Банкопад на фініші: скільки банків НБУ планує «вбити» цьогоріч

Politeka з’ясовувала, від скількох банків НБУ позбудеться цьогоріч і яка доля чекає націоналізовані установи невдовзі.

Кінець ліквідації

У 2016 році Нацбанк ліквідував у середньому по два банки в місяць. Зараз у зоні ризику перебувають ще 40 банківських установ, 21 з яких – на особливому контролі.

«Дні цих банків полічені не тому, що злий НБУ так сильно хоче їх вбити, а тому, що вони не виконують норматив із достатності капіталу», – пояснює фахівець відділу продажів боргових цінних паперів Dragon Capital Сергій Фурса.

За своїм розміром ці невеликі установи, як правило, обслуговують вузькі інтереси власників. Їхня діяльність не спрямована на масову клієнтуру. За розмірами активів вони займають близько 2% всієї фінансової системи країни. Так що, у разі ліквідації всіх сорока банків, це не зробить значного впливу на систему. Їхній проблемний статус також не означає, що всіх готують «на виліт». Хоча якщо буде виявлено банк, який займається незаконними операціями, його скерують на ліквідацію без роздумів. До цієї категорії також належать банківські установи, які займаються шахрайством. Але тут йдеться про точкові явища.

«Усі банки, які займалися шахрайством або іншими незаконними операціями, були виведені з ринку раніше. Зараз якщо хтось і спливе, то це будуть поодинокі випадки», – підтверджує голова правління Української міжбанківської валютної біржі Анатолій Гулей.

У середовищі фінансових аналітиків вважають, що в 2017 році ринок залишать ще близько десяти банків.

«Якщо банківські лобісти не знайдуть спільної мови щодо обмежених банківських ліцензій, без допуску малих банків до депозитів фізичних осіб, то, швидше за все, вони покинуть ринок. Жодного макроефекту від їхнього відходу чекати не доводиться», – каже голова комісії з банківського аналізу Українського товариства фінансових аналітиків Віталій Шапран.

З огляду на статистику НБУ і прогнози експертів, можна прийти до проміжних висновків, що банківська спільнота втратить ще 10-20 малих банківських установи і на цьому обридлий «банкопад» закінчиться.

У касу на виплату

Ліквідація банків тісно переплетена з виплатою гарантованих сум за депозитами вкладників, за що відповідає Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО).

Основним джерелом погашення його зобов’язань є доходи від погашення кредитів, виданих неплатоспроможними банками, а також продаж їхніх активів.

«Тут головною проблемою є те, що значна частина застав Фонду одночасно є і запорукою під кредити рефінансування НБУ. Це майно, як власники, так й інші пов’язані особи, постійно намагаються вивести з-під застави або його підмінити з метою подальшого продажу», – говорить Анатолій Гулей.

Цього вівторка стало відомо, що з-під носа регулятора намагаються відвести приміщення готелю в Києві, на розі Богдана Хмельницького та Івана Франка, площею близько 1300 кв. м. Директор департаменту управління ризиками НБУ Ігор Будник повідомив, що це приміщення є запорукою від Єврогазбанку під рефінанс Нацбанку. Заставодавець, ТОВ «Євро-Готель-Груп», перебуває у процесі банкрутства, але ліквідатор уже відправив приміщення на аукціон, який повинен відбутися 14 березня. Заявлена ​​ціна продажу удвічі нижче його реальної вартості.

Такі випадки відбуваються із завидною регулярністю. У підсумку реальна вартість застав Фонду зараз становить усього 9-18% від їхньої балансової вартості.

«Поступово Фонд продає майно банків, виведених із ринку. Але можу визнати, що їм створено досить великий дефіцит у сфері держфінансів і ті, хто відповідають за продажі, не встигають його швидко покрити», – каже Шапран.

Це обтяжує Фонд і не дає можливості збільшити вільну ліквідність. Як результат, на покриття гарантованих вкладів доводиться брати кредити з Державного бюджету країни. Зараз Фонд гарантування заборгував державі близько 70 млрд грн.

