Росія розпалює Македонію

У непростій міжетнічній ситуації на півострові росіяни намагалися зіграти на протистоянні народів і держав. І завжди з антизахідним настроєм. Виходило не завжди. Виступили в Першій світовій війні на боці Сербії – штовхнули Болгарію в союз з Німеччиною та Австро-Угорщиною.

Зараз на Балканах і в Путіна виникли чималі труднощі. Практично всі країни півострова розгорнулися на Захід. Залишилася одна Македонія. За неї Росія бореться з останніх сил.

Проти курсу на Захід

Збройний конфлікт між албанцями та сербами і наступне втручання західних країн на думку московських стратегів мали надовго закріпити вплив Росії у стратегічно важливому регіоні на півдні Європи.

Друга мета – створити на Балканах тривалий етнічний конфлікт, який повинен відвернути увагу Європи від Близького Сходу, України і Молдови з Придністров’ям.

На розчарування Москви, переважна частина балканських країн, зокрема слов’янських, кинулася в західному напрямку. Щодо Хорватії та Словенії в російській столиці особливо на успіх не розраховували. Точно також і щодо Албанії. Болгарія також подалася в НАТО і Євросоюз.

Основну увагу було зосереджено на Чорногорії, Сербії та Македонії. Особливий розрахунок був на Белград. Справді, літаки НАТО бомбили країну і її столицю, сакральну територію Косово-Мітровіцу фактично відторгнули. Невже в Белграді невдовзі забудуть про це? Щодо пам’яті сербських правлячих кіл не гадатимемо, лише зрушення в західному напрямку на берегах Сави і Дунаю позначилося досить давно.

Була надія на Чорногорію, на сентиментальні спогади про російську підтримку в XIX і початку XX століття. Крім того, багато громадян Росії мали в Чорногорії нерухомість й інше майно. Коли чорногорський уряд почав уживати кроки щодо вступу в НАТО і Євросоюз, у Москві добросердо спостерігали за цим у цілковитій упевненості, що мають у руках невбиваємий козир у вигляді економічного тиску.

Коли це виявилося фікцією, і ніхто в Подгориці навсправжки не поставився до московських попереджень, Кремль зробив спробу державного перевороту. Яка із тріском провалилася.

Загалом для московських політичних стратегів на Балканах склалася дуже неприємна ситуація.

По-перше. Не сталося проросійського повороту Болгарії після президентських і парламентських виборів. Жодних надій на його можливість у доступній для огляду перспективі немає і не передбачається. Відповідно жодні газпромівські траси газопроводів через територію Болгарії не пройдуть.

По-друге. Президентські вибори в Сербії закріпили прозахідний курс цієї найбільшої і важливої країни на Балканському півострові. Хоча Белград прагне в Євросоюз і поки не ставить питання про вступ у НАТО, особливої ​​радості від цього в Москві не відчувають. Вступлять в ЄС, а там і до Альянсу не дуже далеко. Приклад сусідньої Чорногорії це підтверджує.

По-третє. Єдиною балканською країною, яка заявила про свій західний вектор, залишалася Македонія. Але ось і в ній почали переважати прозахідні настрої, посилені високим рівнем корупції і низьким, у порівнянні з сусідами, життєвим рівнем.

Сама по собі Македонія, яка обтяжена великою кількістю внутрішніх проблем і не має виходу до моря, не є для Росії надто стратегічно цінною. Однак вона залишається тепер уже єдиною країною, яку можна спробувати відвернути від прозахідного руху. Запобігти або, принаймні, загальмувати включення її в загальний балканський потік.

Донедавна у Скоп’є панували відверто проросійські діячі та партії. Зокрема, «Внутрішня македонська революційна організація – Демократична партія македонської національної єдності» (ВМРО-ДПМНЄ). Її ідеологією є націоналізм, а її керівник – прем’єр-міністр країни до січня 2016 року Нікола Груєвський.

