– Хочу розпочати з першого дня пленарних засідань Верховної Ради цього тижня. Депутати розглядали низку кодексів, які входять до пакету судової реформи. Але не проголосували «за». Адже, як ми бачили, місця у Верховній Раді були порожні. Десь близько ста народних обранців було у залі. Як ви можете це прокоментувати, про що це свідчить? Чому депутати ігнорують засідання Верховної Ради?
А друга, як у тій приказці «кіт з дому – миші в танець». Президент – у Північній Америці, з візитом в ООН і в Канаді. Тому сьогодні депутати розслаблені, тиснути на них не було кому. Тому вони займаються своїми справами замість того, щоб дійсно займатися законотворчістю.
– Цікава інформація з’явилася на сайті Комітету виборців України – що, у середньому, кожен другий законопроект цієї Верховної Ради восьмого скликання отримує негативні висновки головного наукового експертного управління парламенту. Так, зі 100 останніх законопроектів 57 отримали негативну оцінку, і рекомендацію доопрацювати чи відхилити їх. Серед негативних причин – юридична недосконалість законопроектів. Їх називають нечіткими, внутрішньо суперечливими, нелогічними. На сайті Комітету виборців зазначено, що майже всі фракції вносять такі недосконалі законопроекти. Як можна прокоментувати таку роботу парламенту?
Володимир Лановий: Олігархи роблять усе, аби знищити середній клас– Це я називаю «єресь-піар», коли депутати вносять законопроект для того, щоб піаритись. Замість того, щоб написати хорошу статтю, зібрати круглий стіл і обговорити якусь певну ідею, вони вносять, з юридичної точки зору, недолугі законотворчі пропозиції, які все зарегульовують, або видумують щось абсолютно фантастичне, абсолютно не покращуючи становище. І на цьому намагаються піаритись. Звичайно, юридичне і науково-експерте управління Верховної Ради відсікає це, заявляючи свою позицію. Але, на жаль, часто, не зважаючи на висновки науково-експертного управління, деякі з цих законопроектів приймаються.
В принципі, те, як сьогодні працює парламент – це такий божевільний принтер. Коли є величезна кількість законодавчих ініціатив, велика кількість з яких приймається, але постійно доводиться після цього латати діри. Навіть питання судової реформи – це законопроект, який треба було прийняти ще минулого року, коли приймалася судова реформа. Тоді депутати, не зважаючи на всю критику, не звернули увагу на всю недолугість і недоврегульованість кодексу. І прийняли судову реформу, яка не запрацювала. А тепер її латають, як поганий швець, нинішнім пакетом.
Ніде в світі жоден нормальний парламент так не працює. В нормальних європейських країнах парламент може один законопроект розглядати рік. Ну може один законопроект на місяць, коли детально все обговорюється.
– Як з цим боротися, що треба робити?
– Мабуть, треба більш жорсткі бар’єри встановлювати на рівні комітетів. Відбирати в депутатів законодавчу ініціативу не можна. Але комітет має їх більш жорстко відсіювати. І, відповідно, депутатське піар-сміття не має потрапляти до сесійної зали і не має перевантажувати діяльність нардепів під куполом.
– Як ви ставитесь до всіх цих важливих реформ, які зараз ініціює уряд? До тієї ж пенсійної реформи, медичної і решти.
– Реформи, безумовно, потрібні, але не такі.
– Тобто, ви їх так само недосконалими вважаєте?
– Їх доведеться латати ще дуже багато разів. В освітній реформі ми бачимо протистояння, яке виникло навіть на міжнародному рівні. І вчителі теж незадоволені. Пенсійна реформа, насправді, переносить проблему з пенсійного забезпечення на п’ять -сім років вперед, але не вирішує. Просто перераховує те, що вже є в мене в кишені. Як я не буду рахувати гроші в гаманці, більше їх там не стане. А потрібно думати, як зробити більше грошей для Пенсійного фонду.
Медична реформа просто руйнує існуючі соціальні стандарти і соціальне забезпечення лікарів. Вони будуть протестувати, і суспільство буде протестувати.
Хоча в кожній з цих реформ є якісь позитивні моменти. Треба по кожній з них вести тривалий діалог, кілька років, з різними соціальними групами, з експертами. Це не можна приймати скопом, не можна нам купувати кота в мішку.
– Якщо ви вже згадали про критику з боку наших європейських партнерів, тієї ж Угорщини, то їх не влаштовує саме сьомий пункт, щодо мовного питання. Наскільки це питання може дійсно зіпсувати наші відносини з партнерами? Це не лише Угорщина, вже і Румунія, і Польща висловилися.
Роман Скрипін про незручні стільці в Раді, журналістів-невігласів та інтерв’ю з Порошенком– Навіть Греція і Болгарія долучилися до цього форуму скаржників. Насправді, немає сумніву, що українську мову потрібно підтримувати. Але не можна забороняти інші мови у навчальному процесі. Тим паче, їх залишилося менше 10% у навчальному процесі. Сьогодні це 700 шкіл і приблизно 400 тис. учнів. З них близько 250 тис. російськомовні. Такої гострої реакції, яку ми сьогодні бачимо з боку наших партнерів-членів ЄС, ми не спостерігали за три роки. Тому, що для них це означатиме внутрішньополітичну поразку, якщо вони це пропустять. Ми маємо розуміти, що і в Польщі, і в Угорщині, і в багатьох інших країнах у владі знаходяться праві політики. І будь-яке звуження існуючого обсягу представлення їх етносів і мов в Україні там будуть сприймати вкрай негативно.
