Випробування Гаагою: Україна проти Росії

Суд визнав свою юрисдикцію у цій справі. Зокрема, погодився на запровадження запобіжних заходів для захисту національних меншин у Криму. Однак відмовив Києву в затвердженні тимчасових заходів проти РФ за конвенцією із заборони фінансування тероризму.

Politeka з’ясовувала, перемога це чи поразка та які наслідки рішення матиме для України, .

Початок судового фронту

Нагадаємо, українська сторона подала позов 16 січня 2017 року за фактом порушення РФ міжнародних конвенцій. Зокрема, Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму (підтримка тероризму на Донбасі) та Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (дискримінація етнічних українців і кримських татар в окупованому Криму).

Перші слухання у цій справі відбулись у березні в Гаазі. Тоді ми просили негайно запровадити запобіжні заходи, аби не допустити ескалації конфлікту та продовження порушень міжнародного законодавства з боку Росії.

Київ у суді представляла заступниця міністра закордонних справ України Олена Зеркаль.

Звертаючись під час слухань до суддівського складу, вона наголосила, що «ця справа стане меседжем, що міжнародний правовий порядок може протистояти могутнім державам, які зневажають міжнародне право та права людини».

«Водночас наше прохання сьогодні є дуже скромним, – заявила Зеркаль. – Усе, чого ми шукаємо – це стабільність і спокій у непередбачуваній та небезпечній ситуації. Тож у світлі невідворотної небезпеки, яка нависла над народом України, я закликаю вас впровадити тимчасові заходи». Як бачимо, емоційний заклик Зеркаль не подіяв на суддівський склад.

За «грузинським сценарієм»

Київ прохав суд зобов’язати РФ утримуватися від будь-яких дій, що можуть поглибити конфлікт. Передовсім – здійснювати належний контроль за російсько-українським кордоном, аби унеможливити постачання зброї терористичним групам.

Іще раніше президент України Петро Порошенко зазначив, що розгляд позову може затягнутись на тривалий час.

“На жаль, ця справа не швидка, це займе навіть не місяці, а роки. Але ми чекаємо, що вживатимуть відповідні заходи, які дозволять принаймні унеможливити нове постачання зброї й терористів”, – зазначив президент під час зустрічі щодо позову в Міжнародному суді ООН проти Росії.

Однак ні міжнародне право, ні закиди з боку України Москву явно не хвилюють. Тут, як кажуть у народі, собака і зарита. РФ не збирається ні перед ким виправдовуватись. Адже Москва всю лінію свого захисту вибудовує «за грузинським сценарієм». Тобто наполягає, що Суд ООН не має права вирішувати цю суперечку, оскільки питання конвенцій виходять за межі його юрисдикції.

Власне, щодо Грузії. У 2008 році в судовій війні з РФ там також зіткнулись із подібною дилемою. Грузинська сторона подала скаргу одразу ж після нападу РФ на Південну Осетію. Проте скаргу відхилили. Чому? Зовсім не через те, що Росія має рацію. Винятково через формальні причини, які дозволили суду сказати, що він не має юрисдикції для розгляду скарги. Тбілісі свого часу, як і Київ, надав суду замало залізних аргументів своєї правоти.

З огляду на це так і напрошується висновок, що вчитись на чужих помилках – це точно не про Україну.

Піррова перемога?

Президент Міжнародного суду ООН Ронні Абрахам наголосив під час оголошення рішення, що “Україна мала довести, що запитані тимчасові заходи мають зупинити заподіяння невідновлюваної шкоди, а також умисність дії держави-сторони конвенції”. На думку суду, цю вимогу не виконали.

“Україна не дотрималася тих стандартів доказової бази, щоб довести умисність зборів коштів”, – заявив Абрахам.

Суддя, зокрема, підкреслив, що це рішення ніяк не обмежує Україну в подальших діях щодо її звинувачення. Він наголосив, що розгляд справи триватиме, оскільки на цьому етапі не йдеться про непідсудність Росії Суду ООН, а лише – про невиконання вимог для запровадження обмежень.

За словами фахівців, результат гаазької судової баталії був доволі прогнозованим.

