У Великобританії залишилося всього півроку на те, щоб укласти з Брюсселем угоду про вихід з ЄС. І чим далі, тим вища ймовірність того, що вони це зробити не встигнуть.
Питання «і що тоді?» часто буває найважчим, а іноді і найважливішим.
Імовірність того, що переговори щодо виходу Великобританії з ЄС закінчаться провалом, стає все вище. Час йде, а позиції сторін не зближуються. Тереза Мей оприлюднила свій останній компромісний план і не схильна йти на подальші поступки. У Мішеля Барньє, головного переговірника з боку ЄС, теж мало простору для маневру. Можливо, в останній момент британський уряд все-таки схвалить текст угоди, але зростає ризик, що цього не станеться, як йдеться в матеріалі Strategic Europe.
І що тоді?
Є чотири варіанти розвитку кризи.
Сценарій 1. Тупик
Великобританія заявить, що не платитиме відступні в розмірі 50 млрд євро, на які вона погодилася в грудні минулого року. Раз угоди немає, то і платити ми не будемо, скажуть британські міністри. Тоді, відповість ЄС, не буде і ніякого «перехідного періоду» до кінця 2020 року (протягом цього терміну поточні домовленості, що стосуються, наприклад, британських кордонів, будуть залишатися в силі), адже для нього теж необхідна угода про вихід.
У цьому випадку 29 березня наступного року Великобританія впаде з обриву в зовсім нове життя.
Цього побоюються бізнесмени – і не тільки вони. На товари з ЄС поширяться британські митні тарифи і прикордонний контроль. Навколо Дувра і Кале виникнуть пробки з вантажівок. Їжа, призначена для британських магазинів, протухне. На ірландському кордоні теж доведеться обладнати митні пости – інакше вона перетвориться в рай для контрабандистів.
Британські заводи, особливо автомобільні і авіаційні, будуть змушені скоротити виробництво і звільнити робітників, тому що багато хто з них вбудований в налагоджені транс’європейські системи поставок, які перестануть працювати. Ускладниться доступ Великобританії до життєво важливих ліків і хімічних продуктів, які використовуються в повсякденних товарах на кшталт шампунів і зубної пасти. У найжорсткішій версії британські авіакомпанії втратять можливості літати над континентальною Європою.
Зрозуміло, з часом сторони прийдуть до домовленостей, які дозволять впоратися з цим бардаком. Будуть знайдені способи оживити торгівлю. Британські пацієнти зможуть лікуватися в Європі, а турфірми будуть, як і раніше, відправляти клієнтів на середземноморські курорти.
Але розрив буде дуже болючим, і економіці знадобиться багато років, щоб від нього оговтатися.
Більш того, як попереджає Управління бюджетної відповідальності, що контролює виконання бюджету британським урядом, витрати брекзіта значно перевищать кошти, які країна заощадить, переставши платити внески до бюджету ЄС. А як же обіцянка організаторів кампанії «Голосуй за вихід», що брекзіт дозволить щотижня направляти додатково 350 млн фунтів (400 млн євро) на потреби охорони здоров’я? Забудьте про неї.
Сценарій 2. Готель «Каліфорнія»
Загалом, вихід з ЄС без угоди став би катастрофою, і саме тому сторони намагаються уникнути такого розвитку подій. Перший з можливих способів зробити це полягає в тому, що в березні майбутнього року Великобританія покине ЄС, але обидві сторони погодяться зберегти на деякий час діючі умови торгівлі і всі інші домовленості. Іншими словами, «перехідний період» буде діяти навіть без повноцінної угоди щодо виходу, а Великобританія продовжить платити внески в ЄС, поки йтимуть переговори про те, як далі вибудовувати відносини.
З політичної точки зору такий варіант виглядає привабливим, але він не такий простий, як здається. А що, якщо угоди не вдасться досягти ні через рік, ні через два? Чи не перетворяться ці тимчасові домовленості в постійні, як вийшло у Норвегії, яка в 1994 році уклала з ЄС тимчасову угоду начебто на кілька місяців, але вона діє до сих пір?
Якщо Великобританія буде і далі підкорятися правилам ЄС і платити внески до бюджету, то в майбутньому це створить певні труднощі. Адже в такому положенні вона не зможе впливати ні на вироблення нових правил, ні на те, як будуть витрачатися кошти ЄС.
Для британських політиків, які виступають за брекзіт, це анафема – вони вже зараз побоюються виходу в стилі пісні «Готель “Каліфорнія”» групи The Eagles, тобто ситуації, коли Британія з готелю виписується, але не їде.
Сценарій 3. Вичікувальний
Великобританія просить ЄС відкласти брекзіт на той час, поки тривають переговори про угоду про вихід. Відповідно до 50-ї статті Лісабонського договору на це потрібна одностайна згода інших 27 країн ЄС. Не факт, що всі вони погодяться. Але якщо все-таки погодяться, то тоді повсякденне життя в Британії залишиться колишнім (як і в другому сценарії), а до того ж Британія збереже статус країни ЄС і право голосу при прийнятті рішень в Брюсселі.
Втім, і тут є свої підводні камені. Британські політики, які виступають за брекзіт, будуть переживати, що тимчасові домовленості можуть перетворитися на постійні.
З іншого боку, міжнародні корпорації, не знаючи, наскільки довго Британія залишиться в ЄС, не будуть рватися відкривати нові заводи і створювати нові робочі місця без ясної довгострокової перспективи.
Сценарій 4. Відмова від брекзіта
Великобританія вирішує залишитися в ЄС. Уряд відкликає лист, в якому повідомляв про своє рішення покинути ЄС. На думку лорда Керра, британського розробника 50-ї статті Лісабонського договору, Великобританія може прийняти таке рішення самостійно – дозвіл інших країн ЄС для цього не потрібний. Деякі юристи з Керром не згодні, але на ділі рішення про відмову від брекзіта навряд чи зіткнеться з серйозним опором.
Найбільш очевидний спосіб відмовитися від брекзіта – провести новий референдум. Проти цього виступає уряд Терези Мей.
Опозиційна Лейбористська партія прямої відповіді уникає, заявляючи, що новий референдум не входить в її нинішню політичну повістку, але такого варіанту вона не виключає.
Проте провал переговорів по брекзіту призведе до серйозної кризи в Лондоні. Прихильників ідеї народного голосування стає все більше, а провал, швидше за все, ще більше посилить їхні позиції. Вибір тут простий: або відмова від брекзіта, або жорсткий вихід з ЄС без угоди, описаний в першому сценарії. Як показав референдум, що пройшов в червні 2016 року, не можна ні в чому бути впевненим. Хоча, за останніми опитуваннями, якщо новий референдум все-таки відбудеться, то верх візьмуть прихильники того, щоб залишитися в ЄС.
Який з цих сценаріїв найбільш ймовірний?
Цього ніхто сказати не може. Кожен з них пов’язаний з великими труднощами – і фінансовими, і юридичними, і політичними. У кожного знайдуться гарячі прихильники і обурені противники. Але одне можна сказати точно: якщо цієї восени не буде укладено угоду між Великобританією і ЄС, то це буде не стільки кінцем однієї історії, скільки початком нової. Для кого-то захоплюючої, а для кого-то – лякаючої.
