Взагалі, президенту Зеленському можна позаздрити: що не день, то якісь новини, відкриття, одкровення навіть. Ось недавно він на особистому досвіді дізнався, що англійські спецслужби — це не вигадки сценаристів про Джеймса Бонда, а тверда реальність, що заходить чомусь зі спини. І пізнавати її у відчуттях дуже не хочеться.

Цілком вірю, що розмова Володимира Зеленського з главою MI6 Річардом Муром стосувалася оточення президента.

З одного боку, британці і раніше грали дуже істотну роль у взаєминах України з колективним Заходом, просто це не афішувалося, а на поверхні завжди маячили Штати, Німеччина і Франція. Але ось саме на позицію Штатів з питань безпеки багато в чому негласно впливала англійська корона. З урахуванням того, що в США зараз ситуація у зв'язку з виборами нелінійна, Британії доводиться спрямовувати шлях.

З іншого боку, всім президентам України доводилося в тій чи іншій формі вислуховувати від західних емісарів малоприємну інфу щодо неприпустимих мистецтв своїх найближчих соратників.

У Леоніда Кучми це почалося з Олександра Волкова, чому всесильному помічнику президента довелося перекваліфікуватися... ні, не в управдома, а в «директора парламенту».

Віктору Ющенку натякали на невгамовну і нерозбірливу комерційну жилку його брата Петра.

Схожа ситуа "Саша-стоматолог".

Петро Порошенко - той нікому не довіряв, тому персонально уособлював і все найкраще, і все найгірше.

Так що якщо інфа про те, що британська спецслужба визнала за необхідне просвітити нашого президента про неприпустимі дії когось з його найближчих соратників (прізвищ без підтверджених фактів не називаємо!), то це, на жаль, не новина, а усталена практика. Але вперше претензії заходу стосуються не стільки корупційних дій, скільки геополітичного позиціонування.

Ось ніколи такого не було, щоб президент підтримував один стратегічний вибір, наприклад, рухатися в ЄЕС і НАТО, а його всесильний сподвижник — прямо протилежний. Таке можливо тільки в разі, якщо:

  • насправді вектори і у президента, і у подвижника збігаються, а вся риторика про європозиціонування - це бла-бла-бла, так би мовити, агентурна легенда;
  • у президента взагалі відсутнє будь-яке геополітичне позиціонування, тому оточення може займати будь-яку позицію, яка особисто ближче;
  • президент не керує ситуацією навіть у рамках власного офісу.

На жаль, ситуація, швидше за все, так і залишиться в сфері здогадок і домислів, тому що спецслужби рідко надають гласності подібну оперативну інформацію. А нашим офіційним джерелам віри ніякої. Надійним підтвердженням було б негайне звільнення того (тих), у відношення кого були представлені переконливі матеріали. Але Володимиру Зеленському подібна рішучість не властива.

Зате йому властиві ігрища з електоратом. Згадайте, як він нагнітав інтригу щодо "піду — не піду в президенти". Те ж саме з горезвісним опитуванням: спочатку анонс п'яти питань, потім по крапельці засвічення тих питань, і остаточний злив.

От скажіть, хіба так поводиться розумний серйозний лідер країни, якщо хоче порадитися з співгромадянами?

Якщо президент дійсно хоче спиратися на позицію суспільства, то давно б уже провів через свою монобільшість закон про референдум і запускав би його по кожному значимому випадку. А якщо його цікавить просто думка суспільства, то організував би масове соцопитування, не прив'язуючись до виборів і не навантажуючи ЦВК. І заодно уникнувши звинувачень у зловживанні владою, використанні сумнівних джерел фінансування та загадковій методиці проведення.

Ні, те, що робить зараз Володимир Зеленський і його медійні гуру — це найчистіше шаманство, Танці з бубном навколо загасаючого багаття своєї популярності.

