Біографія

Народився 14 грудня 1960 року в місті Київ.

Сім’я

З 1998 перебував у фактичному шлюбі, а у 2002 офіційно одружився на Олені Франчук, дочці президента України Леоніда Кучми.

Діти: дочки Марія, Катерина, Вероніка та син Роман.

Освіта

Після закінчення школи хотів стати лікарем-психіатром, але у медичному виші його документи не прийняли. Тому Пінчук відніс їх у Дніпропетровський металургійний інститут, в якому працювала його матір.

Популярні новини зараз

Партнер Санти Дімопулос у "Танцях з зірками" Леонов вибухнув промовою після її відмови від кубка: "Те, що було між нами..."

"З Тіною було краще": Дан Балан проміняв Кароль на молоду красуню, заінтригувавши любовним постом

У "Дизель шоу" терміново скасовують концерти, актори в розпачі звернулися до українців: "Нам не залишили вибору..."

Чарівна "наречена" Харламова вивалила бюст з декольте, притулившись до інструменту: "Хороша стійка"

Показати ще

1983 – Дніпропетровський металургійний інститут.

Кар’єра та бізнес

У студентські роки підробляв лаборантом в інституті, нічним сторожем на авторемонтному заводі та різьбярем холодних труб на Нижньодніпровському трубопрокатному.

Після закінчення інституту Пінчук влаштувався на роботу у Дніпропетровський державний науково-дослідний проектний інститут трубної промисловості. Починав зі стажера-дослідника. Через кілька років піднявся до старшого наукового співробітника. Тут Віктор Михайлович проявив свої перші підприємницькі здібності. У 1987 році він створив кооператив винахідників. Пінчук відібрав найперспективніші патенти колег і обіцяв допомогти з їхнім впровадженням та отримати гонорари. Зі свого боку підприємство мало віддавати йому 7,5% від прибутку, який давали інновації.

Закінчилося все тим, що з необхідних 76 тис. рублів інститут заплатив кооперативу лише половину. З них Пінчук виплатив колегам невеликі премії. Після цього кооператив винахідників розпався.

1981-1983 – лаборант Дніпропетровського металургійного інституту.

1982 – працював різальником холодних труб на Нижньодніпровському трубопрокатному заводі.

1983-1997 – стажист-дослідник, інженер, старший інженер, молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник Державного науково-дослідного проектного інституту трубної промисловості.

З 1997 року – президент науково-виробничої інвестиційної групи «Інтерпайп».

1998-2006 – народний депутат Верховної Ради III та IV скликань.

До січня 2000 – радник президента України Леоніда Кучми та член Ради підприємців при КМ України.

Фонд Пінчука реалізовує низку благодійних проектів: відкриття Центрів допомоги новонародженим «Колиски надії», Центр сучасного мистецтва PinchukArtCentre, Київська школа економіки. Підтримує місцеві єврейські громади в Україні.

Власник телеканалів СТБ, Новий канал, ICTV, М1, М2. Також друкованих видань: газета «Факти і коментарі», «Дело», видавництво «Економіка», журнал «Інвестгазета».

Компромат і чутки

«Інтерпайп»

У 1990 році Пінчук створив «Науково-виробничу групу «Інтерпайп». Спочатку компанія продавала труби. Згодом перейшли на виробництво сталі, чавуну гарячекатаного прокату і сталевих труб.

У 1995 році коли справи пішли вгору, Віктор Михайлович придбав банк «Кредит-Дніпро». Акціонером і заступником голови правління стала його дружина.

Проте вже через рік подружжя почало шлюборозлучний процес, який супроводжувався багаторічним поділом бізнесу. У результаті, Аршава отримала контрольний пакет банку, а її частка в «Інтерпайпі» скоротилася до 12,5%. Власниками контрольного пакета компанії стали Пінчуки.

У середині 90-х Пінчук познайомився з донькою Леоніда Кучми – Оленою. Офіційно стосунки пара оформила лише у 2002 році, але те, що бути зятем президента вигідно, Пінчук відчув ще в перший рік їхніх стосунків.

У 1996-му компанії Пінчука «Інтерпайп» і «Boston Trading Conn» вийшли на білоруський ринок і взяли участь у приватизації Могильовського металургійного заводу. За умовами угоди, «Інтерпайп» мав підняти завод, після чого, окрім придбаних 38% акцій, отримав би ще 25%. Але Олександр Лукашенко відмовився виконувати умови договору. За Пінчука заступився Леонід Кучма. У 1998-му «Інтерпайпу» продали ще один пакет акцій заводу.

Також за підтримки тестя Пінчук приватизував кілька обленерго: «Дніпрообленерго», «Запоріжжяобленерго», «Миколаївобленерго», «Тернопільобленерго» і «Луганськобленерго».

У 1999 році «Інтерпайп» почав скуповувати акції Нижньодніпровського трубопрокатного заводу у трудового колективу за 8,3 грн. Згодом завод став головним підприємством у складі «Інтерпайпу».

