Про протестний потенціал мешканців Криму, кримінальні справи проти кримських татар і зневажливе ставлення президента РФ Володимира Путіна до всіх, окрім США, в інтерв’ю Politeka розповів журналіст, медіаменеджер, заступник гендиректора телеканалу ATR Айдер Муждабаєв.

– Крим якось змінився після трьох років життя під російською окупацією?

муждабаев
– У Криму створено «гібридне гетто», а кримські татари живуть у стані страху. Окупанти засудили вже понад 40 кримських татар. Усі вони з різних верств населення і різного віку. Їх намагаються видати за терористів. Беруть різних людей, лікарів, інженерів і приписують їм різні статті. Одним – за участь у мітингу «За єдність України» (24 лютого 2014 року, – ред.). Іншим – за «заперечення» територіальної цілісності Росії.

Засуджують усіх, хто публічно насмілюється казати, що «Крим не наш». Обирають людей із різних верств населення і різних міст. Це навіть росіяни і українці, які товаришують із кримськими татарами. Адвокати кажуть, що таку тактику обрано спеціально, щоб не казали, що засуджують лише кримських татар. Тому розбавляють: серед 40 татар є двоє-троє українців-росіян. Є і журналіст Микола Семена. Його переслідують, бо він написав статтю на підтримку блокади Криму і кримських татар.

Справи порушують і на адвокатів кримських татар. Тобто арештовують, відкривають адміністративну справу і натякають, що наступною буде кримінальна. Російське законодавство створено так, що спершу дають адміністративну відповідальність за якісь порушення громадського порядку. Один-два рази. А другий-третій раз – це вже в’язниця.

Окупанти домагаються, щоб кримські татари взагалі не збирались компаніями більше за трьох, ні з ким не розмовляли і не підтримували жодних відносин.

Популярні новини зараз

Погода розірве Україну на частини, п'ятниця 13-е готує сюрприз: кому не пощастить

Влада Яму схопили поліцейські, перші подробиці і фото: "Дотанцювався"

Пустотлива Каменських спустила штани для жарких кадрів у ванній: "Ось це самий сік!"

Зірка Х-Фактора і колишня підопічна Могилевської приголомшила визнанням: "Мене зрадили"

Показати ще

Мій друг змушений був перевезти своїх батьків із Севастополя після анексії в кримськотатарське селище біля Сімферополя. Бо там їхні сусіди і перехожі звинувачували за те, що ті телефоном розмовляють кримськотатарською мовою. Матір довели ледь не до інфаркту.

Як живеться тим, хто три роки тому ходив голосувати на референдум?

– Вони почуваються обманутими і покинутими. Їх купували, обіцяючи платити російські зарплати і пенсії, але, як часто буває із продажними людьми, з ними не розраховуються. До кінця 2014-го ще платили, а потім урізали всі надбавки. Зараз у них ціни, як у Москві, а можливостей жодних. Їм же не дадуть жодних малих готелів відкривати. На сусідів пишуть доноси, на кримських татар, один на одного.

Владислав Іноземцев: Після захоплення Криму сталося неможливе — у світі нічого не змінилося

Люди незадоволені, але хто тепер рабів питає? Тепер вони опинились без прав. Вони – ніхто і звати їх ніяк. Їхня думка нікого не цікавить. Кримські татари хоча б почуваються гордими, бо не ходили на референдум і від самого початку говорили, що буде таке.

Але людям властиво не визнавати своїх помилок, причому дуже серйозних. Так і у Криму. Там намагаються знайти винних серед місцевих чиновників, а от Путіна не звинувачують, бо страшно.

Інша річ, що в місцевого населення як не було жодної волі, так і немає. До них хоч на якому танку не приїдь, хоч із прапором Нової Зеландії, значить, там буде Нова Зеландія. Це добре видно за ситуацією 24 лютого 2014 року, коли, крім кримських татар, на мітинги ніхто не вийшов. А потім окупанти почали виводити переодягнених військових, підставних людей за гроші.

Усі ці організації ж фейкові, усі ці російські єдності – усе це на гроші Росії. Їх розвивали, годували, поїли – вигодували всю цю російську партію. Бо звичайне населення Криму нікуди не піде, ні на жодні мітинги. Вони їм не потрібні.

Кажуть, якби українська влада у 2014-му відстояла Крим, то на цьому б усе і закінчилося.

– Навіть якщо врахувати, що велика кількість військових і, особливо, спецслужб зрадили Україну, у військових частинах були і проукраїнські люди. Ці частини, наприклад, могли взяти під контроль органи влади в Сімферополі. Уже б тоді в Путіна така чудова гра не вийшла. Він би не зміг зайти у Сімферополь без будь-якого спротиву і провести всі ці референдуми та засідання в залі уряду. Бо ж Росія зараз аргументує, що жодного спротиву не було.

А от якби тоді перекрили в’їзд до Сімферополя, то невідомо, чи наважився Путін штурмувати його. Може, і не наважився. Ніхто не знає. Навіть коли почали з’являтися ці війська у Криму («зелені чоловічки», – ред.), то ніхто до кінця не вірив, що буде анексія Криму. Такого рішення ніхто не міг передбачити.

