Зупинити реванш корупціонерів. Чому в Румунії зібрався Майдан

Щоб зрозуміти картину того, що відбувається, необхідно в двох словах згадати новітню історію цієї країни: за останні кілька років Румунія зробила приголомшливий ривок у боротьбі з корупцією, здивувавши своїми успіхами весь світ.

Боротьба з корупцією: руйнуючи стереотипи

Історично Румунія завжди була дуже корумпованою країною. Країною, в якій процвітає організована злочинність і наркоторгівля, а держапарат міцно зрісся зі злочинними синдикатами. Країною, в національному менталітеті якої хабар, особливо дрібний, не був злочином. Зовсім як в Україні.

Ситуація почала змінюватися в рамках підготовки до вступу країни до Європейського Союзу. Під тиском із боку єврочиновників іще у 2002 році   створили Національне антикорупційне управління (DNA) та Національне агентство з питань доброчесності (ANI). Хоч якось через три роки ці органи запрацювали, але справжня революція в боротьбі проти хабарників відбулася дещо пізніше.

У 2011 році румунська влада та Єврокомісія погодили антикорупційну стратегію для Бухареста. Тоді ж європейці вимагали змінити національне законодавство, щоб підслідні у корупційних справах міністри пішли у відставку, а депутатів позбавили недоторканності. Оскільки чинний уряд мав політичну волю згадані зобов’язання виконувати, то вже через кілька років це почало давати істотні результати.

У 2013 році органи з боротьби з корупцією передали до суду близько тисячі кримінальних справ, зокрема справи на шістьох членів уряду, приблизно трьох десятків мерів і сотень правоохоронців. Наступного року антикорупційне управління розглянуло ще близько двохсот справ, у яких фігурували, крім інших, десять міністрів і вісім послів. Усього за вказаними справами  винесено близько тисячі обвинувальних вироків та конфісковано майно на півтори сотні мільйонів євро.

Гучні процеси

Одним із перших політиків топ-ешелону, які потрапили в жорна румунської антикорупційної машини, став екс-прем’єр країни Андріан Настасе. Іронія в тому, що саме Настасе раніше і запросив до країни консультантів з Єврокомісії. На початку 2012 року колишнього главу уряду Верховний суд  Румунії засудив до двох років позбавлення волі за звинуваченням у корупції. Після звільнення екс-прем’єр не виправився, і в 2014 році той самий Верховний суд засудив політика до чотирьох років за хабарництво.

Того ж року арештували керівницю Нацуправління з боротьби з економічними злочинами і тероризмом Аліну Біку, яку звинуватили у зловживанні службовим становищем і розтраті держкоштів. Біка санкціонувала виділення компенсації за землю одному з бізнесменів, причому сума перевищувала оцінну вартість ділянки. Збиток державі становив 62 мільйони євро.

Улітку 2015 року стало відомо про розслідування щодо чинного на той момент глави уряду Віктора Понти. У липні йому вручили обвинувачення в шахрайстві, ухиленні від сплати податків і відмиванні коштів. Причому звинувачення стосувалися адвокатської діяльності Понти майже десятирічної давності. Навіть під слідством Віктор Понта тривалий час відмовлявся покидати свою посаду. В решті в жовтні 2015 року через пожежу в одному з нічних клубів Бухареста загинули більше 50 людини – країну охопили масові протести, внаслідок яких прем’єр із підмоченою репутацією все ж таки заявив про складання своїх повноважень.

6 вересня того ж року заарештовано мера Бухареста Соріна Опреску разом із низкою ключових чиновників із його оточення. Популярного політика звинуватили в отриманні хабаря. Президент країни Клаус Йоханніс назвав це  «дуже сумною подією». «Але, з другого боку, для мене це сигнал про те, що боротьба з корупцією набирає обертів, і це добре», — додав глава держави.

У грудні 2015 року в країні заарештовували двох депутатів парламенту: Іоана Олтяна і Кетеліну Теодореску. Законодавців звинуватили в отриманні 600 тис. євро за «сприяння» у вирішенні питання про відновлення прав власності одній із церков.

У січні 2016-го року трибунал міста Констанца засудив до чотирьох років   ув’язнення Мірчу Бесеску, брата колишнього президента Румунії Траяна Бесеску, за корупцію та отримання вигоди з впливу.

Розповідають таку історію: якось болгарський журналіст відправився на інтерв’ю з одним із румунських чиновників. Основною темою їхньої розмови мала стати боротьба з корупцією. Але чиновник на зустріч так і не прийшов. Пізніше з’ясувалося, що того дня його заарештували за корупцію.