Дивіться, на парламентських виборах партія «Слуга народу» набрала понад 43%. Зараз, якщо усереднити по країні, то у «Слуг» близько 17%, тобто, майже вдвічі менше. І в ОП роблять правильний висновок, що це за рахунок тих, хто розчарувався в політиці Зеленського, причому, за рахунок молоді, в першу чергу.

А потім висновок робиться неправильний, а саме: якщо якимось фортелем залучити цих розчарованих молодих виборців на дільниці, то вони від безвиході проголосують за «Слуг», так як політикою не цікавляться і інших партій тупо не знають... тому в опитуванні і з'являється заманливе «молодіжне» питання про канабіс, а інші питання покликані його замаскувати.

Як на мене, то ідея з опитуванням в якості сиру в мишоловці могла прийти тільки від передвиборного відчаю. І цей фокус не спрацює. Тому що головне протистояння на цих виборах розгортається по осі «за владу — проти влади». А це скорботне опитування потрапляє повз осі, відповідно, значного впливу на підсумковий результат не зробить. Хоча тактично - так, інформаційна ініціатива перехоплена, маса людей міркує про те, що ще може запитати наш президент.

Пригадується анекдот радянських часів. Тоді національна політика була суворою, і по рознарядці випало відправити в космос когось з окраїнних національних меншин. Відправили. І ось виходить космонавт на зв'язок: "Земля, земля, Залдостанов Я. Хто я?!". І так весь сеанс зв'язку. На наступному витку-знову "Земля, Залдостанов я, Хто я?". І на наступному, ледве хрипить вже. Центр управління польотами, всі академіки в розгубленості. І раптом опинився там сержант хапає мікрофон і кричить: "Сокіл" ти, *опа, "Сокіл"! І пояснює оточуючим: "Він просто свій позивний забув".

Нікого не нагадує?

А якщо пройтися по конкретних засвічених питаннях, то нападає творчий смуток. І куди тільки випарувалася та креативність, якою радувала команда Зеленського на президентських виборах? Обговоримо.

1. За корупцію довічно? Ну-ну... ось суто цікаво, пане президенте, яким чином це вдасться пов'язати з практикою цивілізованих країн, що передбачає, що за економічні злочини, в основному, повинні бути економічні покаяння, тобто, штрафи, конфіскації, позбавлення права на певні види діяльності? А не закопування живцем, публічні страти та інше варварство, яке так, охоче підтримають багато наших громадян.

2. Про вільну економічну зону на Донбасі давно висловилися всі, хто хотів. Була вже така зона там. Ну то що? До речі, пане президенте, а ви весь Донбас маєте на увазі або тільки контрольований нами? Та Ото ж…

3. Щодо 300 депутатів замість 450 теж тема давно юзана. І безперспективна. Тому що у вас, пане президенте, немає голосів за зміну Конституції. А 450 непотрібних народних обранців прописано в Основному Законі, всі це знають, так що не морочте ні собі, ні людям.

4. Про канабіс. Пане президенте, інформую: легалізація легких наркотиків хвилює не стільки споживачів, скільки дилерів. Зрозуміло, що в офісі президента є співчутливі дилерам, але країна — не ваш офіс. Так що питання провальним виборам "Слуг" не допоможе.

5. І щодо суверенітету і "Будапештського меморандуму": так почніть вже щось робити, а не тільки питати і обіцяти! Воно і попустить, пане Президенте... повертаючись до реалій: у Британії Зеленський висловився, що "Мінськ" повинен бути більш гнучким. Хотілося б, але щоб не за рахунок України. Але поки ні Росія, ні ОБСЄ не мають наміру пом'якшувати свою позицію щодо Донбасу (про Крим і не заїкаємося). Натомість українська сторона переговорів на чолі з президентом гнучка до желеподібності. Як і по ряду інших життєво важливих для України питань, тому ж коронавірусному карантину. І до яких пір це триватиме - ось головне питання, відповідь на яке хотілося б почути від нашого президента.

Олександр Кочетков, аналітик і політтехнолог, спеціально для "Політеки"