, я не бачу рівних умов для можливості ведення такої боротьби. Бачу, як закручуються гайки на телебаченні на кшталт «а-ля Кучма» тощо. Яка ж тут може бути рівна боротьба?
Заради об’єктивності треба визнати наявність мінімум однієї позитивної зміни після Революції гідності – зміна геополітичного вектора держави. Раніше влада була проросійською і питання полягало лише в тому, за яким сценарієм нас затягнуть у РФ. Тобто незалежність країни перебувала під серйозною загрозою.
Зараз влада не є проросійською. Інше питання, що вона, влада, залишилася злодійською і антинародною.
– Про кого конкретно ви зараз говорите?
– Про тих, хто має право вирішального голосу при затвердженні рішень державного значення. Це, безумовно, президент, формальна парламентська коаліція. Можливо, є ще якісь впливові люди, які мають право вето, але я, наприклад, таких не знаю. Найбільша відповідальність за всі позитиви і негативи лежить персонально на президентові.
– І це в умовах парламентсько-президентської системи управлінських координат.
– Послухайте, це все політологічні слогани, насправді ж є чітко виписані обсяги повноважень вищого керівництва країни. Так, дійсно повноваження президента не є домінантними. Однак як політик Петро Порошенко (будучи лідером БПП) доповнює те, чого йому бракує як адміністратору. Ба більше, президент тримає весь парламент на гачку і в будь-який момент може підписати наказ про проведення дострокових виборів, бо у ВР немає реальної коаліції.
– Президент нещодавно публічно сказав, що не допустить дострокових парламентських виборів, оскільки їхнє проведення наразі – гра на користь РФ.
Шлюб із розрахунку або чому Яценюк і Гройсман стали союзниками– Думаю, дострокові вибори змогли б дещо знизити градус суспільної напруги. Але головне в іншому: позачергові вибори чітко показали б, що за погану роботу є відповідальність. Тому навіть якщо в парламент прийшли б такі ж люди, як засідають там зараз, вони б враховували помилки попередників. Тобто депутати нового парламенту чітко усвідомлювали б: якщо працюватимуть на себе і лише трішечки на державу, їх просто виженуть у шию.
А тепер щодо аргументів президента. Він, схоже, забув, що і його, і нинішній парламент обрали тоді, коли війна була в гарячішій фазі, ніж зараз. Якщо вибори робити за законом, то це абсолютно не позначиться на житті країни…
– Про який ще закон ви говорите, якщо в нас ЦВК нелегітимна вже тривалий час, і нікого, схоже, це абсолютно не хвилює.
– Переформатування Центрвиборчкому – це абсолютно нескладне технічне питання. Головне тут – наявність політичної волі. А рейтинг влади впав настільки, що вона страшно боїться результатів дострокових виборів і намагається робити все, аби їх уникнути. Точно також, до речі, влада боїться публікувати результати останніх соцопитувань.
– Деякі ваші колеги переконані, що дострокові вибори проводити недоцільно, оскільки з огляду на депресивні настрої, багато українців просто проігнорують вибори, а владу, що валяється під ногами, в підсумку піднімуть пройдисвіти. Ви згодні з такою теорією?
– Скажу так. Те, що люди розчаровані, агресивні – аргумент «за» дострокові вибори, бо ці настрої є результатом діяльності влади, яку потрібно негайно проганяти. Крім того, всі ми чудово бачимо, що нинішній парламент не відповідає колосальному рівню викликів і загроз, які є сьогодні перед державою. Ситуація виглядає так: першокласники завідують кафедрами в інституті. Учитися потрібно на макетах, а не на українцях.
Наталія Ромашова
