За результатами голосування недоторканість зняли лише з Довгого, Полякова, Розенблата і Добкіна.
Яка істина причина такої політичної активності з боку ГПУ, де тут піар, а де сила закону та в якому стані нині перебуває коаліція, в інтерв’ю Politeka розповів політичний експерт Петро Олещук.
– Не кожен день в Україні «пакетом» знімають недоторканість з народних обранців. Яка ключова причина такого дійства?
Також варто розуміти, що деякі із подань були заздалегідь достатньо слабкі. Наприклад, щодо того ж Дайдея чи Лозового. Там, в принципі, довести щось практично неможливо. Стаття, за якою звинувачують Лозового (ч. 2 ст. 212 Кримінального кодексу – умисне ухилення посадовою особою від сплати податків і зборів, вчинене за змовою групою осіб, або якщо воно призвело до великого збитку – ред.) у нас декриміналізована. Тобто, навіть, якщо його провину і доведуть, то це питання можна вирішити простою сплатою податків. На цьому і все.
Таке відчуття, що всі ці справи були зібрані значною мірою для кількості, аби показати, що в ГПУ немає якихось уподобань в плані фракцій. Мовляв, всі для них рівні і вони переслідують корупційні чи інші антизаконні дії з боку усіх парламентських фракцій, не залежно від їхньої політичної позиції.
– Невже все зводиться до банальної піаракції? А як же багатообіцяюче очищення влади?
– У нас все в політиці зводиться до піаракцій. Нещодавній скандал з авіакомпанією Ryanair це яскраво засвідчив. Рік піарились, а в кінцевому рахунку виявилось, що одержали колосальний провал. І це лише один із прикладів державного управління.
В цьому контексті ситуація з Генеральною прокуратурою не сильно відрізняється. Зібрали усе, що накопичились (ті справи, де є хоч якийсь предмет для розслідування) і зробили подання. Таким чином можна заявити: «Дивіться, ГПУ працює, але їй не дають виконувати свої функції, зокрема, через корумпованість депутатів».
Телетайп: святий Лозовий і чудо преображення Коболєва– Недоторканість зняли з трьох депутатів. Що далі? Як розвиватимуться події?
– Треба розуміти, що зняття недоторканності – не є якимось покаранням. По суті, це є дозвіл для правоохоронних органів проводити слідчі дії. Та й не факт, що ці слідчі дії до якогось результату приведуть.
Тут склалась доволі хитра ситуація. Тему із зняттям імунітету порушили посеред літа. Наступного разу до неї, вочевидь, повертатимуться уже восени. Є всі шанси, що до цього часу з’являться якісь нові інформаційні приводи, які перекрить всі ці події.
– Влада часто «годує» народ гучними заявами та обіцянками, але до суду нічого і ніхто не доходить. Яка участь спіткає фігурантів «бурштинової справи» Розенблата і Полякова?
– «Бурштинова справа» (антикорупційні органи звинувачують Розенблата в тому, що він і депутат з фракції «Народний фронт» Максим Поляков вимагали хабар від компанії-нерезидента за видобуток бурштину в Україні – ред.) дійсно була доволі гучна. Її обговорювали всі. Це стало своєрідним медійним вірусом. Просто спустити на гальма це не могли.
Але українське законодавство відкриває одну хитрість: можна зняти недоторканність, але не надати дозвіл на затримання. Відповідно, це зняття перетворюється на фікцію.
Ми пам’ятаємо історію Клюєва. З нього також недоторканність зняли, але подання на дозвіл арешту не було. В кінцевому результаті він просто покинув країну. Вирішив, що йому простіше перечекати за межами України, оскільки не мов прямого доступу до нинішньої влади. Навряд чи Розенблат і Поляков на це підуть. Швидше за все вирішуватимуть свої проблеми політичним чином. Мають набагато більше ресурсів, аби «вирішити» це питання на місці.
– З ким домовлятимуться?
– Ймовірно намагатимуться шукати вихід на найвищому державному або ж локальному рівні, такому як ГПУ.
– Луценко заявив, що зняття недоторканності з Дайдея та Лозового розглядатимуть уже у вересні – наступної сесії. Які тут можливі сценарії?
– Справа Дейдея та Лозовго не вартують виїденого яйця. Зрозуміло, це не означає, що вони – абсолютно безгрішні. Згадаймо вайбер-трансляції Дайдея та оплачувані питання у ВР. Тобто, при бажанні можна знайти факти, пов’язані з його корупційною діяльністю. Але на сьогоднішній день причин для того, аби подання Луценка призвело для негативних наслідків немає. Дайдея та Лозового в останній момент додали виключно для кількості.
Нервовий бій ГПУ: чому Юрій Луценко програє недоторканним– А як щодо зняття недоторканності з Добкіна?
– Тут треба розуміти, що самі по собі подання проти колишніх регіоналів з точки зору інформаційної кампанії можуть бути дуже корисні для влади. Всі час від часу вимагають їхньої «крові». Так що періодично до цього можна повертатись. Наприклад, якщо треба перекрити якийсь потужний скандал. Тоді вигідно актуалізувати справу того ж Добкіна.
Дивлячись на політичні розклади у ВР, бачимо, що Опоблок є зручним інструментом у руках президента. По-перше, це потужний подразнюючий чинник. Мовляв, дивіться, у нас є проблеми, але якщо підемо «ми», повернуться «вони». Ви ж цього не хочете?
