Національний банк дедалі більше намагається вбратися в тогу Федеральної резервної системи США, з неабиякою частотою радуючи простих українців підвищенням облікової ставки. Цього разу її було підвищено до рівня 17,5% (із 17%). Підвищення на 0,5%, на думку регулятора, має купірувати в зародку ті ризики, які почали виявлятися в реальному секторі економіки та фінансовій системі.

Незважаючи на свою спритність, Нацбанк поки що не дуже схожий на тургенєвського «Герасима», який здатний втопити, як Муму, внутрішню інфляцію. Хіба що трохи схожий у плані комунікацій із суспільством… Поки ж інфляція далека від цільового таргету в розмірі 5% та навіть 8% і, найімовірніше, за підсумками року перевищить 10%.

Нагадаємо, йдеться саме про споживчу інфляцію і, незважаючи на ціновий річний відкат (нульова динаміка за підсумками травня-червня) восени, враховуючи зростання цін на природний газ і супутнє збільшення комунальних тарифів, індекс споживчих цін цілком може наблизитися до рівня, зафіксованого в 2016-2017 роках, тобто до коридору 12-14%.

Симптоматично, що дискусія в комітеті монетарної політики, яка передувала рішенню правління НБУ щодо підвищення облікової ставки, засвідчила більш радикальний настрій: п’ять із дев’яти членів комітету висловилися за більш рішуче підвищення – з 17% до 18%. Для простого українця все це божевілля з обліковою ставкою мало цікаве: іпотеку на 20-30 років як неможливо було оформити, так не можна і тепер, якщо, звичайно, немає бажання розоритися на хиткій процентній ставці, яка в реалі виходить далеко за 20%.

Споживче кредитування як було за «межею бідності» в 30%, так і продовжує «тусити» в цьому «місці».

Популярні новини зараз

Українців масово позбавлять соцдопомоги, прийнято жорстке рішення: кого Кабмін залишить без грошей

Собчак жорстко рознесла в'янучого Леонтьєва, порівнявши його кар'єру з вірусом: "Ще не закінчилася, але всім уже..."

Кароль захопила формами у занадто тісних лосинах: "Підкреслила, що треба"

Різкий крах курсу долара, в Нацбанку розкрили деталі: "Падіння гривні до..."

Показати ще

проезд-метро

А інфляцію, найімовірніше, буде визначено глибиною девальвації національної валюти – гривні – та темпом підвищення регульованих тарифів: і тут рішення київської влади збільшити проїзд у громадському транспорті та метро відразу в 1,6-2 рази, до 8 гривень, вплине на інфляцію значно «виразніше», ніж підвищення облікової ставки на жалюгідних 0,5%.

Не кажучи вже про те, що в планах уряду підвищити ціни на природний газ приблизно на 40% у найближчі два роки, попутно відчепивши від потяга субсидій «зайвий» вагон із кількома мільйонами домогосподарств – а то «зажерлися» пересічні, занадто часто за кордон на відпочинок літають: навіть літаки і фірми не встигають за цією «оравою».

Якась частка правди в твердженні щодо умовності впливу облікової ставки НБУ на реальну економіку, звичайно, є. Не працюють у нас кредитні канали, які могли б чуйно реагувати на подібну зміну вартості грошей. Зате на облікову ставку НБУ зав’язана прибутковість українських облігацій внутрішньої державної позики та депозитних сертифікатів НБУ. На перших заробляють відомі інвестиційні компанії, часто пов’язані теплими дружніми відносинами з представниками Інститутської, а на других – скарбники комерційних банків, для яких двері регулятора завжди відкриті. Ось і виходить, що для когось «облікова ставка», а для когось – «матір рідна».

Адже її зростання – це мільйони гривень додаткових доходів банків та інвестиційних компаній, які «плавно перетворюються» на елегантні мільярди.

Проте облікова ставка частково, але впливає і на реальний сектор економіки. Навіть за обмеженості наших кредитних каналів і убогості монетарної трансмісії (вплив монетарної політики НБУ на економіку загалом, щось на кшталт коробки передач), зростання облікової ставки, яка вже перевищила поточну інфляцію (у річному обчисленні) у 1,8 рази, свідчить про те, що все «найцікавфше» у нас відкладено на осінь. Тільки рахувати доведеться не курчат (вони давно підраховані місцевими олігархами з метою отримання державних дотацій), а «заначки» у простих громадян.

Яков Смолий

Уже в серпні варто очікувати різке уповільнення і так млявого кредитування населення та бізнесу, причому на тлі зростання процентних ставок на 2-3%.

Що ж до темпів економічного зростання, то за підсумками року цілком можна отримати 2,5-3% замість очікуваних 3,5-4%. Уповільнення торкнеться і динаміки зростання доходів населення. Цей показник цілком може почати зменшуватись до рівня інфляції, залишаючи для реального збільшення лише мізерний просвіт.

І головне, у нас тепер є доволі чіткий барометр кризи. Вже в серпні облікову ставку, можливо, буде збільшено ще на 0,5%, до 18%. Вирішальний момент настане у вересні-жовтні. Якщо зростання зупиниться на рівні 18-19%, отже, найближчі півроку ми проведемо у звичному болоті, де, може, не дуже затишно, але є достатньо мух для корму.

А у разі збільшення облікової ставки НБУ вище від позначки в 20% – готуйтеся до реінкарнації кризи з «наслідками»: девальвацією гривні до позначки 30 і вище, інфляції в межах 15-20% і нульового економічного зростання з загрозою сповзання в рецесію. Та й цю можливу кризу може дуже погано пережити група державних банків. І все це на тлі супутніх політичних ризиків. Для нас залишається лише стежити за інформацією на сайті НБУ й ухвалювати правильні рішення щодо депозитів і гривневої готівки. Якщо вона у вас, звичайно, є…

Є у облікової ставки і ще один прикладний момент: примус прем’єра до «миру», точніше мирової угоди з Банковою. В цих умовах облікову ставку будуть підвищувати, доки з бюджету не потече сік, адже уповільнення економіки – це прямий удар по його дохідній частині.

А Гройсман гордо рапортує: чому ми стаємо жебраками незважаючи на показники

Хоча нам будуть постійно повторювати, що регулятор – «не лиходій», а робить, що має, хоча при цьому виходить «що потрібно». У цьому сенсі центральний банк дуже схожий на героя «Кримінального чтива» Джулза, тільки замість кольта у нього облікова ставка, і при цьому він цілком міг би сказати кожному з нас: «Бачиш, тепер я думаю, що зла людина — це ти, а я — праведник, а містер 9 мм-ий — пастир, який прикриває мій праведний зад у долині темряви. Або це може означати, що праведник — це ти, я — пастир, а світ навколо нас злобний і егоїстичний. Так, ось так мені подобається. Але насправді це неправда. Правда в тому, що ти слабкий. А я — тиранія злих людей. Але я намагаюся, Рінго. Я намагаюся щосили бути пастирем».

Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик, спеціально для «Політеки», 24 липня 2018 року