Пізніше програмні постулати армійського генерала стали називати не інакше як План Маршала, що назавжди змінив систему міжнародних відносин в післявоєнному світі.

Близькосхідний бліцкриг: вивчаючи досвід Шестиденної війни

Йдеться не лише про поетапну економічну допомогу для Європи після руйнівних наслідків Другої світової війни, а й про особливий формат зовнішньої політики США.

Варто зауважити, що економічна допомога з боку прагматичного Вашингтону надавалась лише за умови виконання певних вимог у політичній сфері. Сучасною  мовою – до столу запрошувались лише демократичні країни.

Встановивши протекторат над західним блоком держав, США поринули в тривалу фазу протистояння із соцтабором. За оцінками низки дослідників, саме реалізація Плану Маршала ознаменувала початок холодної війни.

Протистояння систем

Однією із засадничих цілей програми була протидія поширенню впливу СРСР і соціалістичних ідей на країни Західної Європи. Який ще може бути дієвіший аргумент в ідеологічній боротьбі проти опонента, аніж реальний фінансовий ресурс? Відповідь очевидна – тільки в рази більший ресурс. А таким, окрім США , на той час ніхто не володів. Отож музику замовляє той, хто платить. Решта – споглядає.

Популярні новини зараз

Екс-чоловік Ані Лорак Мурат вивіз їхню 9-річну дочку з Росії: "Соня, вчи турецьку мову"

З українських полиць зникнуть популярні товари з Росії, що заборонили: "У переліку 2 226 найменувань"

Адель без макіяжу та в купальнику приголомшила зовнішністю, схуднувши на 44 кг: "Це ти!?"

Сердючка влаштувала переполох у Туреччині, дружина Кошового все зняла: "Що так до неї мужики ходять..."

Морози нагрянуть в Україну, регіони вже замітає снігом: де розгулялася стихія

Показати ще

Так, у березні 1947 року на конференції міністрів закордонних справ Маршалл зустрівся з Йосипом Сталіним. Було очевидним, що Росія не зацікавлена в наданні допомоги Європі. Єдиним, у кого були ресурси і бажання ними поділитись – Сполучені Штати.

Маршалл вірив, що допомога у відновленні Європи й досягненні економічної стабільності в цьому регіоні якнайкраще відповідає геополітичним інтересам США.

Президент США Трумэн подписывает «Программу восстановления Европы». 1947 г
Президент США Трумен підписує «Програму відновлення Європи». 1947 р.

Нагадаємо, свою знамениту промову він виголосив 5 червня 1947 року. Ключовим елементом його пропозиції було те, що ініціатива відновлення повинна виходити від країн-учасниць.

Тому вже 12 червня у Парижі зібралися представники 16 країн Західної Європи. Вони обговорили розміри конкретної допомоги, необхідної для кожної з них. Не минуло і року як відповідну програму остаточно розробили. Зокрема, створили спеціальну Адміністрацію економічного співробітництва, яка загалом надала західним країнам-учасницям за період 13,3 мільярда доларів.

Зокрема, Західна Німеччина отримала  $1 448млн  (близько $13-15 млрд за нинішнім курсом). Найбільше припало фіндопомоги Великій Британії – $3297млн, Франції – $2296 млн, Італії – $1204 млн, Нідерландам $1128 млн та ін.

Оборона демократії чи економічна експансія?

Вінстон Черчилль вважав План Маршалла «найбезкорисливішим актом в історії», а Білл Клінтон у своєму виступі з нагоди  п’ятдесятиліття плану назвав його «початком шляху, який привів до економічного дива».

Забута допомога у війні: як ленд-ліз перемагав Гітлера

План Маршалла  – маркер, який на довгі роки накреслив траєкторію розвитку міжнародних відноси та заклав підвалини формування  глобальної системи безпеки.

Зруйнована Європа потребувала допомоги. Тому вклад США тут дуже важливий. Проте велика політика ніколи не буває наївною. Завжди є прагматичні інтереси, якими керуються в прийнятті важливих рішень.

Економічна експансія – частина стратегії США – континенту, віддаленого географічно від основного поля битви найкривавішої війни за всю історію людства – Другої Світової.

Тому наслідки війни до певної міри стали для Америки нагодою поширити та закріпити політичний вплив на старому континенті. Чого раніше їй ніяк не вдавалось. Реалізація цього завдання-максимум відкривала неабияку перспективу – із заокеанської держави вона перетворилась у форварда світової геополітики.

Уинстон Черчилль и Конрад Аденауэр, 1956 год, Бонн, Германия.
Вінстон Черчилль і Конрад Аденауер, 1956 рік, Бонн, Німеччина.

План Маршалла іноді називають «акцією, продиктованої надзвичайно освіченим розумінням власних інтересів». Американський бізнесмен і дипломат Уілл Клейтон (якому, як вважають, належала ідея надання економічної допомоги Європі) відстоював її як потребу та інтереси народу Сполучених Штатів: «Нам потрібні ринки, великі ринки, щоб купувати й продавати… а тому дешевше захистити себе економічними засобами, яких у нас цілком достатньо». Війна війною, а капіталізм диктує свої умови – ринок, ринок і ще раз ринок.

Так що можна сказати, що План Маршала – програма, яка реалізовувала одночасно дві ключові цілі: відстоювання демократичного ладу в Європі та просування економічної експансії «землі Колумба».

