Майдан по-корейськи: як звичка протестувати призвела до імпічменту

Із вимогами відставки президента Пак Кин Хє щосуботи протягом останніх місяців виходили щонайменше 200-300 тис. осіб. Особливо вражаючим був мітинг 12 листопада. У ньому взяли участь, за різними оцінками, від 700 тисяч до 1 мільйона осіб. Як писали мешканці столиці Сеула, шум від криків було чутно на відстані декількох кілометрів від площі, де він проходив.

Друга особливість корейських мітингів і зборів — ідеальний порядок під час проведення і після них. Щойно учасники розходяться, про таке велике скупчення людей узагалі мало що нагадує. Хіба що якісь сліди парафіну. Адже традиційно корейці приходять на такі зібрання зі свічками в руках.

Основною особливістю нинішніх протестів — їх можна справедливо назвати корейським майданом — є всенародний характер. Проти президента були всі: від лівоцентристів і неокомуністів до правих і правоцентристів.

Стара подруга президента

Батько Пак Кин Хє, генерал Пак Чон Хі, був типовим авторитарним правителем. Жодної демократії в країні не було, про це він навіть не думав. Проте саме в роки його правління країна зробила величезний стрибок – південнокорейське економічне диво.

Зрозуміло, що відносини з північною частиною Кореї були дуже напруженими. Тоді в Пхєньяні займалися організацією замахів на лідерів півдня. Північнокорейські спецслужби організували кілька замахів на генерала Пак Чон Хі. Вкотре він не постраждав, але вбили його дружину, матір Пак Кин Хє. У жовтні 1979 року північнокорейським агентам все ж  таки вдалося вбити президента Пак Чон Хі.

Не дивно, що загибель спочатку матері, а потім батька серйозно вплинули на формування характеру Пак Кин Хє. Вона стала замкнутою і недовірливою. Навколо неї сформувалося дуже вузьке коло людей, яким вона безоглядно довіряла.

Помітним в її оточенні був Чхве Тхє Хв — релігійний авантюрист, який побував як протестантським пастором, так і католицьким священиком. Після чого він створив свою секту, що поєднує протестантизм, католицизм і шаманізм. З його дочкою Чхве Сун Силь у майбутнього президента склалися особливо довірчі відносини. Власне коло друзів Пак Кин Хє збігалося з колом її подруги.

До певного часу Пак Кин Хє ніякого інтересу до політики не проявляла. Однак для правоцентристів вона була тією постаттю, яку можна привести в південнокорейський Блакитний будинок — резиденцію президента країни. Допомогла певною мірою магія прізвища Пак – у 2012 році вона виграла вибори.

Був іще один міф, який допоміг у виборчій кампанії. У незаміжньої Пак Кин Хє немає сім’ї, тоді здавалося, що це зменшує ризик корупції. Недобра традиція південнокорейського політичного життя полягає в тому, що родичі президента, особливо близькі, а також і далекі, як кажуть, не соромилися користуватися такими можливостями для збагачення. Не врахували при цьому дрібної деталі. Вона полягає в тому, що у президента є вузьке коло людей, зокрема її близька подруга Чхве Сун Силь. Остання не соромилася користуватися можливостями, які виникли, і вимагала від корейських фірм внесків до своїх благодійних фондів. Як випливає з розслідування прокуратури, за деякими епізодами йдеться про $100 млн, при цьому виявлено не всі. Президент знала про витівки своєї подруги, але закривала на це очі.

Цікавий факт, який дещо відрізняє Південну Корею від нашої країни. Став надбанням громадськості випадок, що викликав крайнє невдоволення: донька Чхве Сун Силь пройшла без іспитів в один із найпрестижніших вузів – жіночий університет Іхва. У нас подібне нікого не дивує, тим паче не спричинить протести.

У Південній Кореї до вступних іспитів трепетне ставлення. Там не звикли до таких, м’яко кажучи, фокусів. В університеті Іхва регулярно проходили демонстрації протесту студенток. Цим справа не закінчиться, і керівництво університету чекає нелегка розмова зі слідчими прокуратури.

Утім, у Південній Кореї банальною корупцією не особливо здивуєш. Були й інші обставини, що призвели до політичної кризи.

Нелегкі часи

Уже стало звичним, що Південна Корея належить до так званих «азійських економічних тигрів». За кілька десятиліть відстала і зруйнована війною в першій половині 1950-х рр. країна зробила потужний ривок і увійшла до перших у світі країн за номінальним ВВП.

Однак рік, що близиться до кінця, став не дуже хорошим для південнокорейської економіки.

Найбільші виробники автомобілів Hyundai Motor і Kia Motors — показали поточного року найменший рівень продажів за останні десять років. Здебільшого це пов’язано із зниженням експорту до Китаю і зміцненням національної валюти вони. Щойно з’явилися повідомлення про проблеми з президентом, курс вони поповз угору, а зараз становить 1166 вон за долар. Для порівняння: ще в серпні він був на рівні 1092 вон.

У вересні співробітники Hyundai Motor уперше за 12 років оголосили страйк із вимогою підвищити зарплату. За час простою компанія втратила приблизно 3 трлн вон ($2,57 млрд).

У серпні про банкрутство оголосила компанія Hanjin Shipping, один зі світових лідерів контейнерних перевезень.

А в жовтні економіці Південної Кореї завдано абсолютно несподіваного удару. Флагман світової промисловості та IT-технологій компанія Samsung Electronics заявила про припинення виробництва та відкликання з продажу свого нового смартфону Galaxy Note 7 через займання і навіть вибухи акумуляторів.

