«Шатун» під Нацбанком, недоторканні політики і втома Хатії Деконаїдзе. Підсумки тижня з Politeka

З’ясовуючи, хто має рацію, а хто винний, вони билися в Раді й озвучували різні теорії. А тим часом нечисленні, але ефектні протести пройшли під будівлями Нацбанку, Генпрокуратури та парламенту.

Малюнок Георгія Держаліна

Пора розщедритися

На 15 листопада заявили десять протестів, але найголосніше звучали голоси ошуканих вкладників банку «Михайлівський». Ціна питання висока – 1,2 млрд грн, які нещодавно не можна було вважати банківськими депозитами, а отже, й під опіку Фонду гарантування вкладів фізосіб вони не потрапляли.

Піраміда, побудована «Михайлівським», звалилася ще навесні, протести проходили кілька разів, однак саме пікети 15 листопада дали результат.

Голова НБУ Валерія Гонтарева відбивалася, кажучи, що організатори мітингу маніпулюють цифрами, претензії до її діяльності не витримують критики, а ціла група нардепів намагаються дестабілізувати економічну ситуацію в країні. Вона запевнила, що регулятор і Фонд подали 3,3 тисячі заяв про кримінальні злочини банкірів на суму 300 млрд грн, тож у відомствах працюють.

Але заяви в гроші конвертуються повільно, тому протестувальники вирішили прискорити події. Скільки з них прийшли під НБУ, ГПУ і ВР через відчай і за власною ініціативою – питання відкрите. Журналісти ловили моменти, коли учасникам мітингу роздавали гроші. Але позиція глави НБУ і президента, який тримається за кандидатуру Гонтаревої, теж сумнівна. Інакше як пояснити швидку реакцію на протести.

Верховна Рада ухвалила зміни до банківського законодавства. Крім іншого, вони прирівнюють кошти клієнтів «Михайлівського» до банківських вкладів. Тепер вони потрапляють під гарантії Фонду.

Результати протестів оцінюють по-різному. З одного боку, вкладники «Михайлівського» погналися за високими відсотками і проігнорували нюанси договорів. Банк передавав кошти до фінустанови, під гарантоване повернення у разі банкрутства вони не потрапляли, і думати про наслідки людям варто було спочатку. З другого боку, НБУ мав помітити активну діяльність банку напередодні банкрутства. За законодавством Нацбанк «здійснює банківське регулювання та нагляд». «Михайлівський» – той випадок, коли недогледіли.

Тепер гроші повертатиме Фонд, а там вони з’являться або завдяки продажу активів банку-банкрута, або завдяки бюджету. Тобто коштом звичайних людей.

Петро Порошенко сам запропонував закон, швидко його підписав. Частину вимог мітингувальників задовольнили, тобто політичний градус протестів «третього майдану» збили.

Тим часом в парламенті закипів інший котел.

Між лідером Радикальної партії Олегом Ляшком і головою фракції «Батьківщина» Юлією Тимошенко стався розкол. Головний радикал повідомив, що володіє незаперечними доказами співпраці Тимошенко з Володимиром Путіним, охарактеризувавши її як «московську зозулю», і запевнив, що попросив президента позбавити її громадянства. Аналогічну пропозицію Ляшко має і для екс-губернатора Одеської області Міхеїла Саакашвілі.

Свою підтримку протестів у столиці Ляшко і Тимошенко не приховували. А тут якраз на їхньому тлі й народилося протиріччя. На сплеск емоцій з боку радикала це не схоже. Тимошенко тональність своїх висловлювань не змінила – сказала, що готова пробачити опоненту такі методи політичної боротьби. Питання лиш у тім, за що саме став боротися опозиціонер проти опозиціонера? Можна припустити, що за спиною Ляшка з’явилася підтримка. Судячи з усього, вона пустила коріння в Адміністрації президента і пропрезидентській політсилі, а причина – високі рейтинги Тимошенко і Саакашвілі.

У будь-якому разі кулуарна політична боротьба прихильників президента ще не дала плодів. Не виходить у них перемогти опонентів і у відкритому бою.

Недоторканий або недоторканний

У середу, 16 листопада, Регламентний комітет ВР зайнявся питанням зняття недоторканності з нардепа Вадима Новинського. Підстави для цього озвучував генпрокурор Юрій Луценко: нардепа хочуть притягнути до відповідальності за тиск на вже померлого митрополита Володимира Сабодана, голову Української православної церкви Московського патріархату. Історія трирічної давності могла би мати завершення. Але в Регламентному комітеті були міцні адвокати Новинського, які відбивали всі атаки генпрокурора. У підсумку засідання нічим не закінчилося.

Суперечки про недоторканність Новинського перейшли до кулуарів ВР. До парламентських слухань справа не доходить. Депутати нарікають, що так уже забирали мандат у Ігоря Мосійчука. Але він відновив свої права через суд. Регламентний комітет відправив генпрокурора за переконливими доказами провини нардепа. Опоненти народного обранця кажуть, що у ГПУ достатньо фахівців, аби зібрати і правильно подати потрібні документи. Скептики вважають, що йому вже фактично вдалося уникнути відповідальності.

Поки що Новинський очевидних побоювань не висловлює і ходить на роботу. Так само, як й інша людина, яка цього тижня опинилася в центрі скандалу.

Міністерське питання

24-річна заступник міністра внутрішніх справ Арсена Авакова стала однією з найобговорюваніших постатей тижня, що минає. Призначення юної Анастасії Дєєвої політики, експерти та громадськість обговорювали завзятіше, ніж персоналії багатьох міністрів під час роздання їм посад. У Мережі відшукалися її особисті інтимні фото. Але, із застереженнями про мораль і моральність та потенційні труднощі із західними колегами, Дєєвій готові пробачити юнацькі помилки. З іншими даними все складніше. Виявилося, що нова заступник Авакова вказала десятирічний стаж роботи. Виходить, що працювати почала з 14 років, а в це віриться насилу.

З’явилися претензії до якості відбору кадрів у МВС, заангажованості чиновників, кумівства, недалекоглядності тощо. Проте Дєєва у відставку не збирається, а її кандидатуру Аваков схвалив беззастережно.

Поки серйозні люди сперечалися про дивне призначення, на цьому тлі померкла гучна відставка. У понеділок, 14 листопада, з посади голови Нацполіції пішла Хатія Деканоїдзе. Оцінювати її діяльність на посаді можна по-різному. Але є факт: Деканоїдзе стала обличчям правоохоронної реформи, її глашатаєм і популяризатором. Гідну заміну їй ще не знайшли. Потенційний голова має статус в. о. А от із досвідченою людиною система попрощалася без жалю. Тоді як інших – Гонтареву, Новинського, Дєєву – вона відпускати не хоче.

Ганна Гончаренко