Вибори в Грузії: між стабільністю та змінами

Куди ведуть мрії

Минулих парламентських виборів, які пройшли в країні восени 2012 року, переконливу перемогу здобула створена і очолена олігархом Бідзіною Іванішвілі, який здобув свої статки в Росії, коаліція «Грузинська мрія». Цю партію спочатку створили як проект проти тодішнього президента-реформатора Михайла Саакашвілі.

До коаліції увійшла відверто різнокаліберна публіка: численні представники «старої», дореформеної Грузії, традиціоналісти-консерватори, незадоволені надмірною, на їхню думку, вестернизацією країни, а також ті екс-попутники Саакашвілі, з якими темпераментний президент устиг зіпсувати відносини.

Електоратом «Мрії» стали всі ті, хто не зміг знайти себе в реформованої країні: численна армія звільнених держслужбовців і міліціонерів, ті, хто звик «вирішувати питання» через хабар та й просто люди, незадоволені тим, що гроші з казни йдуть на інфраструктурні проекти , а не на соціалку. За підсумками волевиявлення, «Грузинська мрія» набрала майже 55% голосів, отримавши 85 депутатських мандатів із 150.

Сформувавши уряд, переможці почали переслідування команди Саакашвілі. Низка соратників екс-президента потрапили за ґрати. Зокрема, до 5 років позбавлення волі засудили автора знаменитої реформи поліції, екс-міністра внутрішніх справ Вано Мерабішвілі, до 4,5 років – колишнього мера Тбілісі Гігі Угулаву. Порушили кримінальні справи і проти самого Михайла Саакашвілі, а також – проти нинішнього керівника Нацполіції Одеської області Георгі Лорткіпанідзе.

Що характерно, ознак корупції Саакашвілі і Ко нова грузинська влада так і не знайшла. Основне звинувачення – перевищення влади. Можливо, в цьому вони і мають рацію: реформи рідко роблять у білих рукавичках.

У результаті – грузинські реформи заморозили, грандіозні будівництва в Батумі і по всій країні – зупинили. При цьому, однак, рівень соціального забезпечення суттєво не підвищився. Питанням, куди поділися заощаджені гроші, ніхто серйозно не переймався.

Істотно сповільнилося зростання ВВП – якщо за роки правління «Єдиного національного руху» економіка росла від 6 до 12% на рік, то зараз середній показник приросту становить 2-3 відсотки. По суті, розвиток країни призупинено.

Рівень злочинності в країні різко зріс: у Грузії провели масштабну амністію ув’язнених. За словами представників «Мрії», неприпустимим було кидати людей за ґрати за найменшу крадіжку. У підсумку – тисячі кримінальників опинилися на волі та повернулися до колишнього ремесла. За толерантність влади відносно злочинців заплатило все суспільство.

Ці та інші чинники призвели до того, що електоральні настрої в Грузії за 4 роки зазнали істотних змін.

Фрагментація «мрійників»

Якщо минулих виборів «Грузинська мрія» виступала єдиним фронтом, то зараз коаліція розпалася на кілька колон.

По-перше, ще в 2014 році з політичною силою Іванішвілі порвав популярний серед грузинських інтелектуалів і представників середнього класу лідер найбільш прозахідної сили коаліції – партії «Вільні демократи» Іраклій Аласанія. Зараз його політична сила йде на вибори самостійно.

Окремо випробують долю також Республіканська партія Давида Усупашвілі і партія «Національний форум». Окрім того, «Грузинська мрія» сама позбулася відверто проросійських політиків, таких як Тамаз Мечіаурі та Гогі Топадзе.

Відсутність відчутних результатів роботи підшефного Іванішвілі уряду і, як наслідок, невисокі рейтинги керівної партії привели до того, що сам мільярдер змушений включитися в кампанію. Зараз Бідзіна Іванішвілі – постійний гість телевізійних ефірів, на яких він намагається переконати народ у позитивних підсумках правління «мрійників».

Партія Саакашвілі без Саакашвілі

Політика репресій відносно партії «Єдиний національний рух» призвела до того, що найпопулярніші лідери політсили виявилися за ґратами або в еміграції. У підсумку виборчий список ЕНД очолив екс-спікер парламенту Давид Бакрадзе.

А основною сенсацією політичного сезону стала участь у кампанії дружини Михайла Саакашвілі Сандри Рулофс. Колишня перша леді дуже популярна в народі. Балотуючись за мажоритарним округом у Зугдіді (західна Грузія), вона до того ж користується своїм статусом кандидата для агітації за партію в масштабах всієї країни.

Нові проекти

Серед наших співвітчизників – принаймні тих, хто цікавиться процесами, що відбуваються на Південному Кавказі – є думка, що в Грузії остаточно вкоренилася двопартійна модель. І це докорінно відрізняє політичну систему цієї країни від розброду і хитання, які ми спостерігаємо в Україні.