Реванш «колишніх»

У грудні 2016 року в країні пройшли парламентські вибори, на яких перемогла Соціал-демократична партія (PSD), яка разом із партією ALDE сформувала нову коаліцію, відправивши в опозицію пропрезидентську партію PNL.

Необхідно зауважити, що реванш соціал-демократів, багато з яких уже мали звинувачення в корупції, почасти пояснюється самозаспокоєнням суспільства. Явка на виборах була вкрай низькою: молодь і креативний клас, впевнені в незмінності обраного курсу, волевиявлення значною мірою проігнорували, а літні люди й багато жителів сільської місцевості проголосували, що називається, «за гречку» (в Румунії говорять «за цукор»).

Іще в опозиції румунські соціал-демократи неодноразово вимагали урізати повноваження надмірно завзятих, на їхній погляд, антикорупціонерів. А вже після приходу до влади уряду Соріна Гриндяну – одного з соратників Віктора Понти, якого «притягували» раніше – вихолощення машини протидії корупції стало одним із першочергових завдань для нового Кабміну.

У підсумку, пропрацювавши буквально два тижні, уряд у середині січня запланував на своєму засіданні внесення зміни до Кримінального кодексу, які фактично декриміналізували б корупційні статті.

Тоді їм завадив це зробити президент країни Клаус Йоханніс, який запропонував винести спірне питання на референдум. І тоді ж люди вийшли на перші протести.

Громадянське суспільство на варті прогресу

Спочатку протестувальники збиралися лише на вихідних, у певний час висловлювали свою позицію, йшли ходою з національними прапорами, а потім розходилися по домівках.

Проте уряд на нічному засіданні 1 лютого терміново все ж таки протягнув горезвісні зміни.

Результат був передбачуваним. На вулиці вийшли сотні тисяч людей у Бухаресті та ще сотні тисяч по всій країні. Загальну кількість протестувальників оцінюють в 300 тисяч осіб – величезна цифра для 19-мільйонної країни. Президент Йоханніс заявив про жалобу за правовою державою і оскаржив рішення уряду в Конституційному суді. Єврокомісія, а також уряди США, Німеччини, Канади, Франції та Нідерландів жорстко розкритикували постанову, зазначивши, що румунський уряд «підриває десятирічний прогрес у боротьбі з корупцією і розбудові правової держави».

У середу  1 лютого відбулися перші сутички протестувальників із поліцією, під час яких футбольні ультрас із натовпу почали закидати вартових порядку димовими шашками. У відповідь поліція застосувала сльозогінний газ. Після бійок у відставку подав міністр підприємництва та торгівлі Флорін Жіану, зазначивши, що в іншому разі йому буде соромно дивитися людям в очі.

Однак ні масові протести, ні позиція президента країни, ні заклики провідних світових держав поки не справили належного ефекту. Навпаки, прем’єр Гріндяу заявив, що його уряд має намір і надалі послаблювати антикорупційне законодавство, а також провести масову амністію корупціонерів і злочинців, які відбувають покарання. За словами глави Кабінету, найближчим часом зможуть вийти на волю до двох із половиною тисяч засуджених злочинців.

Своєю безкомпромісною позицією румунський уряд дуже нагадує лінію поведінки нашого колишнього президента-втікача Віктора Януковича, тим самим він заганяє себе в глухий кут і провокує подальшу ескалацію насильства. Як саме розвиватимуться події, сказати дуже складно. Точкою неповернення цілком може стати 9 лютого, коли на волю вийдуть перші амністовані. Втім, ситуація наелектризована, і розв’язка може наступити значно швидше.

Нині уряд Соріна Гріндяу, який примудрився налаштувати проти себе активну частину власного народу, президента країни і міжнародне співтовариство, по суті, висить у повітрі. Є ймовірність, що дні влади, яка почала провадити політику в інтересах кримінальників і казнокрадів, полічені. Питання лише в тому, чи піде уряд у відставку добровільно. 25 років тому непоступливість і політика закручування гайок тодішнього диктатора Ніколае Чаушеску спричинила революцію, внаслідок якої його режим знищили, а самого тирана і його поплічників розстріляли. Сьогодні демонстранти також сповнені рішучості захистити країну від реваншу криміналу, і лише від подальших кроків нинішнього уряду залежить те, піде він з авансцени по-європейськи або закінчить, як колишній комуністичний вождь.

Максим Вікулов

Фото EPA/Robert Ghement