«Торік Фонд отримав від уряду 7,9 млрд грн облігаціями внутрішньої позики, – пояснив керівник аналітичного відділу Concorde Capital Олександр Паращій. – Вересневим меморандумом із МВФ на 2017 рік передбачено 42 млрд грн фінансування докапіталізації держбанків і кредитування ФГВФО. З цієї суми 16,3 млрд грн уже використані на докапіталізацію ПриватБанку, Укрексімбанку і Ощадбанку. Тобто залишаються близько 25 млрд грн для можливої ​​допомоги Фонду, чого на цей рік більш ніж достатньо».

Експерти кажуть, що ця ситуація не вплине на вкладників. ФГВФО запустив новий механізм виплат відразу через сім банків. До кінця року таких банків уже може бути близько 40. Нововведення створює додаткові зручності для клієнтів: немає черг і є надія на зростання довіри до банківської системи. Ба більше, з 2018 року клієнти зможуть отримувати гроші, назвавши лише реквізити карти будь-якого банку, де в них вже є рахунок.

Приватизація націоналізованого

Після того як держава поглинула ПриватБанк, більш як 50% банківського сектора виявилося в держвласності.

«Зараз ми володіємо, як держава, 55% банківської системи. Це дуже висока частка, і нам необхідно якнайшвидше поліпшити роботу цих банків», – заявив міністр фінансів Олександр Данилюк.

Така величезна частка держави нічого хорошого системі не обіцяє. Це чинить адміністративний вплив на весь ринок – тепер центр рішень щодо зміни процентних ставок переходить у держсектор.

«В Україні зараз склалася унікальна ситуація, коли не просто понад половини банківського сектора належить державі, а й самі банки в держвласності почали конкурувати між собою, – каже Анатолій Гулей. – У результаті Антимонопольний комітет почав цікавитися цими банками – відповідно до закону, якщо один власник перевищив частку на ринку в 35%, то він вважається монополістом».

Держбанки не лише заважають здоровій конкуренції на банківському ринку, але і створюють додаткові ризики корупції, а також загрожують бюджету країни. На докапіталізацію лише Ощадбанку і Укрексімбанку держава витратила близько 39 млрд грн за минулі три роки. Можливо, що ця сума – не межа.

Варто розуміти, що при всьому бажанні зараз ці банки ніхто не купить. Причина, що відлякує потенційних інвесторів, криється в корупційні ризики. Державні банки в будь-якому разі пов’язані з так званим «політичним капіталом» – йдеться про продаж пов’язаним особам у політиці або великим власникам. Залучати ж потрібно зовнішнього інвестора, який би вивів ці банки на міжнародний рівень.

Це не єдина проблема. Відсутність стратегії розвитку, яка для кожної установи повинна бути індивідуальною, не дає розуміння, що з цими банками робити в доступному для огляду майбутньому, в якому напрямку їх просувати.

Більшість профільних аналітиків вважають, що держбанки повинні бути реформовані з єдиного центру управління, а потім приватизовані. В ідеалі, добре б продати повні пакети державних банків, а не їхні частки. Але, швидше за все, підуть саме другим шляхом.

Вочевидь, приватизацію державного банківського сектора десь так і проведуть: продаватимуть середніми пакетами приблизно по 10% -20%, – говорить Сергій Фурса.

ЄБРР уже висловив бажання взяти участь у приватизації ПриватБанку, а також підготувати продаж 20% акціонерного капіталу Ощадбанку до 2018 року.

Водночас експерт не вважає, що всі держбанки потрібно продати без залишку. Наприклад, Укрексімбанк виконує досить специфічну функцію – обслуговує зовнішньоекономічну і торговельну діяльність держави. Ця причина не дозволяє говорити про його продаж.

Очевидно, держбанки потрібно приватизувати, але, схоже, що це не буде зроблено в перспективі п’яти років. Олександр Параій резюмує, що на цей період, необхідно модернізувати корпоративне управління банків. Тобто зробити їх відносно незалежними від уряду, а вже потім продавати.

Максим Нечипоренко