«Рішення Міжнародного суду ООН не стало сенсацією, – розповідає представник Венеційської комісії у 2013-2017 роках Володимир Пилипенко. – Зрозуміло, чому. Експерти і раніше говорили, що цей позов – напівкрок, своєрідне пустопорожнє кружляння. Україна опинилась у дуже нестійкому становищі. Київ звинуватив Москву в фінансуванні тероризму. Але як можна звинувачувати державу в тому, що вона й так апріорі засуджує? Хто забув, нагадаю, Росія є підписантом Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням терроризму. Логічно, що вона його засуджує. Крім того, українська сторона не надала достатньо доказів її винуватості. От взяти хоча би ситуацію з малайзійським «Боїнгом». Де звіт у цій справі? Його досі немає, хоч юрпослуги на розслідування цієї справи просто зашкалюють. А цей звіт, вочевидь, дуже знадобився б у суді. Це все разом свідчить про відсутність фахової системної роботи з боку Києва. Тепер рішення Суду може бути інструментом маніпуляції в руках московських очільників. Мовляв, про яку співпрацю з терористами йдеться? Суд нічого такого не побачив. Це послаблює позиції України на міжнародному судовому фронті».

Кримське питання

Попри те, що Росію не визнали спонсором тероризму, її зобов’язали “потурбуватись” про кримських татар та етнічних українців.

“Що ж до наданих суду свідчень, деякі з них відповідають визначенню дискримінації, наприклад щодо запровадження навчання української мовою для етнічних українців. Наразі суд дійшов висновку, що кримські татари та етнічні українці у Криму залишаються вразливими. Суд бере до уваги доповідь про ситуацію з правами людини в Україні”, – сказав Абрахам.

Так суд зобов’язав РФ утриматися від обмежень щодо кримських татар на представництво власних інтересів, включно з поновленням діяльності Меджлісу. Також серед вимог – забезпечити поновлення освіти українською мовою.

За словами директора Агентства моделювання ситуацій Віталія Бали, Росія не виконуватиме зобов’язання щодо Криму.

«Оцінюючи рішення МС ООН, можу сказати, що нам ще далеко як до перемоги, так і до поразки, – переконаний Віталій Бала. – Адже це лише проміжне рішення. Буде ще продовження. Його результат залежатиме від того, який фактаж представлять сторони, які у цьому судді дійшли згоди. Тоді можна робити якісь конкретні висновки. Без знання загальної стратегії, зокрема, як сторони планують довести справу до кінця, прогнозувати щось складно. Важливо, що питання Криму повернуто на порядок денний на міжнародному рівні. Тому таке рішення, безперечно, на користь Україні. Проте варто розуміти, що рішення Суду спрямоване на те, що Росія має виконати його. Але ми ж розуміємо, що вона його не виконуватиме. Країна, яка розв’язала війну, анексувала територію не дотримуватиметься правил. Це радше морально-психологічний аспект”.

Експерт вважає, що такі рішення  в міжнародних судах мають формувати загальну картину щодо агресивних дій Росії.

“Єдине, має бути певний центр координації всіх цих дій, який складатиметься з досвідчених фахівців, які виробляли б лінію поведінки України, – розповідає Бала. – Це запорука успішного руху. Це боротьба мізків, знань і досвіду. Добре, що ми залучаємо туди іноземні компанії, але мали бути і представники України. У нас є фахівці такого рівня. Також нам потрібно постійно тримати в тонусі міжнародну спільноту – позовами, обговореннями. Аби українське питання не забувалось. Судові позови є одним із інструментів нагадування світу, якою загрозою насправді є Росія. В часовому аспекті судова боротьба – це багаторічна  стратегія. Росія – ворог України. І це треба усвідомити. Жити по-добросусідськи не вийде. На судовому фронті доведеться боротись доти, доки Росія не розпадеться. Інших варіантів поки що не видно”.

Варто зауважити, що, згідно з процедурами Суду ООН, до розгляду справи по суті Україна може подавати нові докази на підтвердження винуватості РФ. Тому епопея під назвою “Україна в Гаазі” в найближчій перспективі матиме своє продовження.

Романія Горбач