Ну що, активні співгромадяни та байдужі співвітчизники, найближчі три місяці доведеться дивитися і чути переважно про президентські вибори.
І буде у нас постановочне шоу, в якому реальні інтереси українців і України як їхньої нероздільної єдності ризикують загубитися в клубах піару, контрпіару, грамотного і відвертого окозамилювання.
Власне, все вже почалося. За кілька хвилин до старту офіційної кампанії.
Пам’ятаєте, як у казці про Айболіта зелений-презелений крокодил сонце проковтнув? А у нас веселий-превеселий Зеленський проковтнув Новий рік! І він в Україні не настав. Бо Новий рік у нас не настає без телевізійного бубоніння генсека (президента, якщо по-сучасному).
І Різдво — теж не настає. Хоч за григоріанським календарем, хоч за юліанським. Хоча про юліанський краще не згадувати — вважатимуть за приховану рекламу відомо кого…
Якщо серйозно, то політологічна теорія не допускає, щоб навіть супервідомий артист зайнявся політикою за три місяці до виборів і переміг.
Але політтехнологічна практика нагадує, як у 1998 році умоглядна Партія Зелених завдяки грамотній телерекламі (на каналі «1+1», прошу зауважити!) сенсаційно пройшла у Верховну Раду. Щоправда, там нічим, окрім косички їхнього лідера Віталія Кононова, не запам’яталася.
А ще я не зрозумію, в який спосіб Ігор Коломойський перекупив усю мережеву артіль «порохолюбів» і вправно перенацілив на підтримку Володимира Зеленського?
Це ж складна п’ять років сколочувана структура. І в ідеологах там начебто розумні люди на кшталт Олександра Нойнеця. Та й той-таки Віктор Уколов, який, звичайно, нервово вібрує в очікуванні гільйотинного дня виборів, але все ж таки не міг одномоментно отупіти до рівня Петра Симоненка.
Невже цій публіці невтямки, що своїм заповзятим запереченням “клоуна” вони, навпаки, піднімають Володимира врівень зі своїм Томосоносієм, який за сумісництвом підробляє президентом України?
З історичною, як вони голосять, особистістю, яку оцінять років через сто.
Адже прихильники Зеленського — це ті, кого влада дістала до мозкового свербежу. Тому вакханалія чорного піару, влаштована за командою згори, лише зміцнює їхній вибір. Це як пошук больових точок: якщо «порохолюби» так нестямно завили, отже, ми ткнули правильно.
Тому в умовах, коли Володимиру ефективно підіграють його суперники, йому і напружуватися особливо не варто. Достатньо загадково дефілювати політичною сценою, підтримуючи увагу глядачів, вкидати ідеї щодо всенародного придумування програми, потім підбору команди, потім перших указів, щоб дотягнути до трансляції свого «Слуги народу». А далі на всі каверзні питання просто питати у відповідь: «А ви пам’ятаєте, як чинить у такому разі Василь Голобородько?” І посміхатися своєю чарівною посмішкою.
Для перемоги цього, зрозуміло, не вистачить. Але для другого туру — все може бути.
Зараз емісари від президента, який занурився в автокефалію, збираються вмовляли Віктора Пінчука, щоб він вплинув на Святослава Вакарчука, щоб той перестав ображатися на українців і оголосив про висунення в президенти. А потім провокаційними вкиданнями стравити Вакарчука з Зеленським, вивівши ПОПа із зони прямої наводки.
Конкуренції з Вакарчуком стратеги Порошенка вже не побоюються, оскільки, на їхню думку, він засидівся на старті, його рейтинг впав майже до 3%, тобто до безнадії.
Для політика — так і є. Але для фронтмена культової рок-групи — не обов’язково.
Достатньо оголосити прем’єру нової пісні, й Святослав вийде до мікрофона, повісить на нього синьо-жовтий шалик, і пісня ця виявиться громадянського змісту, і сотні тисяч глядачів у сльозах засяють ліхтариками на мобільних. І, як у колишніх закоханих, пристрасть спалахне з новою силою. І тоді Святослав продовжить розмову про прихід порядних людей у владу. А людей таких, ви ж розумієте, залишилося… та буквально один. Останній. Той, хто перед вами…
Знову ж таки, штатівці допоможуть зі своїми мережевими технологіями, й ось уже у Вакарчука ті самі 10%, з яких можна поборотися за фінал політичного фестивалю.
