«Роттердам із плюсом»: чому тарифи на електроенергію постійно зростатимуть

Згідно з базовим сценарієм, який було закріплено в меморандумі між МВФ і Україною в 2015 році, це останнє підвищення для населення. Однак волюнтаризм НКРЕКП – Комісії, що регулює, зокрема, і тарифну політику – дозволяє стверджувати, що українців і далі чекає збільшення сум у платіжках.

Чому зростає тариф

З 2010 по 2014 рік ціна електроенергії для населення залишалася майже незмінною, хоча витрати на її генерацію і доставку споживачам росли. У цей період тариф підвищувався лише для промисловості і був у 1,7 раза вище, ніж для населення. Так, частково коштом підприємств, частково коштом держбюджету домогосподарства отримували суттєву дотацію.

Вирівняти баланс цін спробували в 2015 році, коли було прийнято рішення підвищити тариф для населення в п’ять етапів із середнього рівня 35 копійок за кВт∙год до 122 копійок із березня 2017 року. Цей крок мав ліквідувати перехресне субсидування – коли за населення доплачували промисловість і бюджет, що також супроводжувалося ще й корупційними зловживаннями. Це також було однією з основних вимог МВФ у рамках програми розширеного кредитування.

Однак якщо в 2015 році і в першій половині 2016-го головним ресурсом для зростання тарифів було населення, то з весни 2016 року рішенням НКРЕКП ціна енергії для «промки» знову почала зростати. Приводом для цього стали нові правила тарифоутворення на електроенергію.

В Україні із травня 2016 року розрахунок тарифу на електроенергію прив’язано до індексу API 2 на вугілля в портах Нідерландів і вартості його доставки в Україну, відома як формула «Роттердам плюс».

Її запровадження мало принести додаткові кошти на оновлення інфраструктури оператора магістральних мереж НЕК «Укренерего» і забезпечити диверсифікацію постачання вугілля, щоб попередити дефіцит на складах ТЕС у разі їхніх перебоїв із непідконтрольних територій сходу України.

Розрахунок по-новому

Формула була неробочою від самого початку і чиновники це чудово розуміли. До того ж було допущено суттєву помилку. Міністерство енергетики та вугільної промисловості, що визначає ціну вугілля, не підв’язало її до «Роттердам плюс».

Проблема цієї формули полягає в тому, що тариф на електроенергію, вироблену в Україні, прив’язано до вартості вугілля на товарних біржах Нідерландів. Це одна ціна. Але саме вугілля переважно видобувається в Україні за значно меншою ціною.

«Ми отримали різницю між ціною в «Роттердам плюс», яка становить 3000 грн і 1730 грн, що визначило міністерство», – пояснив міністр енергетики та вугільної промисловості Ігор Насалик. Свідомо чи несвідомо – не нам судити.

Населення за електроенергію платить більш як 40 млрд грн на рік, промислові підприємства і установи платять понад 110 млрд грн на рік. Чимала частина цих коштів пішла на оплату собівартості генерації електроенергії. Але залишається відкритим питання, кому саме йдуть ці гроші. Тим паче, тарифи зростають як для населення, так і для бізнесу?

За час дії «Роттердам плюс» генерувальні підприємства отримали додаткових 10 млрд грн на різниці між тарифом на енергію і вартістю видобутого вугілля. Додаткові кошти, які отримала теплова генерація в Україні, потрібно було вкласти в постачання вугілля з-за кордону або модернізацію станцій. Але цього не сталося, а залежність від вугілля з ОРДЛО – не подолано. Блокадні ігрища політиків показують, що найменша дестабілізація може в будь-який момент призвести до дисбалансу в енергосистемі країни.

«Роттердам плюс» також заклав основу для подальшого зростання тарифу.

«Девальвація і зростання вартості вугілля на ринках ЄС призвела до того, що «роттердамський+» вугілля дорожчає, а це змушує регулятор підвищувати тариф для кінцевих споживачів, перш за все промисловості, – говорить співголова Фонду енергетичних стратегій Дмитро Марунич. – А підвищувати його вже нікуди, оскільки ця промисловість, самі бачите, в якому стані».

Негативні наслідки тарифної політики

Оптова ринкова ціна електроенергії на спотовому ринку в Україні вже на 30-40% вище, ніж усереднені тарифи в деяких європейських країнах (Норвегія, Швеція, Данія). Вище навіть, ніж у Канаді і США.

За логікою, підвищення тарифу слід очікувати вже українцям. У лютому НКРЕКП заявляла, що вартість електроенергії для населення на 57,7% нижче економічно обґрунтованого рівня, який становить 2,31 грн за 1 кВт⋅ч на січень 2017 року.

«Тобто зараз населення платить лише 42,29% ринкового рівня тарифу», – заявили в комісії.

Не потрібно пояснювати, що такі заяви робляться не просто так. Потреба усунення перехресного субсидування змушує НКРЕКП розглядати можливість подальших заходів щодо приведення тарифів до економічно обґрунтованого рівня. Чергове підвищення тарифу, поза сумнівом, буде сприйнято вороже, враховуючи, що з початку 2015 року воно і так зросло в 3,5 раза.

Зростання тарифу для промисловості також загрожує низкою негативів. Це погіршує становище українського виробника на світових ринках. Наприклад, тарифи для промислових споживачів в Україні на 10-40% вище, ніж у Росії і на 20-70% – ніж у Казахстані.

«Ці країни є одними з основних конкурентів України на експортних ринках металургії, де електроенергія становить 10-40% собівартості продукції», – пояснює ризики член правління проекту «Ціна держави» і екс-член Національної комісії державного регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг Андрій Герус.

Зростання тарифу неминуче позначиться на зростанні цін споживчих товарів, і за це буде змушений заплатити кожен українець.

Зрештою споживач усе одно покриває всі витрати. Це виражається у вищих цінах на товари. Або втрачає роботу через банкрутство вітчизняних підприємств, що виявляються неконкурентоспроможними на зовнішніх ринках через високий тариф на енергію, – каже Андрій Герус.

Наприклад, ціни на борошно зросли на 14% -21% в 2016 році. Близько третини в цьому зростанні становить частка електроенергії – 29,5%.

Після запровадження формули «Роттердам плюс» перехресне субсидування не лише не було знято, але промисловість почала платити ще більше таких дотацій – на 13% або 3,7 млрд грн щомісяця. Це дозволяє заявляти, що тарифний енергетичний бізнес в Україні значною мірою побудовано на обмані.

Цілковитий контроль над ринком, монополізація і лояльність чиновників – ось рецепт успіху на нашому енергетичному ринку. У підсумку, коштів на розвиток власного вуглевидобутку немає, тариф на електроенергію підвищувати нікуди.

Максим Нечипоренко