Кримінальні анклави

Кримінальні анклави

Судячи з усього, це така кумедна гра. Майже національна. Держава в особі галузевих уповноважених осіб (цілком собі конкретних – із ПІБ, кабінетами, офіційними посадами) сама формує невеликі (спочатку) кримінальні індустрії.

Пише логістику, формує канали постачання/збуту, розробляє схему тіньових платежів, уповноважує фірми-посередники, забезпечує прикриття на будь-якому рівні, складає списки обов’язкових «кишенькових» і «кабінетних» платежів. Потім, досягнувши промислово-масового рівня, додає на столичні вулиці нахабні борди з рекламою «сірої послуги» та інші інет-СММи.

У конкретному випадку йдеться про велику, добре структуровану і багаторічну індустрію з ввезення нерозмитнених автотранспортних засобів.

Навколо цієї індустрії поступово формується торгово-рекламна мережа, обслуговувальний персонал і, звісно, потужна управлінська структура. З дуже солідних і авторитетних людей.

еврономера, евробляхи

У якийсь момент сіра ще вчора «індустрія» не хоче вже бути суто тіньовою і залежати від виплати неформальних хабарних платежів першому зустрічному перевіряльнику. Індустрія хоче легалізуватися. При цьому вона має величезну соціальну базу (власників авто), потужних транзитно-контрабандних лобістів, а також чималі кошти на організацію протестів і рекламних кампаній.

Усе це, зрозуміло, стосується не лише ринку авторозмитнення. Зараз у нас багато подібних «кримінальних індустрій», які затишно живуть поза державою і мають впливових смотрящих у ранзі міністрів.

Кримінальна «індустрія» з вирубки та експорту лісу-кругляка. Янтарна індустрія. Фармацевтична сіра індустрія. Тощо.

При відомому міністерстві взагалі створено унікальний «бізнес» із масового відбирання навіть не земельних паїв, а готових врожаїв.

А Київрада, наприклад, із нуля побудувала собі надприбутковий «бізнес» – хлопці штампують дозволи на створення скверів там, де потенційно вже тривають переговори про забудову. І в такий спосіб отримують блискучу можливість осмислено «доїти» забудовника. Разом з обуреними місцевими жителями. Самі забудовники, зрозуміло, теж не безкоштовно отримують дозволи будувати де завгодно.

У нас нині явно проходить чемпіонат з вигадування подібних індустрій. Держава ж байдуже хихикає і збирає хабарі. До певного рівня розвитку анклаву.

Але в якийсь момент вона втрачає можливість вирішити проблему, і тоді починається найголовніше: вихід із тіні, перекриття вулиць, шантаж самої держави. І поступово держава відповзає вбік – вона ж не буде сама з собою воювати, будучи частиною кримінальних бізнесів.

Утім, вона вміє добре імітувати вирішення проблем. Достатньо покричати патріотичних гасел, провести антиконтрабандну нараду і широко розрекламувати нову суперреформу через завзятих мережевих ботів. Ну, або відвернути увагу черговим кумиром.

Михайло Подоляк, політтехнолог

матеріали рубрики
Кінець путінського режиму Блоги
Кінець путінського режиму
Путіну найкраще піти Блоги
Путіну найкраще піти
Великий провал влади Блоги
Великий провал влади
Похожие статьи