Це, майже що політичне, гасло взяли на озброєння компанії, які надають фінансові послуги, і в короткий проміжок часу стали “дахом” для вітчизняних шахраїв і кидал.
Схем “розводу” на гроші в нинішній час безліч, суть їхня полягає в тому, щоб спровокувати жертву на переказ коштів на потрібний рахунок під будь-яким приводом, – повідомляє ura-inform.
Шахраї “видурюють” гроші українців чи то за допомогою дзвінка “з поліції”, то чи за допомогою фальшивого “виграшу”, за який треба внести передоплату. Головний компонент в таких історіях – компанія, через яку “лох” переведе гроші на рахунок зловмисників.
Вимоги у шахраїв до такої фірмі нечисленні, але істотні:
- компанія повинна зберегти анонімність одержувача грошей, чи то пак шахрая;
- служба фінансової безпеки цієї компанії повинна не реагувати на заяви “кинутих” українців.
Якщо зібрати звіт про найпоширеніші шахрайські схеми які працюють на території України, можна побачити що левова частка операцій з переказу коштів після дзвінка шахраїв робиться через систему iPay (http://ipay.ua/)
Вона цікава не тільки тим, що користується беззастережною популярністю у вітчизняних кидал, але в реєстрі судових рішень є документи, за якими видно, що і сама платіжна система iPay (http://ipay.ua/) самостійно знімає гроші з карток клієнтів, не чекаючи на шахраїв.
Ось коротка історія. Одна жінка 30 липня 2016 років через офіційний сайт iPay (http://ipay.ua/) поповнила мобільний свого чоловіка на суму в 10 гривень, розрахувавшись карткою “Ощадбанку” її чоловіка. Тут же чоловікові прийшла СМСка про зняття з його рахунку 11 гривень 49 копійок – сума поповнення, плюс комісія. Начебто, все добре, але не тут то було. На наступний день приходять повідомлення, що з карти чоловіка списані гроші – три рази по 510 і один раз 308 гривень. Всього – 1838 гривень.
Переказ грошових коштів стався через платіжну систему iPay (http://ipay.ua/). Причому, слідству, згідно з Рішенням Троїцького районного суду Луганської області, так і не вдалося з’ясувати на яку карту або рахунок були переведені вкрадені гроші.
Ніхто, крім iPay (http://ipay.ua/) не знав фінансової інформації про карту потерпілих (номер картки, термін дії картки, CVR-код), яка потрібна була для зняття грошей. Висновки робіть самі.
Але якщо хтось подумає, що тисяча вісімсот з гаком гривень – це не так багато, то через цю платіжну систему викрадають і значно більші суми. У лютому цього року викрали 40 тисяч гривень (http://reyestr.court.gov.ua/Review/73850758
Квітень 2017 го – викрали 248 тисяч гривень (http://reyestr.court.gov.ua/Review/66368539),
лютий 2017 го – 16 тисяч гривень (http://reyestr.court.gov.ua/Review/64725142),
червень 2016- го – 17 тисяч гривень.
І таких судових рішень маса. З миру по нитці, як то кажуть.
Якби iPay (http://ipay.ua/) займалася якісним наданням фінансових послуг, то компанії не склало б труднощів виявити огріхи в системі, якими користуються шахраї, але вони на українському ринку ось уже десять років, і схема роботи не змінюється, від чого виграють українські “кидали” і сама платіжна система iPay (http://ipay.ua/)
У сухому залишку ця компанія протягом 10ти років сприяє зловмисникам, які прагнуть обчистити кишені простих українців. Такі собі онлайн-кишенькові злодії зразка 21-і століття.
Власником платіжного сервісу айпей і однойменної торгової марки є ТОВ “Універсальний дата центр”. У свою чергу володіє “УДЦ” інша юрособа – ТОВ “ТК Менеджмент”. Кінцевий бенефіціар ТОВ “УДЦ” і ТОВ “ТК Менеджмент” Костянтин Куклев. Йому належить також фірма “Пластик карта” – один з великих гравців на ринку випуску та обслуговування пластикових карт в Україні. І ось якраз з “Пластик картою” і пов’язана ще одна цікава історія про спосіб ведення бізнесу Куклева.
У 2015 році податкова почала процес про примусове стягнення податків з декількох фірм Куклева, серед яких і знайома нам “Пластик карта”. Фіскали ставили його бізнесу несплату трохи більше 1,6 мільйона гривень податку на прибуток.
Куклев ж все заперечував, стверджуючи що у нього чистий бізнес і заборгованості немає, а дії податкової – тиск на бізнес. Тоді цю історію йому вдалося зам’яти, від податкової відбилися, хоча розгляд кількох кримінальних справ (всього їх по ТОВ “Пластик карті” було заведено 49) триває і понині.
Однак в реєстрі судових рішень є цікаві документи, які показують чому фіскали взялися за “Пластик карту” і як Куклев вів свій бізнес. У численних ухвалах суду податкова не тільки вказує суму несплати, а й описує саму схему ухилення від податків.
Згідно з судовим документом, ТОВ “Пластик карта” уклало договір з державним “Ощадбанком” і надає йому послуги процесингу і персоналізації пластикових карт. