Антикорупційний суд: як зміниться життя українців та чи будуть менше красти

Незалежна та дієва судова система – основа будь-якої правової держави. З цим погоджуються всі державні мужі, проте з такою ж одностайністю не змінюють ключові правила гри.

Адже у правовій державі є дві невідворотні істини: ефективні закони, які є запобіжниками від свавілля влади, та невідворотність покарання.

Враховуючи вітчизняні реалії, ці чинники аж ніяк не вписуються в нашу картину дійсності. Варто лише згадати низку резонансних політичних та економічних скандалів, які так і не знайшли свого логічного вирішення в залі суду. Це ідеальне тло для розгортання корупції на всіх можливих рівнях – від найнижчого і до верхівки владної піраміди.

Попри усі реформаторські потуги, в Україні не з’явились реальні механізми протидії корупції. Такий стан речей є типовим для «країни перехідного періоду», як полюбляють толерантно описувати українські реалії західні партнери. Щоправда, цей «перехідний період» триває ось уже 26 років.

Чи варто говорити про довіру громадян до судової гілки влади? Як показують соціологічні опитування, довіра людей – на нулі. Саме суди фігурують у списках найбільш корумпованих державних інституцій.

22 грудня президент України Петро Порошенко подав на розгляд парламенту свій законопроект №7440 “Про створення в Україні Вищого антикорупційного суду“.

Окрім нього, з такою самою ініціативою виступили й інші політичні суб’єкти. На сьогодні зареєстровано ще чотири альтернативні законопроекти.

Нагадаємо, згідно з президентським законопроектом, Вищий антикорупційний суд здійснюватиме правосуддя як суд першої та апеляційної інстанції (Апеляційна палата ВАС) у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які належать до його юрисдикції, згідно з процесуальним законом.

Хто ж може претендувати на посаду в новоствореному суді? Шлях у суддівське крісло відкривається «громадянам України, яким не менше ніж 35 років та які мають значний досвід роботи у сфері права з питань протидії та боротьби із корупцією, у міжнародних міжурядових організаціях чи міжнародних закордонних судових установах».

Про нагальність створення в Україні Антикорупційного суду говорить і голова Представництва Європейського Союзу в Україні Хьюг Мінгареллі.

Він зазначає, що зараз в Україні “триває жорстока боротьба між тими, хто справді намагається змінити Україну, змінити цю ментальність, реформувати країну, й тими, хто хоче, щоб усе лишалося таким, як було в період між 1992 та 2014 роком”.

А от у МВФ від законопроекту Порошенка не в захваті. Наш основний кредитор повідомив Києву, що ухвалення законопроекту про Антикорупційний суд у його нинішній редакції означатиме порушення з боку українських партнерів узятих на себе зобов’язань. Про це йдеться у листі голови місії МВФ до України Рона ван Родена.

Представник фонду категорично виключає можливість того, що МВФ погодиться із ухваленням законопроекту Порошенка.

У Вашингтоні не погоджуються з порядком відбору суддів. Там вимагають, аби в АП виконали рекомендацію Венеційської комісії. Зокрема, надали представникам міжнародних донорів України в антикорупційних питаннях право блокувати призначення недоброчесних суддів.

За словами представника України у Венеційській комісії у 2013-2017 роках Володимира Пилипенка, західні партнери намагаються тиснути на Україну, відстоюючи лише свої інтереси.

«МВФ наполягає, що до Громадської ради міжнародних експертів має бути включено не лише міжнародні організації, а й представників донорів, “відповідно до рекомендацій Венеційської комісії”, – розповідає юрист. – Виникає питання – для кого взагалі ми створюємо ВАС? Для українців чи для донорів? Роль Громадської ради не може бути вирішальною. Адже це відверте зазіхання іноземних громадян на нашу самостійність».

Експерт також додає, що склад такої Ради має становити не більше ніж сім осіб, які призначаються ВККС винятково на підставі пропозицій міжнародних організацій, з якими Україна співпрацює у сфері запобігання та протидії корупції. Проте в законі не передбачено жодного порядку, в якому такі міжнародні організації мають подавати свої кандидатури до Громадської ради.

«Відповідно до президентського проекту, членами Ради можуть призначити осіб, які мають бездоганну ділову репутацію, високі професійні та моральні якості, авторитет, досвід роботи не менше як п’ять років із впровадження за кордоном чи в міжнародних організаціях сучасних міжнародних антикорупційних стандартів, – розповідає Пилипенко. – Такі вимоги є невизначеними та неоднозначними. Окрім цього, із таких норм проекту випливає, що її членами можуть бути не лише громадяни України. Допуск іноземців чи осіб без громадянства до вирішення питання щодо обрання суддів в Україні є недопустимим і може завдати шкоди національному суверенітету України».