По-друге, шанси повернутись до влади в нинішньої опозиції об’єктивно мінімальні. Принаймні, поки ми повністю не відновимо контроль над окупованими територіями.
По-третя, вони, як правило, доволі непогано домовляються з усіма, якщо це їм потрібно. Опозиційний блок часто синхронно голосує з БПП. При цьому, формально залишаючись в опозиції. Тому таку опозицію ніхто не буде знищувати. Навпаки –її всіляко леліятимуть. Хоч періодично і можуть згадувати про таких як Добкін. До речі, після того, як він безуспішно три роки тому балотувався на президента, зараз сидить тихіше води, нижче трави.
– Між Парламентським комітетом, де є представники коаліції, та людиною президента генпрокурором Луценком ми побачили певні тертя. Про що це свідчить?
– Між ними, насправді, доволі складні стосунки. Мені надходила інформація, що Юрій Віталійович уже досить давно носиться з проектами пропрезидентської політичної гіперпартії, яку необхідно створити, тим самим об’єднавши всіх пропрезидентських політиків. Тобто йдеться про створення чергової партії влади. Варто розуміти, що БПП не є однорідною структурою. Там багато груп впливів, яких об’єднало лише одне, – бажання приєднатись до перемоги Порошенка.
– Все-таки чи можливе офіційне об’єднання БПП та НФ?
– Неформально об’єднання БПП та НФ уже давно відбулось. Попри усі розбіжності між фракціями, є один чинник, який змушує їх працювати разом: іншого шляху для виживання у них немає. Лише тримаючись за нинішню коаліцію, можуть на щось розраховувати. Якщо все зруйнується – доведеться шукати інші можливості для збереження себе в політиці. Спільні інтереси – найбільший цементуючий чинник цього союзу – хоч і не формалізованого.
– Зняття недоторканності може бути певним чинником тиску на коаліцію?
– Воно може виходити за межі традиційних політичних розкладів. Зауважте, Опозиційний блок взагалі не голосував за зняття недоторканності з будь-кого. При тому, що до того ж самого Дайдея у них явно немає позитивних думок. Тим не менше, вони за нього не голосували. Це їхня корпоративно-кланова солідарність.
Будь-які депутати, які голосують за зняття недоторканності, в першу чергу думають про себе. Для більшості із них саме недоторканність є основною цінністю мандата. Не хочуть знецінювати його вартість. Тому, хто би не вносився на голосування, депутати будуть голосувати дуже неохоче. Їх доведеться дуже довго вмовляти, наводити аргументи. За всіх точно не проголосують.
Дострокові вибори для Петра Порошенка: завдання та ризики– Президент уже заявив, що ініціюватиме на законодавчому рівні повне зняття депутатської недоторканності. Наскільки це ймовірно?
– Зняття недоторканності – ідея, з якою політики носяться не одне десятиліття. Але коли доходить до реалізації, то одразу ж виникають серйозні питання.
Сама по собі постановка питання про зняття недоторканності є популістичною. Треба розуміти, що недоторканність існує в будь-якій демократичній країні. Проблема в іншому. В демократичних країнах недоторканність депутатів (на відміну від України) не є такою необмеженою. Як правило, обмежується лише питаннями виконання депутатами своїх повноважень. У США вона, наприклад, поширюється на час сесій та на період, який потрібен депутатові, аби приїхати зі свого округу на сесію і назад. Ніде у світі недоторканність не поширена на випадки, коли депутат затриманий на місці злочину.
Тобто у наших реаліях недоторканність не потрібно знімати. Її варто направити в розумні межі. Аби не було ситуації, коли для того, аби перейти від зняття недоторканності до дозволу на затримання народного обранця, необхідно попередньо пройти три різні процедури.
Імунітет має поширюватись лише на час виконання депутатом своїх повноважень і лише на ті питання, які пов’язані з виконанням його повноважень.
– Які існують ключові ризики скасування депутатської недоторканності в Україні на нинішньому етапі її розвитку?
– Це рішення може наштовхнутись на серйозний спротив міжнародних структур. Західні експерти не рекомендують скасовувати депутатську недоторканність в країнах з демократією у стадії формування. У випадку України – це буде засобом тиску на парламент. Умовно кажучи, може виникнути ситуація, коли під час голосування за бюджет раптово за порушення правил дорожнього руху затримуватиметься опозиційна фракція у повному складі.
Загалом, не бачив жодного законопроекту, де б пропонувався якийсь цивілізований підхід у цьому питанні. Також варто розуміти, що у нас немає незалежної судової та правоохоронної системи. Та й не було жодного генпрокурора, який би не мав дружніх відносин з президентом. Тому надавати йому можливості політичного контролю над парламентом – небезпечно. Це перший крок до встановлення диктатури.
– Депутати це розуміють?
– Звісно. Тому буде саботаж з їхнього боку. Президент це також чудового розуміє. Так що на нинішньому етапі всі ці заяви про скасування імунітету мають винятково функцію політичного позиціонування. Президент, по суті, формує порядок денний своєї президентської кампанії із переобрання на цей пост, де питання депутатської недоторканності буде одним із ключових.
– Чи побачимо ми впродовж цієї кампанії резонансні судові рішення?
– У справі Януковича можемо побачити вирок. Чи матиме він практичні наслідки? Навряд. Можемо присудити йому усе, що завгодно, але це не означатиме, що він опиниться в руках українського правосуддя. Щодо розвитку інших справ сьогодні складно щось прогнозувати.
Романія Горбач
