Світлий бік Ради: найважливіші рішення українського парламенту

Politeka вже аналізувала найганебніші рішення депутатів за два роки роботи. Але експерти зауважують, що, попри розбрат та політичні інтриги, восьме скликання ВР якісно відрізняється від кількох попередніх своїми спробами започаткувати доленосні реформи, результати яких українці побачать за 5-7 років.

Судова реформа чи суд Лінча

Після перемоги Євромайдану та втечі Януковича українське суспільство вимагало тотального оновлення влади. Саме так з’явилася «сміттєва люстрація», системне очищення держапарату від керівників часів колишнього президента і спроби звільнити одіозних керманичів, замараних у корупції та переслідуваннях активістів Революції гідності.
Уже в середині 2014 року було зрозуміло – суди, правоохоронні органи та податкова інспекція залишаються непереможним оплотом клептократичної системи, яку фактично будували всі українські президенти, а Віктор Янукович лише концентрував на себе всі корупційні потоки.

Спроби звільнити будь-якого колишнього високопосадовця завершувалися в судах, які звільнили командира «чорної сотні» Беркуту, винного в розстрілі мітингувальників у найкривавіші дні Майдану, і послідовно поновлювали на посадах кожного суддю та прокурора, яких уже відправили у відставку. Судова реформа стала однією з найочікуваніших змін.
2 червня 2016 року ВР 335 голосами «за» ухвалила зміни до Конституції та закон про судоустрій та статус суддів, які дозволяють почати судову реформу. За президентом залишили «парадну» функцію підписання посвідчення суддів. Усі вони мають пройти конкурс на посади. Зарплати служителів Феміди зросли в кілька разів, а їхня недоторканість розповсюджуватиметься лише на ухвалення рішень.
«Аналогічних змін депутати не ухвалювали з 90-х років. Вони дали можливість запустити реформу із 30 вересня цьогоріч, – пояснює заступник директора Центру політико-правових реформ Роман Куйбіда. – Тепер протягом року матимемо можливість спостерігати, як ця реформа триватиме. Вона важлива тим, що запускає процес, який згодом призведе до оновлення суддівського корпусу».
На перше місце в переліку найважливіших рішень українського парламенту за два роки роботи судову реформу поставили п’ятеро з восьмі опитаних експертів.
Перші результати реформи можна буде побачити вже до кінця цієї зими. За цей час всі судді Верховного суду мають піти на конкурс, участь в якому братимуть представники громадськості, а декларація про доходи кожного судді буде одним із найважливіших аргументів.
«Якщо держава не робитиме нічого чи імітуватиме реформу, за це візьмуться люди, які почнуть просто розстрілювати «подонків» з їхньої точки зору. І для суддів, і для суспільства це буде значно гірше, ніж нинішній шлях. Тому або судова реформа, або суди Лінча», – підсумовує експерт Реанімаційного пакету реформ Михайло Жернаков.

Децентралізація та домовленості

Зі змінами до Конституції, які дозволяють легалізувати та запустити реформу децентралізації, усе гірше, ніж із судовою реформою. Узимку 2015 року після підписання Мінських домовленостей Петро Порошенко вніс питання про «особливості місцевого самоврядування окремих районів Донецької та Луганської областей» у пакет змін, які необхідні для справжньої децентралізації всіх українських регіонів.

31 серпня 2015 року зміни ухвалили в першому читанні, але було зрозуміло, що про друге і остаточне голосування говорити не можна. Під ВР відбувався багатолюдний мітинг, який закінчився вибухом бойової гранати. Але для того, аби не зупинити реформу, депутати ухвалили низку законів, які забезпечили початок децентралізації.
«Децентралізація, а саме закон про об’єднання територіальних громад, дозволила створити близько 200 цих об’єднань, до кінця року їх має бути 500. Їм дали гроші, дали повноваження, питання про садочок чи ремонт дороги тепер вирішуватимуть на місцях, самі мешканці нарешті бачать результат роботи місцевої влади та можуть впливати на їхні рішення, маючи на це гроші», – пояснює аналітик Комітету виборців України Денис Рибачок.
Експерти вказують, що спроба президента виконати Мінські домовленості шляхом необхідної для більшості українців реформи децентралізації, поставило її під загрозу реалізації взагалі. У Міністерстві регіонального розвитку наполягають на необхідності ухвалення законів про муніципальну поліцію, ліквідацію районів, обмеження повноважень губернаторів і створення освітніх та медичних округів.
«Із самого початку я казав, що питання виконання Мінських домовленостей та реформу децентралізації необхідно розділити. Реформу необхідно ухвалювати, а про домовленості можна ще говорити і домовлятися скільки завгодно. Намагання тягнути їх разом може призвести до того, що не ухвалять ні перше, ні друге», – вважає голова Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко.
Поки ж лише за першу половину 2016 року доходи місцевих бюджетів зросли в середньому на 50% (на 21,2 млрд грн), а доходи об’єднаних територіальних громад більш ніж уп’ятеро. Загалом лише за перший (2015-ий) рік бюджетної децентралізації місцеві бюджети отримали додатково 29,6 млрд гривень проти 2014 року.