Окрім того, наголошує він, створення окремого суду для розгляду лише корупційних кримінальних проваджень в українських реаліях – це гроші на вітер.

«Загалом в Україні всіх кримінальних проваджень щодо корупційних злочинів, які передано до суду, не так уже й багато, – зауважує правник. – Із цим завданням можуть впоратись і місцеві суди – без зайвих витрат на утримання та фінансування окремого суду, який точно не є дієвим механізм протидії корупції. Також ВАС розглядатиме не всі кримінальні провадження, пов’язані із корупцією, а лише ті, в яких предмет злочину або завдана ним шкода становить щонайменше 500 прожиткових мінімумів (станом на 1 січня 2018 року – це 850 000 грн). Тобто, якщо розмір хабара становить 800 тис. грн, то справу розглядатиме місцевий суд, а не ВАС. У чому ж тут сенс? Вищий антикорупційний суд українцям не потрібен. Єдине, що нам справді потрібно –  незалежна дієва судова та правоохоронна система, чого у нас поки що і на горизонті не простежується».

За словами голови Антикорупційної організації StateWatch Гліба Канєвського, українці відчують дію Антикорупційного суду, якщо він найближчим часом запрацює.

«Якщо в Україні запрацює Антикорупційний суд, то громадяни побачать, що щодо корупціонерів ухвалюватимуть конкретні рішення, – розповідає експерт. – Будуть перші ув’язнення з конфіскацією майна. Йдеться, зокрема, про представників Кабінету міністрів, парламенту, АП. А не так, як зараз, коли ГПУ максимум, що доводить до суду – це справи представників райдержадміністрацій і сільрад. От є гучна справа Насірова. Уряд пояснив, що не може його звільнити, бо бракує якихось папірців. Гройсману досі не передали подання на його звільнення. Насірова, нагадаю, звинувачують у тому, що виписував мільярдні розстрочки компаніям Онищенка, яких не існує. У результаті останні не сплатили два мільярди гривень податків у бюджет. Якщо голова Державної фіскальної служби, який виписує такі розстрочки, сяде за ґрати, то його наступник задумається, чи треба таке робити. І ці два мільярди гривень підуть не в кишеню якомусь Онищенку, а їх спрямують на медицину, освіту тощо. Боротьба з топ-корупцією дає поштовх економіці. Якщо зможемо подолати корупцію, то в економіці вивільняться гроші (які зараз йдуть на хабарі митникам, податківцям, суддям) на створення нових робочих місць. І середня зарплата в Україні буде не 6-7тис. грн, а 20-25 тис.».

Експерт переконаний, що нинішня судова система повністю корумпована, тому виділяти у ній структурні підрозділи, які займатимуться антикорупційною діяльністю, немає сенсу.

«Антикорупційний суд має створюватись за тією ж успішною системою, за якою створювалося НАБУ, – розповідає Канєвський. – Йдеться про орган влади, куди набирались люди через відкритий конкурс, у конкурсній комісії були представники громадськості. Все це транслювалось в Інтернеті. У результаті Ситник зумів побудувати більш-менш ефективну команду. По-друге, створення такого суду стане завершенням антикорупційної архітектури, яку уряд разом із громадськістю та міжнародними експертами вибудовує з 2014 року. Лише тоді всіх тих злочинців, яких виявляє НАБУ спільно із САП, притягуватимуть до відповідальності. Уже мають сідати за ґрати міністри, народні депутати, які регулярно фігурують у скандалах щодо розкрадання бюджетних коштів. Окрім того, Україна має міжнародні зобов’язання створити Антикорупційний суд. Зокрема, перед МВФ, ЄС, Світовим банком. Якщо ми серйозна держава, то мусимо виконувати свої зобов’язання».

Канєвський переконаний, що законопроект, запропонований президентом, необхідно допрацювати.

«Такий важливий для суспільства законопроект, як створення Антикорупційного суду, взагалі не проходив жодного громадського обговорення, – наголошує він. – В АП написали законопроект, внесли до ВР. Мовляв, ось вам, голосуйте. В демократичних державах так не роблять. Необхідно внести правки у документ, аби знайти компроміс між усіма ключовими сторонами. Також цим законопроектом фактично нівелюється сама сутність комісії. Якщо у ній не буде представників громадськості, міжнародних організацій, то жодної довіри до такого суду не буде. Чиновники по-тихому виберуть саме тих суддів, які влаштовуватимуть президента, а не суспільство. Однозначно, треба пришвидшити створення Антикорупційного суду. Поки що той документ, який вніс президент, передбачає, що створення такого суду може розтягнутись як мінімум на два роки. У нас стільки часу немає. За бажання вже за рік могли б його мати».

Романія Горбач