Згідно з опитуваннями, саме останньому і пророкують перемогу у другому турі виборів, які відбудуться 7 травня. Фахівці підрахували, що Макрон може розраховувати на 60% голосів, тоді як його опонентка – лише на 40%.
До того ж лунають думки, що «резерв» майже в 20 % може бути скориговано в разі низької явки виборців.
У кого все ж таки більше шансів усістись у президентське крісло, як велику політику сприймають самі французи та які виклики чекають на політику Франції, в інтерв’ю Politeka розповів віце-президент Асоціації «Україна в Європі», викладач Національного інституту східних мов і цивілізацій (INALCO) у Парижі Володимир Посельський.
– Макрон і Ле Пен – цікава комбінація. Те, що вони вийшли до другого туру виборів, для вас було несподіванкою?
Загалом вибори дуже цікаві та унікальні. Ще торік складно було уявити, що Макрон може пройти до другого туру. Це справді несподівано. На відміну від Марін Ле Пен, про яку уже давно говорили, як про кандидатку на другий тур. Питанням лише було, хто з нею змагатиметься.
– Як так сталось, що саме Макрон опинився на фінішній прямій?
– Можна сказати, що над ним успішно збіглись планети. З одного боку, лідер соціалістів, чинний президент Франції Франсуа Олланд не подавав свою кандидатуру на вибори. Мануель Вальс, який був у нього прем’єр-міністром, теж зійшов із дистанції. Обрали від соціалістів значного слабшого кандидата – Бенуа Амона.
З іншого боку, був Ален Жюппе, який мав висуватись від правих сил. Він – поміркований, ліберальний політик. Він був значно більшою загрозою для Макрона, ніж кандидат від консерваторів Франсуа Фійон. Але програв праймеріз.
– За всіма прогнозами якраз у Фійона були великі шанси на перемогу.
– Так, але він уліз у скандали. Його звинувачують у фіктивному працевлаштуванні своїх рідних.
Еммануель Макрон: що відомо про нового президента ФранціїВесь цей збіг обставин призвів до того, що Макрон, який лише у квітні створив свою партію, пройшов до другого туру. Загалом казали, що він створив рух молоді, такий собі комсомол. Попри його молодий вік, варто зауважити, що він – дуже розумна, освічена людина.
Ще одна несподіванка, на яку всі звертають увагу, це те, що представники двох ключових партій П’ятої республіки, праві і соціалісти, не вийшли у другий тур.
Для правих – це взагалі неймовірна поразка. Вони зараз усі звинувачують у поразці Фійона. Так що в цьому сенсі вибори, справді, унікальні.
– Усе ж таки за Марін Ле Пен проголосувало понад семи мільйонів французів. Не мало. Хто її потенційний виборець?
– Тут теж є цікава закономірність. За Макрона, наприклад, проголосували мешканці великих міст, населення яких більш як 150 тис. Тобто це освічені люди, відкриті, які не бояться конкуренції, заможні, із гарною освітою. Здебільшого ті, хто живе на заході Франції.
За Ле Пен віддали свої голоси ті, хто живе в невеличких містечках і селах, менш освічені, мають соціальні проблеми. Переважно мешканці півдня та сходу Франції.
Маємо дуже чіткий розподіл. Макрон – як Обама, Марін – як Трамп. Оптимісти та песимісти, представники консервативних цінностей і люди, для яких важливий рух уперед, які вірять у себе.
Треба зауважити, що за політика лівого спрямування Жана-Люка Меланшона теж багато людей проголосувало. Це означає, що у Франції є соціальні проблеми і є чимало тих, хто незадоволені рівнем життя. Власне, Меланшон саме на соціальних проблемах намагався активно зіграти.
Також на тлі терактів гостро лунає питання міграційних загроз, що активно використовує у своїй риториці Ле Пен.
– Чи виявляють прихильники Ле Пен таку ж симпатію до Путіна, як їхня лідерка?
– Загалом усі кандидати, зокрема і Ле Пен, дуже мало говорили про міжнародну політику. Вибори були сфокусовані на внутрішніх французьких проблемах. Я знаю людей, які голосували за Меланшона. Для них той факт, що він є прихильником Росії, – питання другорядне.
– Як розподіляться голоси виборців тих кандидатів, які не пройшли до другого туру?
Фаворити французьких виборів: радикали, корупціонери і друзі Кремля– Лідери деяких партій закликали голосувати за конкретного кандидата. Проте це ще не означає, що всі так і робитимуть. Це, швидше, політичний жест.
Фійон, наприклад, заявив, що голосуватиме за Макрона. Хоч із погляду соціології видно, що майже 40% виборців Фійона можуть проголосувати за Марін, бо він теж обирався від консервативного крила республіканців.
Меланшон зайняв позицію «нехай кожен вирішує сам». Але між ним і Ле Пен є спільні позиції. Тому тут питання складніше.