Вартість вилучених і тих апаратів, які не потрапили на ринок, становить більш ніж $5 млрд. Про репутаційні витрати вже не говоримо.

Після повідомлень про випробування Пхєньяном водневої бомби, Сеул відмовився від планів розвитку промислового парку Кесон на кордоні між двома Кореями. Втрати становлять 1 трлн вон ($858 млн).

Усе це є причиною невдоволення населення політиками. Це не в останню чергу проявилось у високому рівні протестів і їхній масовості.

Після імпічменту

Як вже зазначалося, до корупції у вищих ешелонах влади в Південній Кореї звикли. Не те що її не засуджують, але сприймають як неминуче зло. Час від часу країну стрясають корупційні скандали, в яких практично завжди замішані вищі посадові особи.

Справжній вибух обурення, що призвів до масових маніфестацій протесту, стався, коли стало відомо, який вплив чинила Чхве Сун Силь на державні справи. Хоча й не обіймала жодної посади в апараті управління, вона читала документи вищого ступеня секретності та навіть правила тексти виступів президента. Вузька група людей, що не володіє жодними повноваженнями, приймала рішення зі стратегічних питань.

Схоже, що саме вона стояла за жорсткістю політики щодо Північної Кореї. Президент радилася саме з нею, а не з вищими чиновниками, дипломатами і військовими.

Тепер перед південнокорейськими політиками у повний зріст стала проблема проведення подальшої політики.

Опозиція на словах метала громи і блискавки на адресу президента, але всіляко тягнула з розглядом питання про імпічмент у парламенті. Лідерам опозиції була вигідна слабка президент Пак Кин Хє, вони воліли, щоб вона залишалася при владі до кінця 2017 року, коли пройшли б чергові вибори.

Усі ці розрахунки перекреслив південнокорейський майдан. На ньому не лише вимагали відставки президента Пак Кин Хє, але й тиснули на лідерів опозиції. Останнім нічого не залишалося робити, лише погодитися з вимогами мас. У результаті парламент ухвалив рішення про імпічмент.

Тепер справу передано до Конституційного суду, який повинен вирішити, чи є підстави для відсторонення президента від посади. На це у нього є шість місяців. Якщо рішення КС буде позитивним, то через два місяці в країні проведуть вибори президента.

Серед претендентів на найвищу державну посаду називають генерального секретаря ООН Пан Гі Муна, якого 31 грудня змінить португалець Антоніу Гутерріш. Правоцентристи при владі сподіваються, що постать міжнародного масштабу приверне електорат. Такі плани можуть здійснитися. Навіть не через особливі якості та привабливість Пан Гі Муна. Просто в опозиції немає рівного йому кандидата.

Один важливий фактор. Громадянське суспільство показало свою зрілість і можливість впливу через голову політиків, схильних до закулісних домовленостей. У необхідних випадках воно в змозі мобілізувати маси людей і домогтися цілком відчутних результатів.

Другий, не менш важливий і в чомусь пов’язаний із першим, фактор. Це величезна роль засобів масової інформації. В країні, де практично всі мають сучасні девайс і вихід в інтернет, нам довелося бачити, як люди в парках на лавочках під деревами читають паперові газети. Прочитані газети передають іншим охочим або складають у спеціально відведених для цього місцях.

Журналістські розслідування зловживань владою з боку президента почалися в травні поточного року. Цікаво, що, всупереч планам партії, провідну роль у цьому зіграла правоцентристська і в чомусь проурядова газета «Чосон ільбо». Слідом за нею активно розвивала тему фактично орган лівоцентристів – газета «Хангере сінмун».

Завдяки пресі розслідуванням зайнялася прокуратура та інші уповноважені органи. В розкручуванні скандалу і перетворенні його на масовий рух протесту роль преси була дуже велика.

У імпічменту південнокорейського президента є й міжнародне значення. Вже за президентства Обами поступово центр ваги американської зовнішньої політики зміщувався в бік Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Особливо в Східну Азію. Не випадково Трамп одну зі своїх перших зовнішньополітичних розмов провів із президентом Тайваню Цай Інвенем. Тим самим він показав, що готовий відмовитися від політики одного Китаю, на чому наполягає Пекін.

У Піднебесній теж мають на цей випадок козирі в рукаві. Зокрема, там можуть відмовитися від економічного тиску на Пхеньян, тим самим розв’язати останньому руки для нарощування гонки озброєнь. Зрозуміло, що нестійка внутрішньополітична ситуація в Південній Кореї дає додаткові переваги Пекіну, оскільки від Вашингтона буде потрібна додаткова увага до питань оборони.

Наступний кут цього силового багатокутника — Японія. Як пише газета The Mainichi, Токіо має намір витратити  майбутнього року на оборону $44,6 млрд. Для порівняння: військовий бюджет Росії – $64 млрд На японській території розмістять кілька батарей американської протиракетної системи THAAD для захисту від Північної Кореї. Через військову активність Китаю посилять оборону низка островів у Південно-Китайському морі. Це потребує будівництва нових кораблів для військово-морських сил. Авіація отримає нові безпілотні винищувачі японського виробництва на додаток до американських F-35 з їхньою малою помітністю для радарів.

Усе це свыдчить про те, що в Східній Азії зав’язується тугий вузол протиріч, в якому Сеул видається слабкою ланкою.

Основне протиріччя сучасної Південної Кореї полягає в тому, що зріле та активне громадянське суспільство, сильна та авторитетна преса в змозі усунути від влади навіть президента. Однак поки що вони не можуть перемогти корупцію, яка в Україні набула системного характеру.

Юрій Райхель

Фото: AFP