Насправді, це не зовсім так. Від виборів до виборів у Грузії з’являється низка нових політичних проектів. Не стала винятком і нинішня кампанія.

Окрім вже згадуваних екс-сателітів «Грузинської мрії», варто особливо відзначити новий політичний проект всесвітньо відомого грузинського оперного співака і мецената Паати Бурчуладзе. Наприкінці травня Бурчуладзе презентував свою партію «Держава для народу». Замість виразної ідеології, на озброєння взяли концепцію «приходу до політики нових облич». До того ж сам співак, згідно з опитуваннями, має рейтинг довіри 75%. Експерти заговорили, що метою харизматичного Паати Бурчуладзе цілком може стати президентство.

Окремо варто згадати партію «Нова Грузія» Георгі Вашадзе. Один із активних учасників антикорупційних реформ уряду Саакашвілі в сфері державних і муніципальних послуг, автор знаменитої концепції «Палаців Юстиції», відомий лібертаріанець Вашадзе несподівано для багатьох не влився до лав «націоналів», а пішов на вибори окремою колоною.

Курс – на Москву

Відмінною деталлю цієї кампанії є участь в ній як мінімум двох політичних сил, які декларують відверто проросійську позицію.

По-перше, це партія Ніно Бурджанадзе «Єдина Грузія». Авторитетна в минулому соратниця Саакашвілі, один із лідерів «Революції троянд» зараз скотилася на позиції, колись займані в Україні комуністами або Наталією Вітренко. Зараз Бурджанадзе активно їздить за інструкціями до Москви, зустрічаючись, зокрема, з господарем Кремля Володимиром Путіним. Активно виступає проти європейської та євроатлантичної інтеграції країни, а в 2014 році підтримала анексію Криму.

Однозначно промосковську позицію має також трохи менш відомий “Альянс патріотів Грузії”, хоча його лідери і не встигли відзначитися настільки скандальними заявами.

Спочатку симпатики держави, яка відібрала у Грузії 30% її території, розглядали можливість походу на вибори єдиним списком. Але потім, мабуть, передумали.

Брудні вибори

Іще одна відмінна риса цієї кампанії – велика кількість не лише«брудних» технологій, але й відвертих провокацій. Час від часу в різних частинах країни виникають бійки, причому нерідко – за участі осіб спортивної зовнішності. Минулої неділі під час зустрічі з виборцями скоєно збройний напад на опозиційного, хоча і не пов’язаного з ЕНД, кандидата – колишнього міністра оборони Іраклі Окруашвілі. Окруашвілі звинуватив у замаху міністра енергетики Каху Каладзе. Що цікаво, раніше в опозиційному середовищі ширились чутки, що загони «спортсменів» також курирує колишній гравець київського «Динамо».

А 4 жовтня в Тбілісі підірвали автомобіль одного з лідерів партії Саакашвілі Гіві Таргамадзе. Сам політик не постраждав, проте вибух завдав важких каліцтв водієві та чотирьом перехожим.

Примітно, що влада нагнітає атмосферу, постійно звинувачуючи «націоналів» у намірі влаштувати після виборів революцію. У публічному просторі з’являються аудіозаписи нібито таємних переговорів Михайла Саакашвілі зі своїми соратниками в Грузії. Підлив масла у вогонь і власне екс-президент, пообіцявши повернутися на батьківщину і «захистити результати виборів».

Про що говорять цифри

Опитування, проведені минулого тижня на замовлення телеканалу «Руставі-2», показують, що основні партії, які конкурують, ідуть, як кажуть, “ніздря до ніздрі»: 26% у «націоналів» проти 25,4 у «мрійників». Не долають прохідний бар’єр Лейбористська партія з 3,8% підтримки, «Вільні демократи» – 3,6% і блок Паати Бурчуладзе «Держава для народу» – 2,6%.

Водночас частка тих, хто не визначився, надзвичайно висока – майже 40% виборців ще не вирішили, кому віддадуть власний голос. Тож цифри електоральної підтримки, найімовірніше, дуже відрізнятимуться від наведених вище. І, якщо до законодавчих органів потраплять представники малих партій, логічно припустити, що блокуватимуть їх з чутливими до їхніх інтересів соратниками Іванішвілі, а не з безкомпромісними «націоналами».

Окрім того, трохи менше від половини депутатів (73 із 150) оберуть за мажоритарними округами. На мажоритарників, судячи з усього, і робить основну ставку керівна партія, небезпідставно сподіваючись на власний адміністративний і фінансовий ресурс.

У разі якщо сценарії влади спрацюють і більшість залишиться за «мрійниками», нічого особливо не зміниться – Грузія житиме наступні 4 роки в тому ж самому розслабленому режимі.

Якщо ж партія Саакашвілі зможе зробити неможливе і виграти вибори, країну знову чекають радикальні (при цьому – не факт, що позитивні) зміни. І черговий оберт протистояння з Кремлем.

Максим Вікулов