За ширмою клятви Гіпократа

Хто взагалі такий насправді Олег Мусій, чому саме він очолював Медичну службу Майдану під час Революції Гідності, звідки потрапив прямо у міністерське крісло.

Родом із села Сокальського району Львівської області він вступив до столичного медичного інституту за квотою підтримки сільських дітей. Здобув на той час досить престижну професію – анестезіолога-реаніматолога. З середини дев’яностих Олег Мусій вже в бізнесі. Спочатку заступник директора, а пізніше – директор спільного підприємства «Віола», яке займалося медичною технікою.

Кілька маленьких деталей, що характеризують Олега Степановича, як підприємливого та винахідливого бізнесмена: статус спільного підприємства на той час дозволяв уникати великих податків, а статус Президент Всеукраїнського лікарського товариства (очолює з 2007 року) давав можливість лобіювати інтереси певних медичних компаній. Наприклад, близькому товаришу Мусія – Миколі Кузьмі, власнику фірм «Укрспецмед», «Укрмед» та «Київспецресурс», на той час дуже успішно вдавалося вигравати 90 відсотків усіх торгів на поставку медтехніки. За часи президентства Віктора Ющенка саме цей підприємець займався закупкою апаратів для опромінення ракових пухлин. В той час, коли від цієї техніки вже давно відмовилися всі європейські країни. За Януковича цей бізнесмен отримав 700 мільйонів гривень на закупівлю автомобілів «швидкої допомоги», які так і не були поставлені.

Ніхто вже не пам’ятає, як медики-волонтери Майдану неодноразово заявляли про зникнення ліків, які люди приносили в медпункти та польові шпиталі. І це пов’язували саме з іменем Олега Степановича. Суми, які називалися, сягали загалом 7 мільйонів гривень. Варто зазначити, що мова іде про той період, коли курс гривні до долара був 8. Звичайно розслідування було спущене на гальмах. При цьому сам Мусій технічно переконав усіх, що це інформаційна спецоперація російських спецслужб проти нього. Та і хто нині копатиме цю історію, коли більш резонансні майданівські справи і досі не доведені до свого логічного кінця.

Але діяльность на Майдані приносить свої результати. Він один з міністрів уряду «камікадзе» Арсенія Яценюка. Саме тоді Олег Степанович отримує неофіційне прізвисько – «триголова гідра». Адже на той час пан Мусій умудрився зайняти три посади. Окрім президента лікарського товариства, Міністра охорони здоров’я він був ще й головою громадської ради при своєму ж міністерстві. Тобто всі козирі були на руках.

Під прикриттям красивих реформаторських слів вибудовувалася своя система для контролю повного циклу державних закупівель від управління учасниками ринку (тобто торгів) і самим фармацевтичним ринком до супроводження всього організаційно-технічного механізму тендерних процедур в міністерстві. За всім цим стояли певні підприємці. Зокрема, Петро Багрій – один із найодіозніших учасників фармацевтичного ринку. Саме йому приписують авторство схеми закупівель при міністрі Мусії.

Їхня співпраця розпочалася у період Майдану. Друга та партнера Петра Багрія – пана Кучирку можна було часто побачити біля сцени коло стели Незалежності під час революційних подій. Саме Багрій та Кучирка активно просували кандидатуру Мусія на посаду міністра охорони здоров’я. Тоді прийшов їх час отримувати дивіденди.

Завдання були досить прості – забезпечити вплив на учасників ринку. Основним механізмом у цій схемі виступала Держлікслужба. На головній посаді цього відомства опиняється друг та протеже самого міністра Михайло Пасічник, по сумісництву власник аптечної мережі «Фалбі». Заступником, який впливає на вирішення всіх питань по закупівлі ліків у міністерстві, призначають Олену Алексеєву – креатуру Багрія. До цього вона працювала в Асоціації виробників ліків України, президентом якої є той самий Багрій.

Першим, за що взявся Олег Степанович – це закупівля автомобілів швидкої допомоги. Треба було вивести оборудку свого бізнес-партнера з під удару. Ці автомобілі були закуплені ще при попередній владі. При цьому було відкриті кримінальні справи стосовно порушень процедури скандального тендера. Якість автомобілів китайського виробництва викликала багато питань. Олег Мусій ухвалює рішення не оскаржувати результати тендеру і приймає «швидкі» на баланс і оперативно розподіляє автомобілі по регіонам.

Подібні скандали зі сторони МОЗу сипалися на голову Кабміну з регулярною послідовністю. На початок 2014 року, у відомстві Мусія вже важко було приховати провал з проведенням тендерів по закупівлі медичного обладнання та лікарських засобів. Чисельні догани зі сторони Прем’єра йшли одна за одною. Перш за все через те, що перемовини з вітчизняними виробниками для участі в тендерах відтерміновувалися, проводилися в позаконкурентних умовах. Все це негативно відбивалося на насиченні фармацевтичного ринку та цінах. У відомому скандалі із закупками антивірусних препаратів знову світяться товариші Олега Мусія – Петро Багрій та Дмитро Шерембей (один з лідерів організації «Паціенти України»). Тоді при дивних обставинах одна з компаній Багрія отримала держзамовлення на купівлю препарату, виключне використання якого лобіював пан Шерембей.

В період очолення Мусієм відомства охорони здоров’я вибудовується спеціальна піраміда. І вже при перших торгах, стає зрозуміло, що всі обіцянки міністра перед телекамерами знизити ціни на ліки ніякого відношення до реальності не мають. Як факт, ціни на них  виросли, перегнавши і інфляцію, і введені нові податкові навантаження.

Схема виглядає наступним чином. У 2014 році девальвація національної валюти по відношенню до долара складає до 40 відсотків. В тому ж році, відповідно до Закону України «Про попередження фінансової катастрофи та створення передумов економічного зростання в Україні» впроваджено ПДВ на лікарські засоби та вироби медичного призначення у розмірі 7 відсотків. Тобто обґрунтоване підвищення цін на 49.8 відсотків. А за результатами торгів на закупівлях препаратів, скажімо, по лікуванню гемофілії середнє підвищення цін на препарати крові склало 55.8 відсотків.  Тобто не зникла так часто засуджувана Мусієм такса попередників у 30-40 відсотків, а ще і встановлена нова. Щоправда виникла одна проблема. Через призначення своїх, вірних, але непрофесійних кадрів торги просто не проводяться через неможливість їх організувати.

Апогеєм діяльності міністра стала пропозиція пораненим бійцям АТО самим купувати собі ліки. На середину літа 2014 року в Україну було завезено лише 25 відсотків імпортних ліків, які були призначені хворим, що отримують компенсацію від держави. За фактом саме це стало офіційною причиною звільнення.

Олег Мусій був першим, кого попросили з Уряду. Провали в роботі міністерства ховати було вже неможливо.

“З загального обсягу ліків, які повинна була купити держава, Міністерством охорони здоров’я придбано тільки 25%. А вже майже кінець року. Одна четверта частина. Я давав персонально десятки доручень на засіданнях уряду, на наших нарадах. Я так дивлюся, що погано чути” , – сказав тоді прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк.

Але сам Олег Степанович назвав своє відсторонення – політичним замовленням. Він заявив, що і так з 1-го жовтня збирався у відпустку, адже балотується в депутати.

(далі буде)