Наслідки «економічного дива» по-американськи

З 1948 по 1952 роки План Маршалла був основою всієї європейської політики США й сприяв продовженню реалізації цілей, закладених пізніше у доктрині Трумена (програма виділення фінансової допомоги Греції і Туреччини для недопущення посилення комуністів в цих країнах, – ред.). Отож, вплив комуністів і СРСР на Західну Європу був ослаблений.

Економіка європейських країн оговталася від наслідків війни швидше, ніж цього можна було очікувати, що у свою чергу допомогло розплатитися із зовнішніми боргами.

Щорічна допомога для країн-союзників складала  $4-5 млрд. Це дозволило за три роки збільшити випуск продукції в Європі на $20 млрд. Зокрема, було відновлено і укріплено європейський середній клас – гарант політичної стабільності.

Крім того, реалізація Плану Маршалла стала основою для підготовки та втілення в життя іншого, не менше глобального та фундаментального проекту – створення НАТО (1949 р.).

Українські реалії

Сьогодні План Маршалла із сімдесятилітнім стажем – швидше метафора. Варто чи ні її вживати щодо України – питання дискусійне. Про програму економічної допомоги для нашої держави багато говориться і вже не перший рік.

За словами кандидата економічних наук, політика Віктора Лисицького, Україні пропонували кілька «планів» економічної допомоги – різних за своєю суттю та рівнем ефективності.

article_229529_photo0_91512_mid315
– Саме поняття План Маршалла останні 15 років використовують скоріше як лейбл для дуже різних проектів. Проте використання цієї метафори в українських реаліях є недоцільним.

Першочергово План Маршалла передбачав надання допомоги не лише Німеччині, а й 16 країнам Західної Європи. Цікаво, що Західна Німеччина отримала найменше, хоч постраждала дуже сильно. В той час як Велика Британія не мала значних виробничих і людських втрат, однак їй дісталась найбільша з-поміж усіх сума компенсацій.

Тобто вся допомога (близько $13 млрд) йшла в країни, які  мали відповідні механізми та системи її ефективного використання. В Україні таких механізмів немає. Тому пряма фінансова допомога Заходу в нинішніх корумпованих умовах – помилка. Обов’язково знайдуться злодії, які все це розтягнуть. Ми цьому питанні – рекордсмени.

Раніше у нас уже були деякі ініціативи, які також можна вважати своєрідними «планами Маршалла». Хоч, звісно, за своїм змістом – це не те, що в минулому отримала Німеччина, чи інші країни.

Наприклад, західні фахівці пропонували запровадити в Україні програму під назвою «Орієнтований на людей економічний розвиток». Розробили її у 2007 році.  Автори ідеї передбачали кілька важливих моментів. В першу чергу – підтримка дітей та молоді. Передбачалось створення в країні  умов для молодих людей, аби вони змогли реалізувати свої бізнес-ідеї.


Зокрема, план визначав підтримку мікробізнесу, мікрокредитування. Ось це для нас дійсно надзвичайно важливий та потрібний елемент. Адже у сучасних високоефективних суспільствах саме «малюки» є головними двигунами і економіки, і розвитку державності.


Якщо молода людина знатиме, що зможе легко отримати кредит і їй допоможуть реалізувати певний задум, довести його до конкретного проекту, під який точно видадуть гроші в банку, то тоді буде розвиток держави. Такого підходу в Україні, на жаль, немає, на відміну від Америки. Там 60% ВВП створює якраз середній та малий бізнес. В Україні – це кілька відсотків.

Гляньмо, що у нас діється в монетарній сфері. Просто жах. Такого ніколи не було,  навіть в лихі 90-ті. Уже четвертий рік поспіль кредитування бізнесу не зростає навіть у номінальному обсязі. Навпаки – розгорнулись процеси поступового скорочення. Кредитування домашніх господарств падає з 2008-го року. Так що ситуація – критична.

Далі, у 2014-му році був «План Бернара- Анрі Леві» (французький філософ, письменник, політичний журналіст – ред.). Таке відчуття, що він десь в космосі витає. Пропонував в Києві організувати  світовий економічний форум на кшталт щорічного форуму в Давосі. Нічого з того не вийде. Адже світові лідери Україною  значно менше цікавляться, аніж  Швейцарією. Це зрозуміло. Адже, що середньоєвропейський політик чує про Україну? Лише одне – злодії, злодії і ще раз злодії.  Навіщо допомагати такій державі?

Потім був ще «План Меркель»  (Timothy Garton Ash. Ukraine: how to close the door on Putin. The Guardian, 17 Вересня 2014 року – ред.). План передбачає військові, політичні та економічні кроки. Військова складова повинна включати в себе поставки устаткування й озброєнь, а також готовність НАТО вести таку ж гібридну війну, яку, на його думку, веде Росія не тільки в Україні, а й готова в будь-який момент вести в «слабких точках» Євросоюзу. В якості одного з найбільш «простих» в реалізації політичних кроків автор пропонує введення безвізового режиму з ЄС. Економічна ж підтримка повинна «допомогти Україні створити процвітаюче суспільство».

Висновок простий: якщо ми дійсно хочемо отримувати гроші від Заходу на системній основі, то маємо зробити все, аби там побачили, що їхні гроші ніхто не вкраде. Інакше жоден План Маршалла Україні не допоможе.

Романія Горбач