Roman-Kulik-e1468226324390-150x150-250x250
Роман Кулик, журналіст, хорунжий ЗСУ

Мало хто думає, як «сенсації» з декларуванням вплинули на армію та навколовійськове середовище, а даремно. Пам’ятаю як гудів батальйон після підвищення зарплат депутатському корпусу – від жодної людини не прозвучало слів розуміння – просто самого принципу достойної оплати праці законодавців, не цього скликання Ради, о ні. Лише один екс-юрист із Києва виступив за підвищення – і то лише після мого емоційного, насиченого матами, виступу перед своїми.
Ну ви зрозуміли – мораль юнітів упала під нуль. Це на фоні затримок виплати грошового забезпечення армії. Які вже поволі стають систематичними, що лякає контрактників привидом 90-х, коли зарплати виплачували одразу за 7-9 місяців.
І за тиждень, як на зло, такі сочні й детальні декларації топ-посадовців, що виявились переляканими альфонсами з мішками кешу в гаражі. На такому фоні в голову навіть морально найстійкішого бійця закрадається логічне «та нах** воно мені нада?!…..» Звісно, в депутата 22 тачки, а хтось свій сто разів заварений уазик заправляє з власної зарплатні. Останні два тижні – ніби парад інфоприводів під гаслом «розчаруйся». Жорстка деморалізація, з якою неможливо й безсенсовно боротись.