4 серпня патріарх Філарет оголосив чергові строки надання автокефалії Української православної церкви
За словами предстоятеля Київського патріархату, Священний Синод Константинопольської церкви прийме рішення про створення в Україні єдиної помісної церкви в кінці серпня або у вересні. При цьому Філарет заявляє про плани скликання Об’єднавчого Собору з участю всіх архієреїв КП і УАПЦ, а також – тих з Московського патріархату, хто висловив згоду приєднатися. Про це повідомляє Багнет.
Втім, реальних передумов до надання Томосу як не було, так і немає.
Більше того, створюється враження, що поряд з церковними архієреями влада робить хорошу міну при поганій грі. Так, 28 липня заступник глави Адміністрації президента України Ростислав Павленко заявив, що «надання автокефалії до 1030-ліття Хрещення України-Русі насправді не планувалося» і що взагалі «все не так зрозуміли».
Примітно, що всього через день Павленко, якого ЗМІ називають головним ідеологом використання Томосу як піар-ходу до президентських виборів, а також відповідальним за всю операцію, «пішли» з посади. Природно, Ростислав Миколайович від усього відмовлявся і заявляв, що його відставка до ненадання автокефалії відношення не має, однак збіг занадто очевидний. Саме з легкої руки Павленка Президент України назвав 28 липня найбільш вірогідним терміном надання Томосу, але очікуваний тріумф українського православ’я обернувся беззмістовною зустріччю з делегатами Константинополя 27 липня і черговою порцією невиразних обіцянок зі Стамбула.
Втім, у поразці навряд чи можна звинувачувати тільки політиків. Малоймовірно, що дата 28 липня була взята Банковій зі стелі. Швидше за все, на даний рахунок існували певні домовленості з Фанаром, адже представники Вселенського Патріархату на словах постійно підтримували УПЦ, говорили буквально, що «ось ще трохи потерпіть, і буде вам щастя». Однак Константинополь не виконав свою частину угоди. У стилі візантійських політиків фанаріоти відтягують ухвалення рішення. Що конкретно їх зупиняє, складно сказати: тиск з боку Москви та її союзників, відмова Києва погоджуватися з якимись умовами, боязнь розколу в Україні або між Помісними Церквами… Бути може, мова взагалі йде не про автокефалію, а просто про український екзархат Вселенського Патріархату? Може, апетити Фанару набагато скромніші і реалістичніші, ніж амбіції київських чиновників – і мова йде всього лише про деякі об’єкти власності і деяку кількість парафій, на які тільки і може розраховувати цивілізований грек у нашій варварської країні?
Поки що Фанар дуже впевнено водить наших політиків за ніс. Втім, у нього є на те всі права: влада настільки вчепилися в ідею автокефальної церкви, що, мабуть, готова йти на будь-які поступки, аби отримати її до весни 2019 року. Питання в тому, наскільки далеко у своєму приниженні вони готові зайти.
Тим часом, на тлі дипломатичних штовхань Банковій і Фанару УПЦ Московського патріархату продовжує набирати очки. Незважаючи на те, що, за офіційними даними, у Хресній ході 27 липня брало участь трохи більше 20 тисяч осіб, очевидці кажуть, що процесія була набагато масштабніша тієї, на чолі якої йшов президент, патріарх Філарет і предстоятель УАПЦ Макарій. До того ж Хід 28 числа з його великою кількістю прапорів і політичного бомонду був більше схожий чи то на передвиборну маніфестацію, то на радянський «Першотравень». Зараз Порошенко програє, і змінити ситуацію може лише дарування автокефалії. Правда, чим довше затягується процес і чим частіше пересуваються терміни, тим більше стає хитким становище президента.