Крім того, це порушення Конституції України, прав і свобод. Так не можна робити. Треба було йти іншим шляхом. Я пропонував, на жаль, не дослухалися. Потрібно було в школах з мовами національних меншин збільшувати критично кількість годин вивчення української мови. Не витісняти ці мови, а більше давати української. Бо саме з таких речей, на мою думку, ростуть сепаратизм, соціальне відчуження. Ми не маємо цим займатися в принципі. Це те, що відволікає увагу від дійсно дуже важливих питань.
– У вівторок під стінами Адміністрації президента був Саакашвілі, який вимагав, щоб йому віддали документи, з якими він має йти до суду. Він каже, що не бачив ані указу президента, ніяких документів у нього на руках не було. Він ще багато цікавих речей прокоментував. Наприклад, ось цитата: «У нас є конкретна програма: зберемо 300 нормальних спартанців, депутатів, які будуть мати більшість у Верховній Раді, і які підпишуть угоду з народом, що вони там лише на одну каденцію. Зроблять реформи і підуть з політики». Як ви гадаєте, наскільки це йому може вдатися? І взагалі, яке у нього політичне майбутнє?
– Це ідея установчих зборів, умовно кажучи. Вона не нова, навіть зафіксована в кількох законопроектах, які є в парламенті. Думаю, що ця заява – політична гра. Зверніть увагу, наскільки помінялася риторика. У нас в ці дні мав відбуватися не просто брифінг на вулиці Банковій, Саакашвілі обіцяв масштабний мітинг, який не відбувся.
– Це свідчить про що, що у нього немає підтримки?
– Є якісь домовленості між владою і Саакашвілі. З іншого боку, його ніхто не арештовує, не застосовує ніяких методів. Більше того, генеральний прокурор каже, що немає підстав – ні для арешту, ні для екстрадиції. Йде підкилимна гра: і Саакашвілі, і влада ведуть перемовини стосовно майбутнього Саакашвілі в Україні – його ролі, поведінки та іншого. Саме тому обидві сторони найбільш гострі інструменти поки відклали, хоча рівень риторики публічної підтримують.
– Ну, і суд по Саакашвілі має відбутися.
– Також відкладений.
– Відкладений, але на кінець тижня.
– Так, на 21 чи 22 вересня – до повернення президента з Північної Америки.
– А Порошенко тут до чого?
– Ну, ми ж розуміємо, що ці рішення політичні. По Саакашвілі всі рішення будуть політичними. Тут вони потрапили в коло правової вакханалії. Тобто, не в законний спосіб позбавили громадянства, незаконний спосіб недопуску, зупинка поїздів і все інше, незаконний спосіб проривання кордону – це вже збоку Саакашвілі. Далі все, на жаль, також буде відбуватися у напівзаконний спосіб, в кращому разі.
– Саакашвілі на Банковій підтримували і народні депутати, зокрема процитую Єгора Соболєва, який сказав про те, що Порошенко сам робить все, щоб повторити долю Януковича: «Політика – це не про любов чи ненависть до когось. Це виявлення волі народу». Наскільки, дійсно, Порошенко може повторити долю Януковича?
– Шанси, безумовно, є. Ці шанси суттєві. Підтримка його у суспільстві низька. Влада, за великим рахунком, тримається на загрозі війни і політичної дестабілізації. Від принципів, яких ми очікували, – верховенство права, демократія, – в значній мірі влада відмовилася. Рішення приймаються дуже суб’єктивно. По відношенню до того самого Саакашвілі, чи півтора мільярди Януковича, які пішли на виплати Косюку (Юрій Косюк, власник аграрних підприємств, які отримали дотації з бюджету, – ред.), замість того, щоб армію підтримати. Куди не ткни – всюди такі корупційні чи кулуарні рішення. Тому, безумовно, такі ризики для влади існують. Хоча я не вважаю їх сьогодні критичними.
Сьогодні проблема не лише в тому, що в парламенті немає коаліції, а в тому, що в Україні немає опозиції. Опозиція в нас така, схильна домовлятися з владою. Вона не жорстка і між собою розділена.
Є прозахідна демократична опозиція, є прозахідна непарламентська опозиція, є парламентська, але проросійська опозиція. Ці опозиції між собою всі розділені. Тому, на відміну від ситуації 2014 року, коли опозиція була слабка адміністративно і фінансово, але вона була дуже серйозно присутня у парламенті і була об’єднана, сьогодні на фоні слабкої влади ми спостерігаємо і дуже слабку опозицію.
– Все ж таки, чого нам очікувати від візиту Порошенка до США? Він має зустрічатися з Дональдом Трампом. Позитив від цього буде?
Олександр Черненко про пожежу в Одесі та зустріч Порошенка з Трампом– Я очікую, передовсім, узгодження позиції по миротворцях. Треба зі Сполученими Штатами узгодити наші позиції, і вже вони будуть представляти наші інтереси на Раді безпеки ООН. З Росією намагатимуться знайти якесь середнє рішення. Я очікую зрушення в частині економічної підтримки України, створення робочої групи по Криму, яка хоча б триматиме це питання в інформаційному фокусі. І очікую посилення економічних контактів.
Хоча надто великих очікувань від цієї зустрічі в мене немає. Якихось кардинальних зрушень не відбудеться, вони і не плануються.
– А щодо надання летальної зброї?
– Я не знаю нелетальної зброї. Летальна зброя – це такий оксюморон. Зброя вся придумана для того, щоб вбивати людей. Але, на жаль, чи на щастя, питання надання Україні зброї і виділення додаткового фінансового бюджету на це – питання торгівлі між США і Росією на сьогодні. Якщо, умовно кажучи, санкції вже не є предметом для торгівлі, бо вони кодифіковані Сенатом і скасувати їх Трамп не може, то дати Україні зброю, чи не дати, і якщо дати, то що – це є сьогодні предметом торгівлі. Не даремно в ці дні активно зустрічаються Тілерсон і Лавров.