Путін зізнався, що це рішення він прийняв особисто, хоча його відмовляли. Його радники говорили йому, що Росії бракуватиме коштів на його утримання, що вони не потягнуть. Але Путін на це не зважив.

– Нумо говорити чесно: якби не було кримських татар – усе було б тишком-нишком. Саме тому нас там переслідують і принижують. Бо основне населення Криму, 99% – це обивателі, яким навіть не важлива їхня національність.

Я дуже люблю свій народ і дуже люблю українців, бо це волелюбні люди. Я переїхав в Україну, бо я кримський татарин, тут наша країна-батьківщина. Я люблю українців, як вільних людей, і кримські татари такі ж. Але зараз вони сидять у тюрмах, бо борються за свободу і виключно за те, що вони не зраджують Україні. Тому я вважаю підлістю не згадувати про них.

Життя в ізоляції: як Росія перетворюється на Північну Корею

От наприклад, Решат Аметов, який пішов один без зброї протестувати до захопленої будівлі парламенту тоді у 2014-му. Його заштовхали в автомобіль під відеокамерами і повезли в невідомому напрямку. Над ним дуже познущались, повиколювали очі і закопали в селищі під Сімферополем, щоб було видно частину тіла і голову. Зробили це навмисно.

Ільми Умеров – хворий на фізичні недуги, а йому інкримінують кримінальну справу. Його утримували у психлікарні, а зараз – під слідством із підпискою про невиїзд. Усе це лише за те, що він говорить, що Крим – це Україна. Лише за це.

Так само десятки інших хлопців, які нічого не чують зі столиці своєї країни і при цьому продовжують її любити і боротись за неї.

Єдине, що зробила Україна щодо Криму – це була блокада. Хоча спершу там зібралися різні геть незнайомі поміж собою люди: кримські татари, автомайданівці, «Правий сектор», запорізькі козаки. Я думаю, влада цього дуже не хотіла. Просто було б зовсім незрозуміло заважати кримським татарам боротись з окупантами. Хоча були спроби штурмувати, коли незрозуміло хто послав оцих 100 озброєних спецпризначенців проти десятьох кримських татар поблизу лінії електропередач. Думаю, що не один командир, я надіюсь, не наказав би стріляти в татар.

І лише через три місяці влада зрозуміла, що краще цю блокаду очолити. Так само сталось із торговельною блокадою Донбасу.

Те, що влада її підтримала — вона хоч якось утримала свій авторитет. Уся українська влада, власне, олігархічна влада, в якої є спільні інтереси: отримувати газ, вугілля, податки і розкрадати бюджет.

Я не кажу, що всі до одного крадуть, але система працює так, що перший інтерес, який враховують, це інтерес розподілу грошей. Українська корупція стала легендарною, вона вбиває лобіювання України на Заході. Там думають: «Навіщо їм щось давати, якщо українці все розкрадуть». Це знижує допомогу нашій країні. Я більш ніж упевнений, що Україна не отримує західної зброї і військової допомоги саме через корупцію. Корупція все вбиває.

В Україні війна, окуповані території, збоку агресор – Росія, міжнародна підтримка то є, то немає. При владі – олігархи. Українці довго це терпітимуть?

Володимир Пилипенко: Один неправильний крок – і Україна легалізує Путіна

– Думаю, що нам допоможе Путін. В усій цій ситуації я твердо можу розраховувати лише на Путіна. Бо ця людина не зійде з наміченого плану, він йтиме далі і робитиме помилки, і ці помилки допоможуть Україні. Захід зрозуміє, що не боротися з ним не можна.

Путін може анексувати Білорусь, Казахстан, може посилити війну проти України. Він же розмовляє лише з Америкою, а до інших ставиться зневажливо. Ні Україна, ні Європа для нього нічого не значать. Богом він вважає лише президента Сполучених Штатів Америки. Донбас він ніколи не віддасть, так само як і кордон. Які Мінські угоди, про що мова? Вони не відіграють жодної ролі.

Це треба визнати і спрямовувати Росію у формат Будапештського меморандуму. Головне, щоб із цим погодились західні партнери і змінили політику щодо Росії через порушення територіальної цілісності України загалом. Риторика Заходу може змінитись, якщо Україна «радикалізує» свої вимоги. Ми ж відмовились від ядерної зброї — значить, ми унікальна країна, і Захід має надати нам унікальні умови. Маємо їх вимагати, іншого варіанту немає.

Україна може це зробити за Порошенка?

– Важко сказати, але якщо Україна посилить свої вимоги щодо Росії, від неї ніхто не відвернеться. Це не нісенітниця і не страшилка. Загалом Росію рятує лише відсутність у Заходу політичної волі поставити її на місце. Коли ця воля сформується, під тиском поведінки самого Путіна, – усе закінчиться.

У цьому світі все нестабільно. І якщо в Україні хтось каже, що ми ніколи не звільнимо Крим і не відвоюємо Донбас – то це, принаймні, дивакуваті люди. Радянський Союз розвалився за три дні, і в Росії теж усе закінчиться раптово.

А Крим легко буде звільнити. Туди треба буде мирно і спокійно заїхати колоні українських танків. Центральну владу в Росії буде деморалізовано, там ніхто і ні за що не відповідатиме. А кримчани не чинитимуть спротиву. У них не буде ні влади, ні ідеї, то навіщо їм помирати?

Галина Остаповець