Віталій Купрій про депутатську недоторканість та Нацполіцію (відео)

– Сказати, що я не був у відпустці – неправильно, треба було оздоровитися. З дружиною ми відвідували Грузію, були на березі моря. Але накопичилося стільки справ, що вирішив повернутися. Це і правозахисні справи. Дуже багато зараз правоохоронці порушують справ проти невинних людей. На жаль, така ситуація, що треба втручатися безпосередньо, інакше люди потраплятимуть до в’язниці. Тут треба реагувати, не зважати на те, є у тебе відпустка чи ні.

– Нещодавно було два роки створення Національної поліції. Це, напевно, найгучніша і найпомітніша реформа в Україні. Як ви її оцінюєте?

– Я не знаю, хто її помітив. Оцінили лише патрульну поліцію на вулицях. Це – непоганий крок, але навчання було недостатнім. Я, як заступник голови правоохоронного комітету, наполягав, але тодішня очільниця Хатія Деканоїдзе ніяк не реагувала на наші пропозиції.

Давайте оцінимо реформу взагалі. Спитайте будь-яку людину, чи може вона захистити свої права в поліції. Якщо у неї щось вкрадуть, чи зможе вона домогтися, щоб слідчий знайшов злочинця, передав справу до суду, там конфіскували майно і повернули награбоване? Немає такого в Україні, як і не було вже певний час. Криміногенна ситуація погіршилася, це треба визнавати. Тому я не вважаю цю реформу успішною. Вважаю, що треба було йти іншим шляхом. Том разом з друзями і колегами по Верховній Раді, з Ігорем Луценком наприклад, подавав свої законопроекти. На жаль, пан Гройсман, коли ще був головою Верховної Ради, виключав їх. Один із них був про Нацполіцію і поліцейську діяльність. Натомість, проводили аваківські законопроекти. Нам казали, що буде якісна реформа. Проте їх або так і не реалізували, або реалізували, але це нічого не дало. Тому маємо те, що маємо.

– А чому так відбувається? Це непрофесіоналізм керівництва МВС? Або в чому справа?

– По-перше, я вже давно казав, що в нас немає жодного чесного керівника правоохоронного органу. Професійність залишимо осторонь. Чесного… Це означає, що вони йдуть на всілякі угоди із сумлінням, входять у корупційні оборудки. Їх не цікавить державність і український народ. Що вони роблять – я не знаю. Але точно не борються зі злочинністю і не забезпечують правосуддя. Якби був чесний керівник, він міг би знайти професійних людей, порядних, які впроваджували б ці реформи.

– Як ви ставитесь до того, що до нової поліції долучаються старі кадри? Можливо, в цьому справа?

– Що ж до, наприклад, карного розшуку. Можливо, там якраз і не треба було всіх різати. Бо люди мають якусь історію стосунків з агентурою, знають, де, що і як знайти. Інша річ, чому вони цього не роблять. Можна було їх змусити – зробивши належне фінансове забезпечення. І забезпечити принцип невідворотності покарання за вчинений злочин. Коли правоохоронці фактично покривають злочинців. Але цього не зробили. І залишилися корумповані старі кадри, які домовлялися і пройшли переатестацію. Або ті, що в судах домовлялися і поверталися на посади за рішенням суду. І нове законодавство ніяк не відповідало на ці виклики. У цій ситуації ми, поки що, приречені – за нинішнього керівництва правоохоронних органів, за чинного керівництва держави. Президент – гарант Конституції, він має відповідати за те, що відбувається. Але в нас не буде зараз просування в цьому напрямку.

– У чому причина того, що багато людей йдуть із поліції? Знаєте ви про цю ситуацію?

– Звісно. Є таке поняття, як честь мундира. Коли людина приходить і бачить гнилу систему, хабарництво, здирництво, кримінальні справи продають, кладуть на шафку, – нормальні люди не хочуть із цим миритися. Вони не зможуть вжитися в цю систему. Тому виникає моральний конфлікт – або людина зламається і буде гвинтиком у цій системі, або залишається та якось її змінює. Ну, і належне забезпечення має бути. Не може бути зарплата 3-6 тисяч гривень, де людина двадцять чотири години на добу в крові та в злочинах. І коли немає можливості це з родини винести – воно все одно там буде. Тому забезпечення має бути належним.

