Ба, більше – до списку потенційних кандидатів на ключову посаду країни включають ще й представників вітчизняного шоу-бізнесу. Йдеться, звісно, про Святослава Вакарчука та Володимира Зеленського.
Перший – відомий співак України, другий – відомий гуморист та шоумен. Обидва – народні улюбленці та ще й з громадянською позицією. Правда, яким боком їх приписати до великої політики – поки що не зовсім зрозуміло.
Ідеальний спаринг-партнер?
Низка соціологічних опитувань, які почали зараз «виринати», свідчать, що у випадку проведення сьогодні президентських вибрів лідер гурту «Океан Ельзи» зайняв би почесне третя місце, поступившись лідерством Петру Олексійовичу та Юлії Володимирівні.
Варто нагадати, що Вакарчук уже переконався на власному досвіді як це – бути народним депутатом.
Адже в 2007 році на хвилі Помаранчевої революції він став народним депутатом, пройшовши до ВР у списку блоку “Наша Україна-Народна самооборона”. Депутатські реалії витримав лише рік, після чого добровільно склав повноваження.
Свій гучний політичний відхід пояснював неготовністю «боротись заради боротьби»
«Я не нанявся блокувати трибуну та забрати картки» – обурювався реаліями тогочасної політики Вакарчук.
За словами політичного експерта Віталія Кулика, оцінювати Вакарчука як незалежного політичного гравця поки що зарано.
«У нас нічого не можна прогнозувати, – Розповідає він. – Зокрема, ймовірність дострокових виборів. Тому подібні рейтинги, де Вакарчук опиняється в трійці президентських лідерів, більше працюють на мобілізацію та досягнення короткотермінових цілей – домовленості у ВР, коаліції, голосування, отримання результату під час голосування за бюджет тощо. Будь що може бути викидом того типу соціології».
Поява Вакарчука, наголошує експерт, є відображенням тих, хто не задоволений нинішньою політикою, хто хотів би бачити іншу якість.
«Це не голоси за самого співака – переконаний Кулик. – Люди чекають нове обличчя – не з нинішнього політичного середовища. Є такий запит. І він буде задоволений. Вочевидь, такі кандидати як Вакарчук ближче до виборів ще з’являтимуться. Щодо самих рейтингів, то тут – як поставиш запитання – такі результати і отримаєш. Не дивуюсь, що в одних рейтингах Порошенко на перших місцях, в інших- Тимошенко. Вся суть – у формулюванні анкети. Загалом 45% громадян зараз неготові робити вибір, а ще більше – не готові взагалі йти на вибори. Це наслідок зневіри в політичних гравцях, інституціях. Ця недовіра конвертується як в апатію, так і у вихід на вулицю. Якщо в суспільства почнуть знову красти майбутнє, надію (як це було в 2013-му році), то варіант вулиці можливий. І в 2019-му році можемо зіткнутись із таким чинником – коли влада не виконає взяті на себе зобов’язання. Люди можуть на хвилі розчарування в існуючих політичних гравцях підтримати неполітичних кандидатів, сили, які пропонуватимуть альтернативний порядок денний».
Саакашвілі проти всіх: чим закінчиться нова політична «війна»На думку політолога, говорити, що Вакарчук є спаринг- партнером для Порошенка, зарано. Для цього, наголошує, треба дочекатись, коли артист почне говорити і наскільки його риторика збігатиметься чи не збігатиметься з риторикою опонентів Порошенка.
«Якщо повторюватиме фрази Тимошенко чи Саакашвілі, то буде спаринг-партнером. Якщо ж говоритиме третю, альтеративну точку зору, то може перемогти у виборах», – підсумовує Кулик.
Засновник соціологічної компанії Active Group Андрій Єременко зі свого боку також сумнівається в коректності результатів соціологічного опитування.
«Соцдослідження викликає низку запитань, – наголошує він. – Перше – 20 тис. опитуваних. Аби опитати таку кількість людей треба заплатити від 50 до 100 тис. дол. Комітет виборців у цьому випадку – замовник. Цікаво, кому ж там захотілось вкладати такі суми? Зазвичай стандартне опитування, яке дає зрозумілі результати, це 2-3 тис. опитаних. А тут – в 10 разів більше. Подібні дослідження є сенс робити, коли починається велика кампанія, аби зробити детальний розподіл та мати чітке розуміння ситуації. Друге – порядок запитань. Якщо ви просите людей оцінити ціни на енергоносії, а потім запитаєте, за кого голосуватимуть, то рейтинг чинного президента впаде на 1,5%».
«Вакарчук буде хорошим президентом лише у випадку, коли у нас буде парламентсько-президентська республіка, коли повноваження президента – церемоніальні. Зрозуміло одне – тотальної підтримки в шоу-менів немає. Десь на рівні 5%», – каже Андрій Єременко.
З екрану в парламент?
Крім Вакарчука з великою політикою у нашій країні асоціюють ще й Володимира Зеленського. Правда, в іронічному амплуа. Особливо всі ці розмови про «президентські амбіції» активізувались після виходу в ефір другого сезону політичної комедії “Слуга народу”, яка стартувала в листопаді 2015 року.
Телетайп: Протести проти Порошенка, а втік ПлотницькийНагадаємо, головний герой Зеленського – чесний президент України. Такий образ прийшовся до душі українським телеглядачам, які, якщо вірити тим же соцопитуванням, не проти «нових обличь» у владі та ще й «чесних».
Однак, якщо у Вакарчука був хоч і невеликий, але все-таки політичний досвід, то у Зеленського – хіба що сценічний, де він неодноразово приміряв на себе роль глави держави.
Крім того, гуморист всіляко відхрещувався від політичних амбіцій. В одному із своїх інтерв’ю він навіть заявив, що не в змозі управляти країною.
“Я думаю, кожен повинен займатися своєю справою. – Заявив він. – А політика – це зовсім інша справа, інша робота. І так ось з шашкою наголо говорити і кричати, як багато відомих людей, які не є в політиці, мовляв, зараз я тут кимось стану – і ви всі заживите офігенно, – звичайно, це популізм чистої води”.
Однак зберігати подібний нейтралітет гумористу не зовсім вдається. Адже днями розгорівся скандал через ймовірну заборону серіалу «Свати», який він продюсує.
22 листопада СБУ заявила, що з цієї миті забороняє одному з акторів серіалу актору Федору Добронравову приїжджати до України впродовж наступних трьох років – через відвідування Криму.
У відповідь керівник «Кварталу 95» записав навіть відеозвернення, де звинуватив українську владу в «кумівстві».
На думку Кулика, Зеленський попри всі заяви в політику не піде.
«Він швидше за все не балотуватиметься в президенти, – переконаний політолог. – Інакше втратить свого глядача. А для нього важливий все-таки глядач, а не виборець. Бути коміком – це одна історія, а політиком – інша. Як правило, не багатьом комікам вдається політична кар’єра. Швидше навпаки. Говорячи про альтернативу та нові обличчя, у нашій країні це може бути будь-хто. Достатньо отримати суспільну перевагу, 100 тис підписників і якось пробитись до приватного телеканалу. Як тільки така людина спливе і почне розкручуватись, не виключаю, що політична конфігурація в парламенті зміниться. Варто лиш проявити достатню гнучкість, тоді може отримати швидко фракцію з існуючих політсил – відколовши їхню частину. Та й сформувати більшість, маючи повноваження президента, можна достатньо швидко».
Романія Горбач