Також багато виборців можуть утриматись від голосування.
– Чи зуміють кандидати забезпечити собі урядову більшість у парламенті? Адже у червні – вибори до Національної Асамблеї.
– Це будуть унікальні парламентські вибори. Раніше соціалісти та праві фактично ділили між собою весь парламент. Сьогодні ж і соціалісти, і праві висувають своїх кандидатів. Рух Макрона теж висуває своїх, як і Меланшон. Тобто є чотири політичні сили. Не зрозуміло хто пройде далі і який буде склад парламенту. Усіх цікавить майбутня конфігурація.
Соціалісти та республіканці переживають дуже складні часи. Перші намагаються триматись разом. Але керівництво соціалістів уже заявило, що партії, заснованій Франсуа Міттераном, настав кінець і що її треба перезасновувати.
– Тобто соціалістична доктрина вже не відповідає суспільним запитам?
– Так. Адже з’явились з одного боку крайні ліві, з іншого – центристи. Звісно, соціалісти будуть представлені в парламенті, але матимуть фракцію десь із 40 депутатів.
У правих теж є проблеми. Вони мають одне консервативне крило (Фійон і Саркозі) та ліберальне, представлене Жюппе. Теж є розмови, що вони там перебувають на межі розпаду. Франція перебуває в моменті великих політичних пертурбацій.
– Макрон дотримується позиції «ні лівим, ні правим». У чому ж суть його політичного курсу?
Скандал в ПАРЄ: як співпраця з Росією стала токсичною– Він себе позиціює як ліберал-центрист. В інших країнах теж є таке поняття, як центристські партії. Франсуа Байру (голова Союзу за французьку демократію (UDF) і кандидат на посаду президента Франції на президентських виборах 2007 року. Є співголовою Європейської демократичної партії, – ред.) долучився до Макрона, оскільки теж є центристом.
Від соціалістів Макрон відрізняється тим, що виступає за ліберальнішу економіку: менше податків, більше інвестицій, зменшення адміністративних бар’єрів.
Щодо міграції займає проєвропейську позицію: приймати біженців, але до того ж розуміти, що країна має свої обмежені можливості, не може прийняти усіх.
У сенсі міжнародної політики він продовжуватиме політику Олланда: разом із Німеччиною будуть мотором європейської інтеграції.
– Ще не так давно ніхто не сумнівався в перемозі Клінтон на президентських виборах у США. Але не так сталось, як гадалось. Чи не повториться такий самий сценарій у Франції?
– Якщо опиратись на кількість людей, які проголосували за Клінтон, то вона, власне, виграла вибори. За неї на три мільйони більше проголосувало. Але система виборів у США побудована так, що в кількох ключових штатах виграв Трамп. Відповідно, ця система і дозволила йому виграти вибори.
У Франції інша ситуація. Усі розуміють, що виграє Макрон. Усе залежить від пропорцій голосів. Якщо в Марін буде більш як 40%, то це для неї буде уже велика перемога. Це зміцнить її позицій.
Нині на телебаченні ми весь час бачимо Ле Пен і її прихильників. Раніше вони такого доступу не мали, адже їх сприймали як маргіналів. Це величезна реклама.
– Чи розуміють самі французи, куди рухається їхня країна?
Сто днів президента Трампа: палацові війни, невдачі та еволюція зовнішньої політики– У суспільстві нині є переконання, що їхня країна – це ефективна економіка, що вона рухається вперед. Також є міцний середній клас, який вірить у своє майбутнє і підтримує Макрона. Вони не піддаються на популістські лозунги.
У Парижі, як і будь-якій столиці, люди більше цікавляться політикою. Французьке суспільство загалом доволі активно включається в політичні процеси. Набагато більше, ніж українці. У нас багато хто загруз у своїх соціальних проблемах. У Франції ж люблять політичні дебати, усі ці дискусії. Вибори зацікавили. І хороша явка це підтверджує.
– Як результати виборів вплинуть на Україну?
– Якщо вибори виграє Макрон, то позиція не зміниться – буде підтримка проєвропейських прагнень України. Разом із Німеччиною там вироблятимуть спільну позицію щодо нашої держави. Це дуже добре.
– А якщо ж все ж таки прийде Ле Пен?
– Трамп теж казав, що стіну побудує. 100 днів президентства минули, а стіни так і не звів. Так само і Марін. Каже, що одразу ж після перемоги організує референдум про вихід Франції з ЄС. Тоді Україна для Франції стане другорядним питанням. Адже виникне низка внутрішніх викликів.
З одного боку, люди розуміють важливість ситуації. З іншого, є чимало тих, хто дотримується політики «проти всіх». Це теж доволі дивно. Адже є ризик, що чимало громадян не підуть на вибори.
Романія Горбач
