Про початок опалювального сезону

Потрібно зрозуміти, що це заполітизований багатогранний процес, який визначає температуру в радіаторах, є чи ні тепло в будинку. Це питання фінансових потоків. Напевно, питання про те, чи вистачить нам грошей, і є ключовим.

Створено систему тотальних боргових зобов’язань: ми, українці, винні теплокомуненерго, за тих, хто не може платити, платить бюджет через субсидії. 50%, а буде навіть більше, близько 60%, змушені йти і просити.

Ми з вами, умовно, заборгували «Київенерго». «Київенерго» заборгувало НАК «Нафтогаз» десь 2 млрд: частину за тепло, частину за електроенергію, частину за субсидіями та інше. «Київенерго» через борги, непрозорість і змову з КМДА, ті гроші, які до них надходять, безконтрольно витрачає на утримання мереж, підготовку до зими. Нещодавній прориви теплотраси у Солом’янському районі – це ж черговий прорив із початку цього сезону, ще ж немає холодів. Коли настають холоди, тиск у мережах вищий – ризик ще більший.

Це ознака того, що київські тепломережі у вкрай амортизованому стані, вони зношені, ймовірність проривів дедалі більша. Прориви – це додаткові витрати і потенційне зростання тарифів.

Про ланцюг відповідальності

Поставити питання: чому мережі в такому стані? Віталій Кличко скаже, що вони в управлінні «Київенерго», він ні за що не відповідає. Йому це дуже зручно. Відразу скажу, що це обман і страусина позиція.

Валентин Землянський про тарифи на газ, комуністичні субсидії і енергетичну бідність

«Київенерго» скаже, що треба підвищувати тариф – тоді вистачить грошей на мережі. А так тариф маленький, гроші забирає НАК «Нафтогаз», ми не модернізуємо ваші мережі. Хоча обманюють і ті, й інші.

НАК «Нафтогаз» розповідатиме байку, що йому не вистачає грошей, мало прибутку 28 млрд грн, який він тримає нерозподіленим на рахунках, і потрібно ще в 1,5 разу підвищити ціну на газ.

Усе це споглядає пан Гройсман, розповідає нам про якусь ринкову ціну на газ. Чомусь німецьку, а не українську. Тобто на український газ він встановив німецьку ціну.

І розповідає, що він ні за що не відповідає, а за все відповідають місцеві органи влади і мери.

Над усім цим стоїть Дмитро Вовк, голова Нацкомісії (Нацкомісія держрегулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, НКРЕКП, – ред.), який начебто ліцензує ці підприємства теплокомуненерго і має їх контролювати.

Але він цим не займається з цілої низки причин. Він слабкий інституційно.

У цій ситуації споживачів кинули під танк, і ми з вами матимемо дуже веселу зиму. Найголовніше, що ми не знайдемо відповідального.

Про недоліки системи

Сама система тарифоутворення, починаючи з НАК «Нафтогаз», неправильна. Ціна на газ встановлює неправильні параметри для всіх нас, і нам усім не вистачає грошей. Чим більше «Нафтогаз» витягне грошей у нас і «Київенерго», тим менше залишиться.

Тарифоутворення для теплокомуненерго дуже непрозоре, корупційне і, найголовніше, немає механізмів контролю з боку споживачів.

Коли ж і за які гроші ми зможемо утеплити наші будинки? На це питання ніхто в нашій країні не береться відповісти. Показують скромні пілотні проекти, може, на 50 будинків у місті. А в місті мінімум 8 тис. будинків має потрапити під програму.

Про споживачів і монополістів

У киян уже давно мала сформуватися жорстка претензія до голови КМДА Віталія Кличка через те, що він самоусунувся від наших взаємин із монополістами.

Больові точки: чому багатіють вони, а не ми?

Він має тупикову позицію. Вона неправильна. Людей залишили один на один із «Київенерго».

«Київенерго» – це приватна компанія, яка зацікавлена лише в одному: в максимізації фінансового потоку. Вона це робить правдами і неправдами.

Регулятора та ефективного арбітра у нас немає, бо Нацкомісія не справляється через політичні причини і свою кадрову імпотенцію, а КМДА самоусунулася.

Те саме стосується і водоканалу, який начебто комунальний. Але коли я чую від мера, що він не впливає на «Київводоканал», виникає питання: навіщо нам така біда? Він же наш, чому там триденні черги, якщо людям потрібно звіритися, зробити повірку лічильників тощо.? Просто тариф водоканалу не такий великий, як на тепло, тому не такі напружені відносини.

Про те, як довести, що послуги неякісні

Теоретично є постанови про порядок перерахунку за неякісні надані послуги.

Андрій Ніколаєнко про шалену атаку влади та фейкові реформи

Пишете заяву в теплокомуненерго. Вони зазвичай не приходять. Через день можна з сусідами робити акт. Бажано покликати експлуатуючу організацію – це комунальні дирекції. Якщо вони були б налаштовані допомагати киянам, а не грабувати їх, вони б це робили самі. Але вони теж усунулися.

Бажано надсилати все рекомендованим листом. Шанс, що відреагують, дуже слабенький. Ви з цим актом напишете Кличку. Він відпишеться від вас. Потім ви з цією ж відпискою підете в Нацкомісію. А потім ви проклянете все і скажете, що це держава і це місто на мене не працюють.

Монополістів спустили на нас, і ми позбавлені можливості захищатися. Невже ви думаєте, що це випадкова ситуація? Всі монополісти націлені лише на одне – вичавити у вас якомога більше грошей.

Я об’їздив пів-України. Населення вкрай незадоволене і відчуває роздратування, яке межує з ненавистю. Але, що робити, вони поки не знають. І на жодні майдани вони не підуть. Отже, поки будуть накопичуватися борги. Поки хтось не піде щось відбирати. Тому будуть якісь сценарії, які мені складно передбачити.

Можу сказати, як це відбувалося в інших країнах. Намагалися щось відібрати, потім відбувалися якісь нещасні випадки, потім відбувалося те, що перекручувало ситуацію.

Сума боргів і невдоволення сьогодні на межі критичної. Як буде розгортатися далі? Це точно не економічний, а соціально-політичний сценарій.

Сьогодні загальна сума боргу з комуналки – 31 млрд, з пенями, штрафами.

Про безвихідну ситуацію

Ситуація патова, ще раз скажу, вона політична. Йдеться про дуже великі гроші.

«Роттердам+», тобто схема, за якою українське вугілля з однією собівартістю закладається з вдвічі більшою вартістю в ціну електроенергії, обійшовся нам у 15 млрд грн на рік. Німецька ціна на український газ обійшлася нам у 30 млрд грн на рік. Разом 45 млрд грн.

Усього в Україні 15 млн домогосподарств. 3 тис. грн у  середньому кожне домогосподарство заплатило додатково лише з енергетичних монополій. У результаті на 10 млрд дол. скоротився роздрібний товарообіг, бо ці 3 тис. грн кожна сім’я витрачала на магазини, поїздки, дітей.

Ці гроші перекочували в іншому напрямку. Відкриваєте Forbes – і бачите, на скільки зросли доходи наших провідних мільярдерів.