Антикорупційний пакет

Громадські активісти та колишні журналісти принесли у ВР новий план щодо активізації боротьби з корупцією: стара система сама себе не переборе, тому для боротьби з корупцією необхідно створювати нову вертикаль.

За два роки роботи нинішні депутати створити Антикорупційне бюро, яке вже розслідує корупційні справи щодо високопосадовців, Національну агенцію зі запобігання корупції, яка перевірятиме декларації чиновників. До кінця року мають з’явитися Державне бюро розслідувань та Агенція з управління арештованими активами. Створення Антикорупційного суду, який мав «закрити» нову вертикаль у боротьбі з головним злом української держави, поки відкладено, але згідно зі змінами до Конституції він має з’явитися до кінця 2017 року.
До нових органів нардепи додали кілька нововведень, які ускладнюють життя корупціонерам. Експерти зазначають закон про електронне декларування, перший етап якого спливає 31 жовтня, державне фінансування та підзвітність політичних партій і закон про державну службу, який гарантує відбір чиновників на відкритих конкурсах замість призначень та жорсткий контроль громадськості за їхньою роботою.
Важливість ухвалення пакету цих законів зауважили семеро з восьми експертів, опитаних Politeka.
«Антикорупційне бюро, відкритість власності та декларацій посадовців, кримінальна відповідальність за неможливість пояснити походження доходів – це нова реальність, в якій не хочуть жити клептократи. Ефективна робота всіх цих систем – це робота не одного парламентаря та навіть не одного скликання Ради. Це робота сотень тисяч людей, які використовуватимуть ці відомості у своїй діяльності та тотально контролюватимуть кожного чиновника», – пояснює голова Комітету з боротьби з корупцією Єгор Соболєв.
Проте намагання боротися з корупціє одразу з усіх боків створює ситуацію розпорошеності та невизначеності щодо результатів. Але сам новий підхід викликає в експертів радше оптимізм.
«Найважливіше – це нові інституції, куди можна апелювати, які з часом почнуть ефективно боротися з корупцією. Законодавство хороше, але поки що воно не працює належно. Проблема не в законах, а в практиці їхньої роботи. Це і є наше завдання на найближчі роки», – вважає голова Інституту аналізу та менеджменту політики Руслан Бортник.

А як же війна?

Як не дивно, але попри військові дії на Сході України та анексію Криму, депутатам так і не вдалося запустити бодай якесь відчутне реформування української армії. Прийнятті у парламенті закони здебільшого стосувалися фінансування та кількісного збільшення ЗСУ.
«В принципі, ми маємо достатню законодавчу базу для проведення силових реформ, але на жаль замість реальних справ отримали поділ сфер впливу: ані революції в забезпеченні військовослужбовців, ані системного громадського контролю, ані продуманості в реалізації прийнятих законів немає. На загальному тлі все погано, через корупцію та саботаж чиновників. Ті закони, які позитивно вплинули на ситуацію, можна перерахувати по пальцях, і їх реалізація йде досить важко», – оцінює ситуацію військовий експерт Юрій Карін.
Він зауважує, що найбільш цінними для оборонної галузі стали закони про дозвіл іноземцям служити в українській армії та дозвіл розвідці працювати на території країни.
«Коли 25 років галузь свідомо розвалюють, за два роки багато чого не вирішиш. Позитивний момент, коли депутати профільного комітету курують оборонні заводи, допомагають вирішувати поточні проблеми, але про системне реформування поки мова не йде», – додає Карін.
Політологи бачать проблему ширше: за два роки жодна українська реформа не набула системного характеру.
«Аби щось реформувати, необхідно розуміти, звідки ми виходимо і куди ідемо, – вважає політолог Ігор Кгут. – Зараз же депутати намагаються забезпечити кожен напрямок фінансово та кількісно, хоча виділення коштів не завжди є рішенням проблеми. Реформи дуже часто потребують не грошей, а зміни правил та розподілу обов’язків, ефективності менеджменту, а не збільшення фінансування».

Ілля Лукаш