Вибухи, аварії, самогубства: хто і за що воює з «Торнадо»

– Тепер нам зрозуміло, що аварія не випадкова. Водія і 10 пасажирів мікроавтобуса хотіли знищити. Серед пасажирів були добровольці «Торнадо», активні учасники останніх гучних судів в Оболонському суді та одні з головних свідків з боку захисту «Торнадо». А також вірні друзі, які не пройшли з батальйоном АТО, але підтримували і переживали разом з ними важкі часи.

Дівчина, яка загинула на місці аварії, просто дружила з хлопцями. Їхала пом’янути Маріка і поверталася у Київ на сороковини по Пумбі.

– Гадаєте, комусь вигідно у такий спосіб прибирати добровольців?

– Мікроавтобус «Мерседес Віто» повертався із Маріуполя на Київ. Але стежити за нами почали ще по дорозі туди. За 30 кілометрів перед Маріуполем затримали на блокпосту. Чотири години стояли не зрозуміло чому. У нас позабирали паспорти. Видно, що фіксували, хто з батальйону їде в бусі.

Перевіряли наші телефони, чи не фотографували ми, бува, техніку, яку бачили на трасі. Пофотографували нас для чогось. Тягнули час. Думаю, вирішували нашу долю. Тоді й прикріпили стеження за нами.

Коли пропустили, ми поїхали на могилу до Маріка. Поверталися назад у Київ на 40 днів по бійцеві з позивним Пумба. Але не доїхали. Аварія сталася в Черкаській області. Катя Сютек зі Львова загинула, 10 осіб були госпіталізовані.

Кажуть, ми занадто швидко їхали. Але ми мали проблеми з колесом, тому гнати ніяк не могли. Ми шукали шиномонтаж. Вантажівка, у яку ми в’їхали, нас уже чекала. Вона деякий час маневрувала перед нами. Свідки ДТП казали, що водій вантажівки був напідпитку. Але його не затримали. Він просто зник.

До нас в лікарню приходили працівники поліції. Чомусь змусили пасажирів дути в трубку, перевіряли – чи ми не були п’яні. Наш водій був тверезий. У нього хороший стаж водіння, чим завжди славився у зоні АТО в батальйоні. Він не був втомлений, бо ми зупинялися поспати на кілька годин.

З власних джерел дізналися, як аварію прокоментував один з «беркутівців», який повернув собі роботу в правоохоронних органах: “Що, тільки двоє загинуло? Вони такі живучі!” Мабуть, ті, хто планував аварію, розраховував на більші втрати.

– За вами стежили до поїздки?

– Як виявилося потім, стежити за нами почали одразу після того, як затримали командира і побратимів. Коли дізналися деталі аварії, зіставили різні факти, дійшли висновку що аварія була підлаштована спеціально. Ворог завдав удару, коли ми були приголомшені горем та скорботою і нічого не помітили.

– Чому?

– Бо ми знаємо все про контрабанду. Коли були в АТО, ми намагалися затримати контрабанду на мільйони доларів.

А ще заступник командира батальйону Микола Цукур, позивний Охотнік, іде основним свідком по справі Єфремова. Коли він став давати покази, наших товаришів почали бити. У нас є докази того, що Єфремом спонсорував “ЛНР”. Цукур давав покази по Єфремову 8 годин. Потім матеріали справи чудом кудись зникли. Тільки завдяки показам «торнадівця» Єфремова посадили на два місяці.

Інформацію про контрабанду, які ми подавали, просто знищували. Коли ми у Станиці Луганській зупиняли контрабанду – нам пропонували гроші. Ми відмовилися. Не могли спокійно спостерігати за тим, як наша влада налагодила бізнес з “ЛНР” і “ДНР”.

До нас везуть вагони вугілля, на окуповану територію – елітний брус. З цього там будують бліндажі для сепаратистів. У нас жалюгідна подоба бліндажів. Хотіли все це оформити по закону. Викликали поліцію, щоб зафіксувати контрабанду. Приїжджають правоохоронці і знизують плечима. Нічого робити не збираються, бо отримали команду не лізти і нікого не зупиняти.

