Міжнародна конференція у столиці Вірменії має стати платформою для чесної розмови про майбутнє планети. Однак сама країна потерпає від отруєного повітря, зникнення рибних ресурсів і небезпечних рудників. Тут палають сміттєзвалища й задихається найбільше озеро. Це змушує сумніватися, наскільки щирим може бути діалог у Єревані, - йдеться у статті Telegraf.
За даними швейцарської компанії IQAir, що спеціалізується на контролі якості повітря та його очищенні, повітря, яким дихають вірмени, – щонайменше небезпечне. За даними IQAir, єреванці буквально дихають отрутою. У 2024 році в столиці Вірменії концентрація небезпечних частинок PM2.5 у п’ять разів перевищувала межу, встановлену ВООЗ. І поки влада відверто ігнорує цю проблему, мешканці міста намагаються не перебувати надворі й проводять на свіжому повітрі не більше трьох годин.
Умисне знищення найбільшої водойми країни – озера Севан – ще одна болюча точка Вірменії. З 2018 року в Севані щороку спостерігається «цвітіння», що супроводжується різким погіршенням якості води та неприємним запахом. Причиною цього явища є неконтрольований скид каналізаційних та стічних вод у озеро, яке фактично є одним із головних джерел запасів прісної води в регіоні. Крім того, джерелом забруднення озера Севан є сміття, накопичене на десятках звалищ уздовж узбережжя. Атмосферні опади, просочуючись через цей мотлох, переносять отруйні речовини та продукти гниття в підземні води, річки й зрештою – у саме озеро.
Тим часом головною загрозою живій природі країни є золотовидобуток. Амулсарське золоторудне родовище буквально ставить під загрозу виживання численних видів навколо рудника. Екологи занепокоєні перспективою забруднення підземних вод міста Джермук і багаторазово потерпілого озера Севан, що може спричинити справжню екологічну катастрофу.
Попри постійні протести активістів рудник продовжує роботу, а влада, ігноруючи екологічну драму у власній країні, лицемірно пропонує світові ідеї про стратегії збереження живої природи, приймаючи COP 17.
