Яременко блог
Богдан Яременко, дипломат

Ігри влади навколо е-декларування, які – окрім зриву виконання міжнародних зобов’язань – уперше висвітлили недовіру між президентом і прем’єром.

Протистояння НАБУ та ГПУ із СБУ.

Публічні сварки митників Романа Насірова з Юлією Марушевською.

Ситуація з Монтян, яка на камеру привітала окупацію України РФ і публічні страти українських правоохоронців й далі насолоджується свободою пересування.

Неспроможність отримати впродовж року кредити МВФ.

Неспроможність вивести впродовж двох із половиною років із піке вітчизняну економіку та перекладання економічної відповідальності за свою нездалість на громадян у вигляді підвищених понад необхідне тарифів (очевидно – як інструмент фінансової компенсації оліхархам).

Неспроможність влади повернутися у правове поле країни, зокрема існування поза законом правлячої урядової коаліції.

Відсутність послідовності та будь-якої зваженої політики щодо держави-окупанта і тимчасово окупованих територій.

Цей перелік нескінченний. На жаль.

”Україні потрібна диктатура. Часом це призводить до дуже позитивних наслідків”

І, на жаль, свідчить він про одне – українська держава в частині функціонування системи влади, як інструменту управління суспільними процесами та забезпечення розвитку держави й благополуччя народу, остаточно припинила своє існування.

Агонія ще якийсь час триватиме, але симптоматику смертельної недуги не помітити можуть лише невиправні оптимісти та романтики.

Тим більша відповідальність на нас – громадянах. Тепер уже остаточно доля цієї країни залежить лише від нас. А протистоять нам не лише росіяни і російська держава (це найслабкіший із наших ворогів). Але багато в чому – і країни Заходу, а найбільше – вітчизняна бюрократія та політичний клас.

Буде боляче.