Його правління відзначалося засиллям корупції і зростанням невдоволення населення. Показово, що від виборів до виборів партія втрачала підтримку і місця в парламенті. У 2011 році вона отримала 61 мандат, тоді як її основний опонент – Соціал-демократичний союз отримав 34. На позачергових виборах у грудні 2016 року, які Нікола Груєвський максимально відтягував, його партія отримала 51 мандат, а її основні противники соціалісти вже 49. Всього в Народних зборах (парламенті) Македонії 123 місця.

Загалом повторюється ситуація для звичайної корумпованої країни. Правляча тривалий час верхівка не хоче віддавати владу, бо легко прогнозує небажані наслідки. Ті, хто прийдуть після, почнуть розбиратися в минулому і знайдуть чимало такого, чим зацікавляться правоохоронні органи, а потім і суд. Узагалі прозахідний курс загрожує для корупціонерів, бо в європейських організаціях вимагають їх карати і припиняти корупцію, незважаючи на особи і звання.

У своїй боротьбі за владу Нікола Груєвський і нинішній президент Георге Іванов цілком можуть покластися на допомогу Росії. І це зайвий раз проілюстрували останні події в парламенті у Скоп’є.

Спроба перевороту

У результаті останніх парламентських виборів Соціал-демократичний союз сформував коаліцію з албанськими партіями. Вона цілком працездатна. Зокрема, голосами коаліції головою парламенту було обрано албанця Талата Джафері. Крім того, соціал-демократи і їхні партнери висунули радикальну програму політичних реформ, якою, зокрема, передбачено надання албанській мові статусу другої державної. Також передбачається децентралізація і наділення, зокрема й албанських громад, великими правами у вирішенні місцевих питань.

Це викликало спротив націоналістів із руху «За єдину Македонію» і ВМРО-ДПМНЄ.

Увечері 27 квітня близько 200 людей увірвалися до будівлі парламенту і почали лупцювати депутатів. Серед травмованих опинилися лідер соціал-демократів Зоран Заєв, його заступник Радміла Шекеринська, прес-секретар партії Петра Шілегов, партійні функціонери Горан Мисовський, Дам’ян Манчевський і голова коаліційної партії «Альянс албанців» Зіядін Села.

Ті, хто увірвалися, вимагали скасувати результати виборів голови парламенту, які, на їхню думку, відбулися з порушеннями. Насправді, тригером початку заворушень слугувало те, що Зоран Заєв запросив у президента Георге Іванова мандат на формування нового складу кабінету міністрів. Його запит підтримали 67 депутатів, тобто парламентська більшість.

Після початку заворушень поліцейські швидко заблокували входи до будівлі парламенту і через годину вивели з нього націоналістів.

Попри заклик президента Іванова до партійних лідерів не допустити розгортання кризи, 2 травня було зірвано вступ на посаду голови парламенту Талата Джафері. У будівлі було виявлено саморобний вибуховий пристрій.

Як повідомило македонське інформаційне агентство МІА, бомбу було знайдено на першому поверсі, поблизу головного входу. Сапери, які прибули, знешкодили вибуховий пристрій у вигляді бочки з вибуховою речовиною із запалом і гнітом.

Албаномовний портал Albinfo.ch наводить слова Талата Джафері щодо того, що відбувається.

Я очікую, що інша сторона задумається над ситуацією в Македонії і прийме волю нової парламентської більшості. Неважливо, що мій попередник не визнає мого обрання на цю посаду, адже в нас є підтримка авторитетних міжнародних організацій, США, ЄС та інших демократичних держав.

Після розпаду Югославії в 1991 році в Македонії проживало 427 тис. албанців або 21% населення. Коли почався конфлікт навколо Косово в 1996-1999 рр. у країну прибули 200 тис. албанських біженців. В албанській частині Македонії були створені албанські збройні формування під керівництвом Алі Ахметі.

