Правозахисник, волонтер та громадський діяч Геннадій Друзенко у своєму блозі розповів про прифронтове та фронтове життя медиків-добровольців з Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова (ПДМШ), яким, за українським законодавством, не надають статусу учасників бойових дій.
«ПДМШ був унікальним проєктом, оскільки нам вдалося знайти унікальний механізм залучення цивільних медиків до надання медичної допомоги в зоні бойових дій. Вже з 2016 року кожен наш медик-доброволець отримав наказ керівника ТЦ. Це немало-небагато заступник керівника СБУ, тоді їх підписував генерал-полковник Маліков, який свідчив, що з такого по таке число такий-то медик був залучений до проведення АТО на території Донецької та Луганської областей», - розповів Друзенко.
Він наголосив, що в документах було зазначене не забезпечення АТО, не допомога чи волонтерство, а безпосередньо залучення до сил та засобів АТО з підпорядкуванням керівнику оперативним штабом. Друзенко підкреслив, що це були медики, які без примусу чи мобілізації добровільно поїхали на Схід у зону бойових дій.
«Вони поміняли комфорт своїх лікарень, своїх вдячних пацієнтів на дуже некомфортне прифронтове або іноді фронтове життя. Як правило, жили разом пліч-о-пліч з нашими захисниками у військових частинах або в палатах прифронтових лікарень. Були такі, як наша покійна медсестра Ірина Сивопляс, що місяцями жили в бліндажі і, власне кажучи, під землею 44 артилерійської бригади біля Сіверського Донця», - каже Друзенко.
При цьому, незважаючи на вклад медиків-добровольців зазначає правник, міжвідомча комісія, яка має встановлювати статус УБД, несправедливо відмовила поголовно всім ветеранам ПДМШ, не вказавши причину, лиш зазначивши, що вони не бачать правових підстав. Друзенко розкритикував цю ситуацію, назвавши її несправедливою.
Нагадаємо, Друзенко заявив, що вишиванка не робить патріотом, а ухвалення Конституції не робить демократію конституційною.
Раніше Politeka повідомляла, що Прокопенко пояснив, чому не буває сильної армії без сильної економіки.