До речі, в НАБУ – гідні зарплати, від тридцяти тисяч гривень. І це – нормальна практика. Основна проблема нашого суспільства в тому, що немає справедливості. І проблема тут саме у правоохоронній системі. Навіть не в судовій. Бо якщо суддя виносить неправосудне рішення, то також потрапляє у ранг злочинця. Йому також можна пред’явити кримінальний злочин – винесення завідомо неправосудного рішення. Якби двох-трьох за це притягнули – решта задумалися б. А наші правоохоронці цього не роблять, у них змова із судом. І потім судді розвалюють справи проти злочинців за договорняком із прокурорами і слідчими.

– Чи розуміє цю ситуацію міністр внутрішніх справ Арсен Аваков? Чому не впливає? Наприклад, не збільшить зарплати?

– Ну, вони щось роблять, збільшити зарплати можна. Але має бути також невідворотність покарань. Говоримо про всіх: Генпрокуратура, НАБУ – всі мають діяти за законом. У мене зараз є десяток рішень судів, які встановили, що детективи НАБУ покривають корупціонерів. Не порушують кримінальні провадження. Двісті чотирнадцята стаття Кримінального кодексу каже, що протягом двадцяти чотирьох годин після отримання заяви треба починати досудове розслідування. Детективи цього не роблять, я оскаржую в судах, суди визнають їх винними. Хоч одного притягнули до відповідальності за те, що він покрив корупціонера? А чому? Бо цей детектив отримав вказівку від свого керівника. І за все відповідає директор НАБУ пан Ситник. Бо риба гниє з голови. Якби був чесний, то сказав би: ага, суд встановив, що ти винний – до побачення. Є черга людей, які за сорок-п’ятдесят тисяч гривень готові працювати чесно. Це вказує на системну проблему нашого суспільства: всі керівники або залежні політично, або корумповані.

– Тобто і САП, і НАБУ, і НАЗК – недієздатні, лише їдять із нашого бюджету гроші?

– Страшні гроші їдять. Є, наприклад, пан Радецький – заступник голови НАЗК. У них зарплати по сто-двісті тисяч на місяць. Нещодавно суд визнав його корупціонером. У нього був конфлікт інтересів, він про нього не повідомив. Його оштрафували на шість чи вісім тисяч. У якій нормальній цивілізованій країні він іще залишався б на посаді? Він із своїх двохсот тисяч заплатить цей штраф і продовжуватиме творити безчинства.

– Що ви думаєте з приводу гральних закладів? Їх закон забороняє, але вони працюють по всій Україні. Хто їх кришує?

– Правоохоронні органи.

– Правоохоронні органи мають ім’я та прізвище?

– У будь-якого правоохоронного органу є керівник.

– Маю на увазі, хто на верхівці цього?

– Ну, Аваков, Луценко. Навіть якщо є кримінальне провадження щодо особи, яка робить незаконний азартний бізнес, і його веде Нацполіція, все одно є процесуальний керівник із прокуратури. Вони йдуть разом.

У мене була інформація, що співробітникам Національної поліції рекомендовано не лізти у незаконні ці лотереї, якщо вони хочуть залишатися на посадах. Бо дахується все зверху, ця система працює. Тоді як голова Національної поліції Сергій Князєв і генеральний прокурор мали б на це відреагувати, припинити все це. Ніхто нічого не робить.

– Я правильно з ваших слів розумію, що це кришують саме Аваков і Луценко?

– Аваков – політична фігура, він процесуальних рішень не приймає. А от Сергій Князєв – так, у нього є підлеглі, які мають це зупиняти. А Генпрокурор за все відповідає. У нього всі процесуальні керівники в підпорядкуванні.

