У 2010 році до влади прийшов клан Януковича. Підконтрольна Онопенку Українська соціал-демократична партія тут же призупинила членство в парламентській опозиції (а саме – у складі БЮТ). Так, Василь Васильович розірвав відносини з опозицією, щоб зблизитися з чинною владою, пише портал Знай.
Водночас змінено судову систему, у результаті вибудувано вигідну режиму вертикаль. За новими правилами відбувся з’їзд, призначали бажаних суддів на відповідні посади, провели зачищення. Вища рада юстиції стала для суддів каральним органом, а для “сім’ї” Януковича – інструментом. Усі призначення на ключові посади в судах узгоджувалися з Адміністрацією президента.
Бажаючи заручитися підтримкою ключових осіб вітчизняної Феміди, Онопенко почав вибивати для тих пільги, домігшись того, що столична держадміністрація змагалися між собою за те, хто більше надасть Верховному Суду фінансів, будівель і квартир. Поки місцеві суди тулилися в напівзатоплених підвалах, місяцями не виплачуючи зарплати суддям і працівникам, Верховний Суд витрачав сотні мільйонів гривень бюджетних коштів на будівництво зимових садів, закупівлю картин, скульптур, автомобілів преміум-класу та інших предметів розкоші. Чого лише вартий робочий кабінет Онопенка, облаштований “по-багатому” в найкращих традиціях Пшонки!
Про скандальний відпочинок голови ВСУ у Туреччині точиться купа чуток. Чутки знайшли підтвердження в січні 2011 р. під час замаскованої під робочу зустріч у Страсбурзі поїздки до Парижа. Онопенко зупинився в готелі “Брістоль” у номері з краєвидом на Єлисейські поля за 45 тис. грн на добу. Приїзд відзначав пляшкою колекційного віскі “Далмор Кандела” вартістю 9 тисяч 700 євро і півкіло добірної чорної ікри за 1080 євро.
У Франції голова ВСУ відвідував клуб “Ле Бункер” на рю Сен-Море, 150. Після вирушив на престижний винний аукціон “УІАС”, де придбав за 180 тисяч євро лот 706 – колекцію з 12 пляшок елітного бургундського вина провінції “Романе-Конті” врожаю сонячного 1990 року. Того ж дня Онопенка бачили відразу у двох дорогих ювелірних салонах Парижа – Картьє і Шопард. Голова ВСУ запам’ятався продавцям навіть не тим, що купив прикрас більш ніж на 200 тисяч євро, а тим, що замість подарункової упаковки набив ними свою барсетку.
Особисте життя не заважало Онопенку відверто саботувати судову реформу в Україні. Так, він відстоював інститут повторної касації, що давав Верховному Суду право змінити рішення у зв’язку із провадженням у країні, але ускладнює і подовжує судове вирішення суперечок до меж, небачених в Європі та світі. Онопенко робив усе можливе для ліквідації в Україні адміністративної юстиції – нововведення, одностайно визнане однією з основних гарантій захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина. Він же домагався законодавчого дозволу високооплачуваною суддівської “еліті” з Верховного Суду передати 60 тисяч “непрестижних” судових справ “чорноробам” з апеляційних судів в областях, знехтувавши тим, що це вносило хаос в роботу апеляційної інстанції.
Йому байдуже, що “результати” його роботи вдарили по жертвах суддівського свавілля: за зазначені півтора року з багатьох сотень суддів-хабарників були притягнуті до відповідальності менш як десяти. Тим самим він показав колегам: вимагаючи від них беззаперечного підкорення, натомість він гарантує абсолютний імунітет від будь-якої відповідальності. Те, що весь суддівський корпус України перетворився на бандитський синдикат на чолі зі “злодієм у законі”, Онопенка теж влаштовує. Ба більше, він створив усі умови для того, щоб клановість, кастовість, закритість і продажність продовжували були головними принципами українського судоустрою.
“Такої монополії влади не було навіть за часів президентства Леоніда Кучми”, – говорив тоді перший заступник голови “Батьківщини” Олександр Турчинов про Судову систему в інтерв’ю для УНІАН.
Під час Майдану Онопенко займав вичікувальну позицію, але не забував вислужуватися перед Януковичем, щодня доповідаючи тому обстановку в Києві. Після Революції Гідності Онопенко швидко зорієнтувався і приєднався до переможців. Але зв’язок із тими, хто привів країну до другого Майдану, так і не перервав. Очевидно, “сім’я” біглого Януковича як і раніше покладає особливі надії на утримання судової системи під контролем за допомогою Онопенка.
Але той розкладає яйця в усі кошики. Наприклад, після Майдану саме Онопенко на значній комерційній основі сприяв адвокату Тимошенко – Сергію Власенку домовився про закриття кримінальної справи Юлії Володимирівни.
Тим часом десятки судових процесів проти учасників народних протестів, що завершилися несправедливими незаконними рішеннями, переконали українців: починати люстрацію потрібно негайно і саме із суддів. Але люстрації в Суді так і не відбулося – вона не вигідна особисто Онопенку. Так, кар’єрних амбіцій однієї людини виявилося досить, щоб зупинити ухвалення Закону про очищення судової влади, якого чекають 45 мільйонів українських громадян. Онопенку вдалося блокувати ухвалення закону про справедливу відплату нечистих на руку суддів (бо, власне, йдеться якраз про нього і його подільників).
У 2014 році Василь Васильович прийняв рішення очолити Вищу раду юстиції і, попри те, що чинний закон забороняє призначати на цю посаду кандидатів старше 65 років, Онопенко отримав бажане. Найповніше прокоментувала цю ситуацію нардеп Анжеліка Лабунська.
Напередодні нових виборів, наступним кроком 67-річного Онопенко буде Закон, що дозволяє суддям займати посаду до 70 років. Потім він може повернутися на посаду Голови Верховного Суду України.
Мабуть, Онопенко вважає, що хоч довіру до судової системи в суспільстві й підірвано, але терпіння українців ще не вичерпано. Не хочеться, щоб через це призначення збулося пророцтво нардепа Бориса Беспалого: “Може скластися ситуація, коли збереться Майдан за судовим приводом і суддівська корпорація з метою самозбереження змінить свою панівну верхівку”.