Коли ми почали зупиняти вагони з контрабандою, нашому комбату подзвонили і почали погрожувати: «Або відпускаєш поїзди, або будуть проблеми». Людей, які пройшли війну, проблемами не налякаєш. Ми не відступили. За кілька днів хлопцям вручили медалі за оборону рідної держави, наступного дня затримали.

– Скільки зараз сидить у СІЗО?

– За гратами 11 «торнадівців». Їм приписали найбрудніші справи, такі, як педофілія, щоб навести жах на українців, дезінформувати народ. Але жодного відео нема в матеріалах справи.

Ми шоковані заявами Тетяни Чорновол. Їй хтось начебто показав відео, де ми ґвалтуємо дітей. Навіть прокурори і судді такого відео не бачили. Чому у цю справу вмішали Чорновол, не розумію. Вона дружина добровольця, який загинув.

Зробили з нас організоване злочинне угрупування. Звинувачують, що ми когось били у підвалах, де насправді ми тримали продукти. Коли стояли на блокпосту в Станиці Луганській і затримували когось підозрілого, то просто як патрульна служба викликали співробітників СБУ і їм передавали затриманих. У нас не райвідділок, не КПЗ. Тримати полонених фізично не мали де.

– А які гарячі точки пройшло “Торнадо”?

– В Іловайську був батальйон «Шахтарськ», який після розформування став «Торнадо». Матіос (військовий прокурор, – ред) каже, що нас не було в Ілловайську. Як можна таке нести, якщо маса відео підтверджує це? «Торнадівці» пройшли Піски, Мар’янку, Лисичанськ.

Наприклад, у лютому торік затримали діда, який подарував хлопцям трилітрову банку меду, а там виявилася вибухівка. Від цього теракту загинув один військовослужбовець і троє були поранені.  Але ніхто про це не згадує. Передали у новинах, що затримали цього терориста Збройні Сили спільно з міліцією.

Наш блокпост у Станиці Луганській був останній перед постом “ЛНР”. Ми зупиняли фури з контрабандою і не давали їм проїхати на той бік. Комбат наш говорив, що ворог має бути голодним, холодний і хворим. А виходить так, що ми його годуємо, одягаємо і лікуємо, а паралельно воюємо.

Це не подобалося Геннадію Москалю, який тоді очолював область, і начальнику МВС України в Луганській області Анатолію Науменку. Вони нас вивели зі Станиці Луганської. Надійшла команда, щоб ми за три години звернулися і покинули місце дислокації.

Ми переїхали на базу у Привольє. Там почали зупиняти вагони. Тут були замішані вже серйозніші люди та гроші.

– Гадаєте, вам мстяться за принципову позицію?

– Однозначно. Люди на війні заробляють гроші, а ми їм заважаємо. Якщо верх вагону засипаний вугіллям, то внизу можуть перевозити навіть зброю. Ми виявили вагон, у якому їхала охорона цих вантажів. Вони мали при собі тротилові шашки.

– Багато бойових втрат поніс «Торнадо»?

– З Божою поміччю ми АТО пройшли без втрат. Але після розформування у нас втрати вже на мирній землі колосальні. Після того, як затримали наших, за загадкових обставин почали травмуватися і гинути ті, хто залишився на волі. Одного зробили самогубцем. Кажуть, вбився із двостволки. Це дуже довга зброя. Убити себе з неї нереально. Хіба навчитися стріляти ногами.

Ще одного хлопця сильно побили. Лежав у лікарні з п’ятьма вогнестрільними пораненнями. Товариша по службі з позивним Толстий убили під час затримання у Лисичанську, де він поселився після участі в АТО, бо створив там сім’ю. Нібито він чинив опір. У нього не було при собі зброї. Він табельну здав.

– 14 липня на Львівщині вибухнуло авто із «торнадівцями». Двоє ваших хлопців загинуло. Звідки у багажнику їхнього авто взялася вибухівка?