– Князєв же сам собі не належить, він не може щось робити без відома…

– Так, ми приходимо до іншого висновку: що в країні існує ситуація, за якої декілька людей узурпували владу, творять свавілля. Маємо відійти від Луценка трошечки – ми знаємо, що це квота президента Порошенка. Давайте тоді казати, що Народний Фронт і БПП, Порошенко, узурпували владу на двох і впливають на всі процеси в країні. Подивіться, що відбулося з Трояном. Заступник міністра внутрішніх справ погорів на хабарі – ми ж це все бачили. Бачили триста тисяч, пачку грошей, бачили вилучення. А Юрій Луценко нам потім локшину вішає на вуха, що Троян не винний і що це його власні збереження були, купюрами по двадцять гривень. Це договірняк чистої води. Вони самі як павуки у банці б’ються, а страждає український народ.

– Хотіла поговорити з вами про ситуацію, яка була ще до літніх канікул, із Максимом Поляковим – вашим колегою з «Депутатського контролю». Він зараз відмовляється вдягати електронний браслет, але ж це постанова суду.

– Тут є колізія. Він може відмовитися і тоді починається процедура притягнення його до іншої статті – це невиконання рішення суду. Це можливо. Але вся ця ситуація дурно пахне. Може він і є злочинцем, але я дивлюся, як у цій справі збиралися докази. До речі, адвокат Розенблата, уже коли в регламентному комітеті розглядалося питання зняття недоторканості, заявив, що є 482 стаття Кримінально-процесуального кодексу. За нею, жодних негласних розшукових або слідчих дій проти народного депутата без згоди Верховної Ради не можна провести. Це означає, що якщо тепер цей аргумент суд розглядає, то всі ці записи, які велися стосовно Розенблата, Полякова чи ще когось – були незаконні. Доказ буде визнано неприпустимим – і все, справа розвалилися. Тоді виникає питання – хіба можна було так готувати матеріали кримінального провадження? Більш того, коли кажуть, що Розенблату дають двісті тисяч доларів за те, щоб він підкупив когось – чого ж ви тоді не дочекалися, поки він підкупив? Чому не пішли далі? Це означає, що злочин незакінчений, це замах на злочин. Це вже також інша правова кваліфікація. Адвокати використають це все і суддя буде змушений прийняти рішення про відмову у притягненні до кримінальної відповідальності. Враження, що так все робиться, аби взагалі ніхто не поніс відповідальності. Можливо, хочуть полякати, принизити, аби всі в парламенті побачили, хто головний. Маю на увазі президента, немає жодного сумніву, що це він організував. І отримати голоси – щось їм треба, аби ми проголосували.

– Із приводу голосування. Того дня, коли голосували притягнення до кримінальної відповідальності Максима Полякова, ви були відсутні. Але за інші закони ви голосували. Чому вирішили не голосувати – із толерантності до колеги?

– О 16 годині почалося друге голосування, у мене була температура 39 , я просто не зміг встояти. Всі про це знають. Але моя публічна заява – не надавати дозволу на арешт жодного народного депутата. Бо це просто буде нищити парламентаризм і жодна особа не буде притягнута до відповідальності. Давайте згадаємо Новінського. Знімали недоторканість. Чому йому навіть підозру ніхто не вручає? Лозовий, нібито, мільйон з чимось не сплатив податків. А Вілкул – вісімнадцять мільйонів, вже є постанова про притягнення. І не реєструє Луценко провадження, не подає на зняття недоторканості. Це – вибірковість правосуддя. А Поляков – сім з половиною тисяч доларів. Отримав чи ні, нехай вирішує слідство. А, поряд з тим, брати Дубневичі вкрали мільярд гривень за моїми підрахунками. І до них питань немає.

– Іншого дня, 13 липня, ви все ж таки прийшли до Верховної Ради. Того дня голосували за зняття недоторканості та арешт Михайла Добкіна. За зняття ви проголосували – так, а за арешт і кримінальне провадження – ні. Чому?

