До того ж, оптимістичні розмови лунають на найвищому рівні. В нещодавньому інтерв’ю Financial Times Генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Ягланд заявив, що ПАРЄ має замислитися над виконанням вимог Російської Федерації – аби Москва не вийшла зі складу РЄ.
Німецьке МЗС підтримало Ягланда, дипломатичні відомства інших країн поки що мовчать.
“Це було б дуже, дуже погано, якщо б Росія пішла. – Говорить Ягланд. – Конвенція та Європейський суд з прав людини є дуже важливими для громадян Росії… Це буде також крок назад для Європи, оскільки ми отримаємо Європу без Росії”.
Нагадаємо, два роки тому ПАРЄ застосувала проти Москви санкції – обмежила її повноваження через анексію Криму та конфлікт на Донбасі.
Однак час минає, а з ним, як бачимо, і градус невдоволення з боку Заходу.
Зокрема, керівництво Асамблеї пропонує переглянути санкційні умови щодо Росії, хвилюючись, як там пояснюють, за «дотриманням на її території прав людей». Та чи все так однозначно у цій історії, та чи дійсно саме права людей – істинна причина?
Права людини чи фактор євро
Інтерв’ю Ягланда стало першим випадком, де він, фактично, визнав, що виступає за повернення Росії до ПАРЄ.
Ні для кого не таємниця, що Москва активно просуває свої інтереси на різноманітних платформах, зокрема, і в Стразбурзі, вимагаючи відновити втрачене право голосу.
Усі чудово пам’ятають баталії навколо проросійського уже екс-голови ПАРЄ Педра Аграмунта, якого таки вдалося змусити піти з посади. Однак, як бачимо, в керівництві Ради Європи список “лояльних” до Кремля на одному Аграмунту не закінчився.
При цьому, застосовуються різноманітні інструменти впливу – інформаційна пропаганда, заохочення європейських бюрократів і навіть економічний тиск.
Африканський сценарій для Путіна: хто замінить диктатора МугабеВласне, про силу грошей. Влітку РФ припинила сплачувати внески до бюджету РЄ, поставивши під загрозу її функціонування. Як там пояснили – через суттєві обмеження в правах російської делегації, що не дозволяє їй належним чином здійснювати свою роботу.
«Росія є найбільшим фінансовим донором організації, тому не дивно, що там занепокоїлись «відсутністю траншу», – Розповідає правник, представник України Венеційській комісії у 2013-2017 роках Володимир Пилипенко. – Йдеться, насправді, про десятки мільйонів євро, які не надійшли до бюджету РЄ. Загалом, для останньої втрата Росії буде відчутним ударом. Доведеться скорочувати програми, кількість працівників. Тобто йдеться про повну реструктуризацію організації, або ж підвищення членських внесків для інших країн».
Політика політикою, але є очевидні бізнес-інтереси, які міцніше будь-яких демократичних цінностей зв’язують Брюссель з Москвою.
Так що «права людей» виглядають доволі слабким аргументом на відміну від «права євро».
За словами Пилипенка, повернеться Росія чи ні до ПАРЄ – буде зрозуміло уже найближчим часом. Але тут, наголошує він, треба розуміти, що “велике повернення Москви” має дві площини – технічну (процедурну) та політичну.
«Відповідно до статті 6 Правил процедур ПАРЄ, Асамблея на першій черговій сесії ратифікує повноваження членів та заступників членів, надіслані національними делегаціями – Розповідає він. – Це стандартна процедура, яка відбувається на початку кожного року. В січні 2015-го ПАРЄ ухвалила резолюцію №2034, в якій обмежила членів російської делегації у правах. Зокрема, їх позбавили права бути призначеними доповідачем, бути членом ad-hoc комітетів, місій зі спостереження за виборами, а також представляти Асамблею в органах Ради Європи в інших інституціях та організаціях. У 2016-му РФ не направила повноваження. Тобто вирішила не брати участь в роботі органів ПАРЄ. В 2017-му повторилась аналогічна історія. Нині це все перейшло в політичну площину – необхідно дивитись, чи досягнуть сторони політичних домовленостей. В першу чергу – чи наважиться Асамблея повернути комплекс прав російській делегації без виконання вимог резолюції. Але, якщо ПАРЄ піде на поступки Росії – це означатиме нівеляцію попередньо ухвалених рішень. Виходить ходіння по колу: Росія бажає вернутись в ПАРЄ на своїх, вигідних для неї, умовах, а ПАРЄ не може відступитись від ухваленого рішення через самодискредитацію».
Вірус Аграмунта
Колізії навколо ймовірного зняття санаційних обмежень з Росії викликали доволі емоційну реакцію в деяких членів Української делегації в ПАРЄ.
Зокрема, за словами голови нашої делегації Володимира Ар’єва, матеріал, опублікований в Financial Times, може нашкодити, насамперед, самому Ягланду, оскільки там йдеться про дії щодо РФ, на які генсек не був уповноважений.
«Стокгольмський синдром чи вірус Аграмунта? Але маски зірвані. – Написав у себе на Фейсбук Ар’єв. – Генеральний секретар Ради Європи Ягланд відкрито виступив за повернення Росії в ПАРЄ без виконання резолюцій».
Він переконаний, що повернення РФ суттєво підриває авторитет організації та нівелює силу резолюцій, які вона приймала раніше.
«Якщо це відбудеться, то, на мою думку, українській делегації там більше нема чого робити, бо з того моменту всі резолюції Асамблеї втратять сенс внаслідок самознищення», – наголосив депутат.
Він додав, що єдиним механізмом повернення РФ є зміни до регламенту, а про це мова досі не йшла.
Однак не всі політики та експерти розділяють таку категоричну позицію.
«Подібні заяви – далекі від конструктиву. Швидше – нагадують позу ображеної дитини, – зауважує Пилипенко. – Ар’єв як Голова української делегації не має права озвучувати позицію, яка не узгоджена з МЗС. Такий непрофесіоналізм дискредитує нас на міжнародній арені. Не може так бути, аби Голова делегації говорив одне, МЗС інше, а АП третє. Всі дії мають бути синхронні. Як би там не було, Україна має залишатись в ПАРЄ за будь-яких обставин, навіть якщо Росія туди повернеться. Адже ПАРЄ – це дуже важлива платформа для діалогу та для відстоювання наших національних інтересів».
Романія Горбач
