В Україні зупиняються підприємства з виробництва газованих напоїв і пива, наступний крок – припинення поставок питної води населенню

Справа в тому, що єдиний виробник рідкого хлору, який використовують для очищення води, “Дніпроазот” закрився. З кожним днем ​​ситуація тільки погіршується і якщо не знайти рішення, вже до жовтня українцям або припинять поставки питної води, або будуть давати її по годинах.

Скріпи замість золота: бойовики продовжують безчинства, в Донецьку готують бунт

Тут є дві головні проблеми: борги і відсутність конкуренції.

Проблема №1 – комунальні борги. Кияни, незважаючи на зростання тарифів, справно платять за рахунками, а зростання заборгованості пов’язаний виключно з подорожчанням послуг, заявили в КМДА. Про високий рівень розрахунків по всій країні заявляють і в профільній комісії з питань держрегулювання в сферах комунальних послуг та енергетики (НКРЕКУ). Однак, незважаючи на це офіційна статистика щорічно фіксує зростання загального боргу. Так, за станом на початку літа українці недоплатили понад 17,1 млрд грн за газ, 12,3 млрд – за гарячу воду і тепло, 3,7 млрд – за утримання будинку та прибудинкової території, 2,5 млрд – за холодну воду і 0,5 млрд – за вивезення сміття і 3,9 млрд – за електроенергію.

кран

На даний момент величезні борги призводять до того, що постачальники не можуть виконувати свої інвестиційні програми, накопичують борги перед “Нафтогазом” за використане «блакитне паливо» і фактично знаходяться на межі виживання.

Ця проблема накопичується в Україні роками. Наслідки вже кілька місяців відчувають на собі кияни. Коли місто вирішило розірвати угоду з “Ківенерго” і замість нього передати комунальну інфраструктуру “Київтеплоенерго” місцева влада зіткнулися з величезним боргом – близько 5 млрд грн. Частина Києва залишилася без гарячої води, а якщо спір не вирішиться до кінця літа, то під загрозою зриву опиниться і опалювальний сезон в столиці.

Проблема №2 – відсутність конкуренції і застарілі технології. Більшість країн ЄС вже давно відмовилося від використання хлору при очищення питної води. Замість цього воду озонують і пропускають через піщані фільтри. Україна ж досі знезаражує воду за допомогою хлору.

Але головна проблема – після 2014 року на ринку з’явився справжній “хлорний монополіст” – підприємство “Дніпроазот”. І коли зросли тарифи на газ, підприємство фактично відмовилося працювати. Запаси хлору вичерпалися і водоканали один за одним заявили про перехід на погодинні подачі води або повне припинення роботи.

І поки постачальники питної води вичерпують останні запаси хлору, заводи з виготовлення питних напоїв почали заморожувати своє виробництва. На межі зупинки опинилися підприємства Carlsberg Ukraine, Coca-Cola Ukraine і PepsiCo. Якщо “Дніпроазот” не запрацює найближчим часом, виробляти ці напої в Україні не зможуть.

Про те, що Україна стоїть відмовитися від хлорування води, чиновники різних рівнів говорять вже більше 10 років. Однак за цей час плани залишилися тільки на паперах. Водоканали за законом не мають права постачати неочищену воду в квартири. Більш того, за українським законом гаряча вода також повинна відповідати стандартам питної води. Якщо поставки хлору не відновляться, українці ризикують залишитися і без гарячого, і без холодного водопостачання.

вода

Знос українських електромереж становить понад 60%. Як і в ситуації з боргами і водою, це питання вирішується тільки на словах. НКРЕКУ розробили модель впровадження стимулюючого тарифоутворення для обленерго. Нібито, вони зможуть закладати прибуток на модернізацію своїх активів, проте пізніше рішення відстрочили. На ремонт і заміну мереж знадобляться мільярди доларів і, зрозуміло, таких коштів немає ні в державному, ні в місцевому бюджетах. Платити доведеться простим споживачам.

Такими темпами, як пояснили в НКРЕКУ, через 11 років в Україні знос електромереж складе 100%, фактично, українці залишаться без електроенергії. І якщо зараз здається, що 11 років – занадто довгий період, то вже через кілька років виявиться, що деякі населені пункти вже залишилися без електропостачання через що вийшла з ладу інфраструктури.

Щоб модернізувати існуючу комунальну інфраструктуру, підприємствам рано чи пізно доведеться передбачати в своїх тарифах інвестиції в модернізацію, а українцям – навчитися справно платити за рахунками.

За матеріалами OBOZREVATEL