– «Торнадівці» Артем із Маріуполя і Євген з Києва (позивні Марик і Пумба) їздили по багатьох містах. У нас вже була створена громадська організація «Торнадо». У Львів хлопці вирушили на переговори з жителем Самбора Сергієм, який тримав благодійний фонд.

Планували відкривати філії по містах, допомагати демобілізованим і їхнім сім’ям. Хлопці були одними з головних свідків щодо захисту «Торнадо» в судах.  Пумба і Марік були напарниками ще з війни і кращими друзями. Пумба мав очолити громадську організацію, Марик був його правою рукою. Зустріч з Сергієм завершилася вибухом автомобіля. Водій і Марік загинули на місці, Пумба ще добу боровся за своє життя.

Цікавий факт: вночі до Пумби в лікарню приходили двоє невідомих провідати його. Представилися “бойовими побратимами”. Нестиковка в тому, що ще ніхто не знав про те, що сталося: ні близькі, ні сім’ї, ні «Торнадо». У Самборі в нас нема нікого зі знайомих. Швидше за все прийшли упевнитися в стані Пумби.

Нам спочатку сказали, що тіла хлопців обгоріли. Але потім передали, що був вибух без загорання. Тіла не горіли. Але обличчя Марика було схоже на один великий синяк.

Сталося все вночі, в цей же час тіла і відвезли в морг, в лікарню, але як тоді репортаж по ТБ про вибух машини, показує тіло Маріка, зняте на місці вибуху при денному світлі? Невже тіло знову забрали з моргу і привезли до машини, щоб записати відео?

Потім сестра Маріка телефонує його цивільній дружині та намагається дізнатися, де брат і чому четверо есбеушників (двоє маріупольських, двоє львівських) прийшли з актом на обшук будинку, де прописаний Марік. Шукали вибухові пристрої і самого хлопця, який вже добу був неживим. Нібито він всіх підірвав і втік з місця злочину. Його паспорт знайшли за кілька метрів від авто.

Органи, які ведуть розслідування, зобов’язані інформувати про хід слідства потерпілу сторону – батьків загиблих. Але з моменту загибелі хлопців – абсолютна тиша.

Слідство висунуло версію, що хлопці і Сергій з водієм – терористи, які самі себе підірвали через необережність. Хоча Марік і Пумба – люди, які пройшли війну, досить акуратні зі зброєю.

Похорон хлопців відбувалися в один день – і в Києві, і в Маріуполі. Невелика кількість близьких Маріка з Києва поїхали на похорон в його рідне місто, де помітили, що за похоронною процесією стежили. Навіть велася зйомка. На кладовищі було кілька машин СБУ.

На дев’ять днів у Маріуполь приїжджали есбеушники і шукали Маріка живим. Навіщо так знущатися над батьками? Є свідоцтво про смерть. Що їм ще треба?

– Чи були ви присутні під час штурму бази «Торнадо» у Боярці 13 квітня?

– Нас було там восьмеро – троє жінок і п’ятеро чоловіків. А заблокували базу 700 озброєних бійців – Нацгвардія, КОРД, “Беркут”, якого ніби то не існує. Виявляється у нас КОРД ділиться на дві групи: парадно-вихідний  і штурмовий. В останній основна маса – колишній «Беркут». Їм дали вказівку відкривати вогонь на поразку.

Батальйону дали під тимчасове проживання базу в Боярці, склади МВС. І в цей же час “житлоплощу” з Торнадо поділяв “Миротворець”. Нас мали поєднати в один полк. Нас ніби посадили під скляний купол і наглядали: хто здасться, а хто боротиметься до кінця. Багато товаришів тоді відійшли від справ, бо боялися за свої сім’ї.

13 квітня називаємо судним днем. Ми були на території, коли подзвонили і сказали про те, що командира і ще двох бійців безпричинно взяли. Затримання відбувалося на заправці. Побили усіх, навіть працівникам заправки дісталося. Спустившись вниз і знявши КП, вже готуючись до штурму, склад батальйону забарикадувався в кінці будівлі, де була основна дислокація «Торнадо» на складах.