Того ж року Віктор Михайлович взявся за Нікопольський південнотрубний завод. Спочатку на підприємстві створили одинадцять ЗАТ, які разом із «Дніпрообленерго» загнали його в борги. Потім почали процедуру санації. Закінчилося все у 2007 році продажем 96,67% акцій заводу за більш як 352 млн грн. Схожим способом Пінчук прибрав і Новомосковський трубний завод.

Також «Інтерпайпу» належало ЗАТ «Ферротрейд Інтернешнл», яке володіло 86% акцій «Укрсоцбанку», через який здійснювалося кредитування підприємств Пінчука.

Політика

У 1998 році на парламентських виборах Віктор Пінчук пройшов до Верховної Ради за списками Народно-демократичної партії. Через рік перейшов у партію «Трудова Україна», яку очолював Сергій Тігіпко. Пінчук був одним із найбільших її спонсорів.

У цей же час він обіймав посаду радника президента Леоніда Кучми та був членом Ради підприємців при Кабінеті міністрів.

На парламентських виборах 2002 року Віктор Михайлович балотувався в народні депутати вже від «Трудової України». Проте через два роки залишив партію. На президентських виборах 2004 року підтримував Віктора Януковича. Після його поразки пішов із політики.

Проблеми із приватизацією

У 2004 році було оголошено першу приватизацію «Криворіжсталі». На конкурсі переміг консорціум «Інвестиційно-металургійний союз» (ІМС), який заплатив за комбінат $803 млн, хоча були пропозиції і з вищою ціною. Власниками «ІМС» були компанії «СКМ» Ріната Ахметова та «Інтерпайп» Віктора Пінчука. Умови аукціону прописали спеціально для цього консорціуму, тому інші претенденти просто відсіялися.

Коли до влади прийшли «помаранчеві», почалося розслідування за фактом продажу «Криворіжсталі» за заниженою ціною і на неконкурентних засадах. Тодішній голова Фонду державного майна Михайло Чечетов заявив, що Кучма особисто дав вказівку провести конкурс на «пільгових умовах», забезпечивши перемогу «ІМС».

Навесні 2005 року Господарський суд міста Києва визнав угоду незаконною і постановив повернути 93% акцій підприємства у власність Фонду держмайна. Уряд Юлії Тимошенко почав готувати комбінат до реприватизації. Актив оцінили в $3-5 млрд. Цього разу на приватизаційному конкурсі «Криворіжсталь» придбала найбільша у світі металургійна компанія Mittal Steel за $4,8 млрд.

Того ж року суд визнав незаконною приватизацію Пінчуком Нікопольського феросплавного заводу. Контрольний пакет акцій зобов’язали повернути у державну власність.

Довкола прав власності на завод розгорілася війна. Прагнення уряду Юлії Тимошенко повернути завод у приватну власність активно підтримала група «Приват» Ігоря Коломойського, якій уже належала решта українського виробництва феросплавів.

У серпні 2005 року телеканали Пінчука ICTV, Новий і СТБ перервали передачі і кілька днів транслювали мітинг «захисників заводу» у прямому ефірі.

«Бої» за Нікопольський феросплавний завод завершилися угодою між групами Пінчука і Коломойського щодо поділу власності над підприємством. Держава собі так нічого і не повернула.

Спонсор

У 2016 році стало відомо, що Віктор Михайлович на президентських виборах у США спонсорував кандидатку від Демократичної партії Гілларі Клінтон. У її виборчий фонд він перерахував $10 млн. При цьому український олігарх виділяв кошти і її супернику Дональду Трампу. Згідно зі звітами Фонду Трампа, у 2015 році Пінчук надав $150 тисяч.

Стаття

У грудні 2016-го видання The Wall Street Journal опублікувало статтю Віктора Пінчука, в якій олігарх пропонує Україні піти на компроміс у відносинах із Російською Федерацією. Зокрема, відійти від євроінтеграційного шляху, провести вибори на території окупованого Донбасу до звільнення його територій, змінити своє ставлення до проблеми анексії Криму та змиритися з фактом, що Україна не стане членом НАТО.

Декларація

У рейтингу мільярдерів, складеному журналом «Форбс» в березні 2008 року, Пінчук фігурував під номером 203 (його статки оцінювалися в 5 мільярдів доларів), а в рейтингу 2009 як власник стану в 2, 6 мільярда доларів зайняв 246-е місце. До березня 2011 року Пінчук зайняв у рейтингу Forbes 336-е місце (№2 на Україні, після Ріната Ахметова), зі станом 3,3 мільярда доларів. У березні 2012 року – 255-е місце і 4,2 мільярди доларів. У 2013 році у нього 353-е місце, зі станом 3,8 мільярда доларів.

Після Євромайдану, як і більшість українських олігархів – втрачає дохід. За результатами 2016 року його статки становить 1,2 мільярда доларів.