Венесуела впадає в середньовіччя, економіка країни лежить у руїнах, їжі не вистачає. Мільйони біжать від розрухи за кордон, пише BBC.
Такої кризи Латинська Америка не бачила за всю свою сучасну історію. І вона викликана не війною і не природною катастрофою.
Її створили за два десятиліття Уго Чавес і Ніколас Мадуро.
Вони розорили багату людьми та ресурсами країну під гаслами світової соціалістичної революції і перемоги над американськими імперіалістами. Чавес помер, але Мадуро продовжує його справу – і цього тижня вступив на посаду президента на другий шестирічний термін.
Обидва президенти захоплено друкували гроші, відбирали власність, регулювали ціни та позичали за кордоном сотні мільярдів доларів. Вони проїдали всі нафтові доходи та жили невідповідно до своїх достатків, списуючи невдачі на підступи США. Вони зруйнували нафтову промисловість, довели країну до порожніх полиць, інфляції в мільйон відсотків і повного знецінення місцевої валюти.
Вони придушували інакомислення, свободу преси та жорстоко розганяли протести.
Мадуро фактично скасував опозицію, обравши собі окремий кишеньковий парламент у 2017 році. А в травні минулого року виграв президентські вибори, які опозиція бойкотувала, а Захід і провідні країни Латинської Америки назвали фарсом.
Більшість іноземних урядів проігнорували інавгурацію 56-річного Мадуро. Своїх представників послали менш ніж два десятки країн – зокрема Китай, Туреччина, Іран і Росія, яка давно підтримує соціалістичну владу Венесуели. Минулого року Кремль відправляв туди для обміну досвідом спочатку економічних радників, а потім – стратегічні бомбардувальники-ракетоносці Ту-160.
Злиденна, авторитарна і добре озброєна Венесуела – головний біль для сусідів. І другий термін Мадуро обіцяє йому значно більше проблем у зовнішній політиці, оскільки криза вихлюпнулася за межі країни мільйонами біженців і мігрантів.
Ситуація в регіоні починає загострюватися: країни Латинської Америки дотепер залишали двері відчиненими для венесуельців, однак добросердечність обходиться їм дедалі дорожче: як економічно, так і політично, оскільки не всі задоволені напливом іноземців та витратами на їхнє утримання.
Біжать швидше, ніж від війни
Із Венесуели вже втекли більше ніж три мільйони осіб, згідно з офіційними даними сусідніх країн, однак ООН впевнена, що реальна цифра вища, оскільки далеко не всі реєструються. І потік посилюється – щодня не менше ніж 5 тисяч людей вирушають за кордон, переважно пішки в Колумбію, Еквадор і Перу.
Більшість осідають в іспаномовних країнах регіону, а деякі перебираються через океан, в Іспанію. Туди, за різними оцінками, поїхали приблизно чверть мільйона венесуельців. Багато з них – діти іспанців, наприклад Кандідо Сонгас. Він втік від бідності та репресій франкістської Іспанії до Венесуели в 1950-х. Тепер йому під дев’яносто, і він повернувся в Мадрид – із тієї самої причини.
“Я був щасливий у Венесуелі. І ніколи не замислювався про повернення, – розповів він. – Але Каракас став схожий на Галісію часів Франка. Я був тоді хлопчиськом, їжу продавали за картками. Стоїш біля магазину у величезній черзі, а перед носом зачиняють двері: все продали, нічого не залишилося”.
Тепер уже венесуельці просять іспанців прихистити їх, проте минулого року з 12 875 їхніх прохань про притулок було задоволено лише 15.
“Ці люди біжать не від катаклізмів і не від війни, – говорить Клаудія Варгас Рібас з Університету Сімона Болівара в Каракасі. – І не варто забувати, що всі країни регіону лише розвиваються. Приплив такої кількості людей ускладнює внутрішньополітичну ситуацію в них”.
Міграційна криза по той бік Атлантики давно затьмарила європейську кризу 2015 року. Тоді Європа прийняла понад 1 млн осіб. За останні два-три роки Венесуела збільшила світову армію біженців і мігрантів більше, ніж зруйновані війною Афганістан або Судан.
Країна втратила як мінімум кожного десятого жителя, а загальну кількість тих, хто виїхав, уже можна порівняти з населенням Грузії чи Молдови, і незабаром вона може наблизитися до населення трьох країн Балтії.
Влада Венесуели не згодна з цими оцінками. Мадуро минулого року стверджував, що реальна еміграція вчетверо нижча від оцінок ООН. Віце-президент Делсі Родрігес говорила, що цифри роздуті “ворожими державами”, які шукають привід для збройного вторгнення.
Хроніка вільного падіння
Економіка Венесуели переживає шостий поспіль рік економічного спаду, і надії на вихід із піке давно розтанули.
Країні потрібно повертати понад 100 млрд доларів зовнішніх боргів, а єдине джерело валюти та коштів для підтримки елементарних умов життя – експорт нафти – скорочується слідом за видобутком.
З інфляцією понад 1 мільйон відсотків Венесуела минулого року посіла місце в історії поряд із Веймарською Республікою 1920-х років і Зімбабве 2000-х.
Ще в липні МВФ попереджав, що “колапс економічної активності, гіперінфляція, швидке погіршення ситуації з доступністю базових послуг (медобслуговування, енергозабезпечення, водопостачання, транспорт, громадський порядок) і дефіцит продовольства за пільговими цінами призвели до масштабної міграції, яка обертається проблемами для сусідніх країн”.
Прогноз підтвердився: міграція відтоді різко прискорилася і почала позначатися на економіці регіону, повідомив цього тижня Світовий банк.
За його оцінками, найближчими роками криза коштуватиме сусідній Колумбії 0,2-0,4% ВВП на рік.
“Водночас у середньо- і довгостроковій перспективі приплив мігрантів у Колумбію може оживити економіку завдяки збільшенню робочої сили, споживання та інвестицій”, – йдеться в звіті банку.
Венесуельській же економіці нічого не світить, вважає Світовий банк, що базується в США.
Мадуро захоплений нетрадиційними практиками – від прив’язки болівара до криптовалюти, яка не торгується, до наповнення резервів центробанку нафтою, причому ще не знайденою. Минулого літа він надрукував нові гроші та замінив ними старі. Заодно Мадуро провів деномінацію – відсік у болівара п’ять нулів.
Не спрацювало, кажуть економісти, й характеризують стан венесуельської економіки навіть не як кризу або спад, а як крах.
“Обвалення економіки Венесуели посилилося, і немає жодних ознак того, що недавня деномінація валюти справила якийсь значний вплив на гіперінфляцію, що триває”, – дійшов висновку Світовий банк.
Венесуела – найбагатша на нафту країна в світі. Її доведені запаси перевищують 300 млрд барелів – це більше, ніж у Саудівської Аравії (266 млрд), та вдвічі вище, ніж у Іраку або Ірану.
Нафта була джерелом грошей для хрестового походу Чавеса проти імперіалістів за соціалістичну революцію в усьому світі. Мадуро продовжив його справу. Однак дорогою вони відібрали в іноземних нафтових компаній все, а свою держкомпанію занапастили непрофесіоналізмом і корупцією.
Коли Чавес прийшов до влади на межі століть, країна видобувала майже 3,5 млн барелів нафти на добу. До 2017 року виробництво впало до 2 млн барелів, до осені минулого року – до 1,5 млн, а до нового року, за даними агентства Рейтер, і взагалі до 1,2 млн барелів.
Державною нафтовою компанією керують військові.
Олексій Калмиков