Серед нас була цивільна дружина одного з бійців. Але штурмовиків це не зупинило. Офіційного попередження про штурм не було, хоча повинно було бути, як і висунуті умови. Ми викликали на переговори нардепів і підключили журналістів, які прибули на місце. У кімнатах бійців проходили звірячі обшуки: під час яких пропало 80% відсотків особистих речей – документи, посвідчення учасників бойових дій, медалі, техніка, одяг. Багато речей було зіпсовано.

Нікого за ворота не пустили, крім нардепів для переговорів. Перший заступник голови Національної поліції Вадим Троян, нардепи Ігор Мосейчук і Андрій Білецький. Глибокої ночі наших вивезли нардепи в Главк і відпустили. Зранку на базі вже стався, м’яко кажучи, “дерибан” всього майна «Торнадо».

Вранці 14 квітня побитого командира вже судили в Київському суді і додали до решти «торнадівці» у Лук’янівському СІЗО. Штурм, який мало не позбавив життя 8 людей, так і залишився безкарним і забутим.

– Чи розслідування справи проти торнадівців зрушилося з місця?

– Затримані наші хлопці у зал суду потрапляють побитими. Бійця з позивним Слон серед ночі співкамерники кололи виделкою, штрикали незрозумілими гострими предметами руки і ноги. Охорона на крики про допомогу не відреагувала. Тільки наступного дня його зашили, зробили щеплення від правця.

Жінки з Луганської області, які написали заяву на «торнадівців», звинувативши у крадіжці, прямо у залі суду зізналися, що їхні чоловіки служать в ополченців. Як можна довіряти їхнім свідченням? У справі потерпілими проходять жителі зони АТО і сепаратисти. Є потерпілий наркоман і чоловік, проти якого раніше була порушена справа про педофілію.

Один «торнадівець» фігурує у справі по тих подіях, в яких участі не міг брати. Бо в цей час був вдома на лікуванні, а не в АТО. Він інвалід дитинства. Половини органів нема, кожні півроку йому треба гемодіаліз робити.

Військовий прокурор робив гучні заяви і звинувачення по ділу «Торнадо». Обіцяв, що за 10 днів справа буде готова для передачі у суд. Що є купа доказів, в тому числі відео. А є тільки слова «типу свідків і потерпілих». А тепер уявіть, як головному військовому прокурору сказати, що нічого такого не було.

Контактувати з ув’язненими не можемо. Спілкуємося лише через адвокатів.  Бачимося тільки у судах – за 10-15 метрів один від одного. Навіть коли виводять з автозаку, то між входом до зали суду і машиною натягують москітну сітку, щоб ми їх не бачили.

Нема складу злочину, нема доказової бази. Справу треба закривати, а хлопців відпускати.

– Гадаєте, що зараз є загроза вашому життю? Помічаєте, що за вами стежать?

– Постійно. Більше року нас постійно прослуховують. Якщо ми маємо про щось серйозне говорити, то залишаємо телефони в іншій кімнати. Телефони мають властивість навіть у вимкнутому режимі прослуховуватися. Коли між собою говоримо по телефону, часто чуємо, що в розмову включається ще хтось, паралельно чую свій голос у записі.

А скільки добровольців ще сидить по тюрмах. До них не пускають ні побратимів, ні рідних, не доходять передачі. Їх судять судді та прокурори із Луганська. Про них не говорять в новинах. Їм нема в кого шукати захисту. Маріку було 19 років, Андрію – 20, Пумбі – 22. Їм би ще жити, сім’ї створювати, дітей народжувати. Не дозволимо, щоб про них посмертно говорили, як про якихось терористів і бандитів. «Торнадо» підтримують «Донбас» і «Айдар».

«Торнадо» також висловлює щирі співчуття батькам і рідним Катерини Сютек зі Львова, яка загинула в ДТП 23 серпня. Розділяємо з її родиною біль втрати. Катя була щирою та світлою, чесною і доброю дівчиною, відданим другом. Вона була ангелом серед земних людей.

Яна Романюк