Взаємним дипломатичним реверансам сприяла телефонна розмова президентів США і РФ, в якій центральне місце зайняла Сирія, а ось українське питання виявилося далеко на другому плані. Проте на Донбасі стріляють, Авдіївка перебуває у кроці від гуманітарної катастрофи і участь Росії в цих подіях неможливо ігнорувати.

Politeka обговорила з російським політологом і публіцистом Андрієм Піонтковським, за яких умов може настати мир.

 – Нещодавнє загострення на Донбасі було пов’язано з бажанням Москви швидше почати перемовини з новою американською адміністрацією?

пионтковский
– Кремль не втрачає надії на більшу угоду, на нову Ялту, і з’ясовує готовність Трампа до такої угоди. З цього приводу вже і гадати не треба – це все озвучив Пєсков. Не знаю, чи то через дурість, чи то через позамежний цинізм він сказав, що військова ескалація на Донбасі допоможе налагодити діалог зі США.

Але США мовчать. Трампу зараз не до цього, він вже і так вліз у величезну кількість скандалів як усередині своєї країни, так і на міжнародній арені. Паралельно в російській пресі з’явилася стаття прокремлівського оглядача, що працює з інтелігенцією, де вперше виражається розгубленість щодо Трампа і того, чи будуть виправдані всі покладені на нього шалені московські надії.

І це не випадково, адже у відносинах із Путіним Трамп стикається з дуже сильною опозицією в Конгресі. Його вже й так змусили сказати, що занадто рано говорити про зняття санкцій із Росії. Якби не Конгрес, Трамп пішов би досить далеко у зближенні з Путіним.

Але росіяни постійно загострюватимуть ситуацію на лінії вогню. На захоплення України Кремль зараз не здатний, але і дати Україні спокій він теж не може. Його плани не змінилися: це знищення української державності та блокування її європейського вектора розвитку.

– Є думка, що Трамп зробить спробу налагодити відносини з Москвою, але нічого не вийде. І тоді він почне вести таку ж жорстку політику, як колись його однопартієць Рональд Рейган щодо Радянського Союзу.

Світлана Заліщук про коаліційні перипетії, боротьбу з Росією та західних друзів (відео)

– Це додатковий аргумент у тому ж напрямку – що жодної угоди не буде. Думаю, що йому навіть не дозволять піти в цей бік. І навіть якщо Трамп піде в напрямку перемовин із Путіним, то розчарується в ньому. Можуть бути обидва варіанти, але висновок один – надії Кремля впадуть.

Знову звертаю увагу на першу тривожну статтю кремлівського пропагандиста Ростовського – «Чому Росії не вигідна політика Трампа?». Це означає, що серед кремлівської еліти спостерігається тенденція розумно думати.

– Тобто за жодних умов Штати не ділитимуть світ із Росією?

– Це неможливо. З цим просто не погодиться ні Лукашенко, ні Порошенко і ніхто з керівників колишніх радянських республік.

Навіть якщо вони домовляться, хіба Україна після цього припинить свій опір російської агресії? Мені здається, що Україні більше загрожують ні Трамп із кимось, а власні зрадники.

Навіть якщо США і Росія домовляться, що весь пострадянський простір буде визнано зоною впливу Росії, то що вони робитимуть із Лукашенком? Бачили його захоплення боротьбою України за свою незалежність?

Росія не може відновити бажаний контроль на пострадянському просторі і відновити свою імперію. І навіть не через Америку. З цим ніколи не погодяться ні українці, ні грузини, ні білоруси, ні казахи, ні узбеки – ніхто. Нікому не потрібно це так зване російське домінування. Усе це лише ілюзії Москви, і провал із Трампом їх там дуже серйозно протверезить. Вони ж провалилися в Україні, уся їхня «Новоросія» закінчилася бандитським недогризком Лугандонії, яку тепер хочуть впихнути назад в тіло України, як ракову пухлину.

Але в ці ігри грати не потрібно, а сказати раз і назавжди, що ця Лугандонія, так само як і Крим, – це тимчасово окупована агресором територія. Україна ніколи не визнає їхню анексію, але не збирається звільняти цю територію силою, бо це призведе до ще більшого кровопролиття. Усе це повернеться в Україну, коли путінський режим впаде, а зараз її треба розглядати як тимчасово окуповану територію, яка повинна бути ізольованою геть.

А якщо міжнародна спільнота хоче внести якийсь позитив, то він повинен бути в розведенні сторін, у силах ОБСЄ на лінії припинення вогню. Цією позицією лякають, називаючи це заморожуванням конфлікту. Так, це заморожування, але воно набагато краще, ніж те, що Путін нав’язує Києву.

Зараз дуже точно слід розставити акценти і зняти фальшиві звинувачення Москви в тому, що Київ хоче силоміць вирішити конфлікт. Це не так. Київ оголошує цю територію тимчасово окупованою і вимагає сприяння міжнародної спільноти в ізоляції території і припинення там убивств.

Єдина відповідальність, яка лежить на українській владі, – це забезпечення евакуації тих громадян України, які хочуть покинути цю територію і якось оселитися на території, контрольованій українською владою.

– Конфлікт між Україною і Росією триває три роки і весь цей час говорять про неминучий палацовий переворот у Кремлі. Але весь цей час там тихо.

Віталій Кулик про медовий місяць Путіна і Трампа, мовчання Банкової і донбаську кризу (відео)

– Такі режими, як зараз у Кремлі, відбуваються в результаті дуже серйозних внутрішніх криз і палацових переворотів. Тому Путін так і сподівається на свою любов із Трампом, за якою він хоче приховати поразку, отриману в Україні. Щоб її приховати, він спочатку поліз на Близький Схід і влаштував собі там другий Афганістан. Цю поразку він теж намагається приховати новою дружбою із Трампом і так званою великою угодою нової Ялти, щоб потім представити своєму населенню, як велику геополітичну перемогу.

Ось коли ці розрахунки цілком проваляться, то в російській верхівці дозріє класична атмосфера можливого палацового перевороту. Так завжди відбувається в авторитарних режимах після величезних зовнішньополітичних поразок.

Але коли це буде, я не знаю. Може через два місяці, а може і через два роки. Тому заморожений конфлікт на Донбасі вигідний Україні. Адже тим часом вона спокійно може займатися реформами економічної та політичної системи і подальшим рухом європейським шляхом.

– А якщо геополітична карта цьогоріч, як вибори в Німеччині і Франції, зміниться на користь Путіна, що тоді?

– У Німеччині питання вирішене. За рішенням соціал-демократичної партії йде Мартін Шульц (колишній голова Європарламенту, – ред.). У Франції Франсуа Фійон у найближчі дні буде змушений зняти свою кандидатуру. А Марі Ле Пен точно не пройде. Зрештою, позиція Франції не так важлива, як позиція Німеччини.

Та й Трамп через своє неймовірне хамство викликав таку ненависть до себе в Європі навіть не за російським питання, а загалом, що ті люди, які не будуть заангажовані в антипутінському напрямку, займуть антиросійську позицію. Вважайте, що Трамп – велика знахідка для України. Своїм ідіотизмом він згуртовує антипутінські сили як усередині США, так і в Європі.

Катя Герасимюк