– Поясню, чому проголосував за зняття недоторканості. Мені дуже сподобалася ця справа. Там житлово-будівельні кооперативи, начебто, незаконно отримували землю. І за це треба притягнути посадових осіб, міських голів. Я згадав розслідування, у якому брав опосередковану участь – подавав заяви, щоб відкрили кримінальну справу. Воно стосується Царського села, Ігоря Кононенка і Петра Порошенка. Прокрутили точно таку справу у 2008 році, яку вони закидають Добкіну. Журналісти програми «Схеми» виявили це все. Виявили підставних людей з «Рошену», вище керівництво, які, начебто, потребували покращення житлових умов . Були введені у склад цього кооперативу незаконно, і отримали безкоштовно елітні землі в центрі Києва. Мені хочеться, щоб ця справа отримала вирок. І тоді ми зможемо засудити Порошенка. Але він ніколи не буде засуджений.

– Михайло Добкін?

– Так. Я був недавно в Харкові. До мене звернулися представники кооперативів. Кажуть: розумієте, нам кидають підозри під двері, намагаються арештовувати ділянки, а ми навіть Добкіна не бачили в очі. Як можна довести факт участі у кримінальній схемі, коли немає акту передачі хабара? Коли немає людей, підставних осіб, того ж Добкіна або інших депутатів, які входять у цей кооператив і отримали собі землю? Тобто, по більшій частині цих ділянок йде фабрикація. Чому? Людям кажуть: а ви дайте покази на Добкіна, що ви з ним домовлялися. Людей змушують давати докази того, чого не було. Якщо вони не зупиняться, я буду про це заявляти з трибуни. А якщо люди не заявлять про це в суді, справа теж розвалиться. Тобто, Добкіна теж триматимуть на гачку, або й частину Опоблоку. Чисто політично вирішуватимуть свої питання.

– Яке ваше ставлення до роботи російських фінустанов в Україні? Зокрема до Альфабанку. Чи мають вони працювати?

– Ну, їх багато, і Сбербанк, і колишній Промінвестбанк. Щодо всіх цих банків я давав серйозні законопроекти. Щодо накладення арешту на їхні рахунки. І це не лише банки. У нас багато промислових підприємств, які безпосередньо належать країні-агресору. Виникає питання: Україна зараз судиться з Росією за те майно, яке вони у нас позабирали в Криму? Судиться. Скажіть, чому ми тоді не вимагаємо накласти арешт на це їхнє майно? Тут закон на нашій стороні. Мали би арештувати і за рішенням міжнародного трибуналу, в такий спосіб, повернути власність України. Але не лише арешти не накладаються, а ще й надається можливість виходити їм спокійно з бізнесу. Так, ми ввели санкції, щось із двадцяти пунктів одне заборонили. Це так, кинули кісточку патріотично налаштованим громадянам, що щось ніби робиться.

Насправді російський капітал квітне. Навіть олігархічний енергетичний бізнес – і Григоришин, і Бабаков. У цій ситуації Петро Порошенко, однозначно, грає на боці Росії. У всього суспільства та в депутатів є великі запитання: чому він це робить і коли зупиниться. Якщо ситуація не зміниться, війна буде вічною. А йому це вигідно – торгувати на крові.

– Віталію, у нас не так багато часу залишається. Хочу вас попросити відповідати «так» або «ні», невеличкий бліц. За які законопроекти голосуватимете восени. За медичну реформу?

– Ні.

– Пенсійна реформа Гройсмана?

– Я подивлюсь, але, мабуть, ні. Хіба що наші поправки врахують..

– Молитва «Отче наш» перед початком засідання?

– Ні. Не бачив.

– Земельні законопроекти?

– Відкритий ринок землі? Ні.

– Освітні?

– Там декілька їх.

– У другому читанні їх ухвалюватимуть.

– Поки не визначився.

– Повне зняття депутатської недоторканості?

– У жодному разі.

– Візовий режим із Російською Федерацією?

– Однозначно, за.

– Законопроект про деокупацію і подальшу реінтеграцію тимчасово окупованих територій Донбасу?

– Ні. Це зрада інтересів Україні. Ба більше – виводитиму людей на протести, якщо нам втюхуватимуть окупований Донбас.