Це якщо таки умовлять. А наш політичний П’єро буває на рідкість впертим.
Зате в Юрія Бойка все сумно й однозначно, як риба в доміно. Необхідні відсотки для другого туру йому пообіцяли забезпечити Віктор Медведчук і Петро Порошенко. А самому Бойку необхідно тільки відсвічувати обличчям і рукавичками в телевізорі. Що він і робить із притаманним йому артистизмом водолазного скафандра.
А от щодо Анатолія Гриценка, Андрія Садового та інших кандидатів другого ешелону навіть і незрозуміло, чи можуть вони хоч щось зробити, щоб повернутися у велику гру.
Тепер про тих, для кого друге місце — не просто поразка на виборах, а крах всього особистого світоустрою.
Фішка Юлії Тимошенко — у контракті майбутнього президента з виборцями, який вона має намір підписати. В ньому буде не тільки відоме з білбордів дворазове зниження ціни на газ, а і винесення на всенародний референдум нової Конституції України, яка передбачає систему дієвого контролю влади з боку суспільства. А також зобов’язання з інших проблем, які хвилюють українців.
Контракт – це не телевізійні обіцянки, а документ із підписом. Його виконання можна вимагати через арбітраж, суд, Майдан. Подивимося, як відреагують на новацію виборці.
Президент Порошенко поводиться так, немов питання свого переобрання він має намір вирішувати безпосередньо з Господом Богом. Тому замість ПОПа його перемогу має намір кувати його оточення.
Один зі штабів, очолюваний начебто Сергієм Березенком, має намір побити антирекорд, поставлений командою Віктора Януковича у 2014 році з перерахунку голосів на свою користь, який становить, на думку експертів, 8%. Ці хлопці можуть.
Але їм потрібна інформаційна димова завіса, що дозволяє фальсифікації легалізувати. І це завдання якраз і покликана вирішувати підпільна мережева структура, яку називають хто «порохоботами», хто «порохолюбами». Ця артіль вдає масову підтримку улюбленого президента і народне обурення на адресу його критиків. А бригада Березенка під цей шумок намалює потрібний результат — як у першому, так і в другому турах.
І все у них ніби сходиться – на папері. Візьмемо хоч погоду, позначену в заголовку статті.
Як диктує етика середніх віків, куди керівництво країни рішуче спрямувалося, не лише погода, а й все-все-все в нашому житті визначено згори. Як і влада.
І якщо ти чимось по життю незадоволений, то це богохульство. Ти злословиш і гнівиш Його намісника на землі, який дарував нам Томос, здатного, подібно до Святого Грааля, вирішити всі проблеми країни і її громадян. А кому на руку така зрадницька і злочинна мозгодіяльність? Отож!
Здавалося б, нав’язлива діяльність порохолюбів заслуговує лише поблажливого ставлення: ну набіг тобі на сторінку натовп прищавих або великовікових моральних виродків. Ну, обматюкали згори донизу, переважно донизу – та плюнути й забути!
Усе так, якби не інформація, яка циркулює, що виродки під вибори мають намір вибиратися в реал.
Тобто визначається публічна людина, яка заважає їхній меті, анонімні блогери наганяють навколо неї патріотичного чаду — мовляв, працює на Кремль і особисто Путін видає їй срібники. А потім якийсь копійчаний обдовбиш йде в магазин за кислотою. А на слідстві він втирає, що контужений на колчаківських фронтах і вирішив розібратися з ворогом незалежної України…
Гранично цинічна і небезпечна для країни схема. Яка веде не просто до громадянського протистояння на ґрунті виборів, а й до кривавих розбірок у стилі дев’яностих, якщо не гірше. А деякі тут клоунів побоюються… Як діти, чесне слово…
Олександр Кочетков, аналітик і політтехнолог, спеціально для «Політеки»
Нагадаємо, у Європі підтримали кандидатуру Гриценка на виборах президента України: “Зробимо!”
Як повідомляла Politeka, український шоумен висловився про президентські шанси Зеленського: «Пов’язано з розчаруванням».
Також Politeka писала, що Микола Томенко назвав 10 принципів, які врятують Україну