У 2001 році бойові дії спалахнули в містечку Тетово, де переважна частина населення – албанці. У боях було вбито кілька сотень албанських бойовиків і 70 македонських поліцейських і спецпризначенців. Розрядка настала з досягненням Охридської угоди. Албанські формування роззброювалися і розпускалися, зі свого боку македонська влада зобов’язалися розширити права албанської меншини.

Наприкінці 2008 року лідер албанської партії «Демократичний союз за інтеграцію» (ДСІ) Алі Ахметі заявив, що бойовики готові відновити протистояння, якщо македонські політики проводитимуть «курс на централізацію держави і гнобитимуть албанську меншину». Причиною такої заяви стала перемога на парламентських виборах македонських націоналістів.

У травні 2015 року відбулися збройні зіткнення в місті Куманово. Кілька десятків албанських бойовиків намагалися захопити низку державних установ. Бої були важкими. Поліцейські втратили 8 людей убитими і 37 поранених. Були вбиті 14 бойовиків і близько 30 захоплені в полон.

За всіх труднощах у взаєминах албанського і слов’янського населення в Македонії, у них відсутня сакральність, характерна для сусідньої Сербії. Настільки великого антагонізму теж не спостерігається. Більше схоже на те, що етнічні проблеми роздуваються націоналістами за зовнішньою підказкою, оскільки лише так вони можуть зберегти владу.

Як для лідерів ВМРО-ДПМНЄ і їхніх союзників, так і для Москви єдиною можливістю домогтися нових парламентських виборів є посилення напруженості і навіть провокування нових збройних зіткнень з албанськими бойовиками. Як місцевими, так і тими, які прибули з Косово. Саме така стратегія напруженості з елементами піару зараз розігрується у Скоп’є.

До того ж президент Георге Іванов вдається до прямих порушень процедури, не надаючи мандат на формування кабінету Зорану Заева. Він чудово розуміє, що якщо не доб’ється нових виборів під грім зіткнень, то Ніколі Груєвському влади не бачити і взагалі їм упритул займуться прокурори. Така ж доля може спіткати і президента після закінчення його мандата.

Узагалі апелювання Груєвського й Іванова до неможливості посилення албанського елемента виглядає відвертою демагогією. Той же Талат Джафері, обрання якого і слугувало начебто причиною конфлікту, у кабінеті Груєвського був міністром оборони. Багато років лідер македонських націоналістів правил за допомогою албанських партій. І як тільки-но останні вирішили створити коаліцію із соціал-демократами, одразу виповзло так зване албанське питання.

Рішення албанських партій Македонії змінити партнера в коаліції було прийнято з урахуванням позиції Албанії. У Тирані без захвату ставляться до Москви і розглядають Груєвського й Іванова як російських агентів впливу.

У 2015 році Заєв спричинив скандал через повідомлену ним інформацію про масштабне прослуховування телефонних розмов. До жертв, як з’ясувалося, належали політики, журналісти, судді, поліцейські й релігійні діячі. Прослуховували близько 20 тис. людей. Очолював службу прослуховування двоюрідний брат Груєвського. Ця інформація стала причиною політичної кризи у країні.

У Москві намагаються реалізувати в Македонії той сценарій, який не вдався в Чорногорії. Показово, що заяву з вимогою проведення дострокових виборів Груєвський зробив після зустрічі з російським послом у Македонії прямо в посольському дворику. Зі свого боку, віце-спікер Державної думи РФ Сергій Железняк заявив, що «запровадження надзвичайного стану в Македонії може стати вимушеним, але необхідним заходом задля запобігання розпаду країни». Ось другий сценарій збереження при владі проросійської агентури в Македонії, якщо не вийде провести дострокові вибори.

Москва докладає максимальних зусиль, щоб розпалити Балкани. Якщо в неї в Македонії зірветься так само, як у Чорногорії, то це стане дуже великою поразкою Кремля з далекосяжними наслідками.

Юрій Райхель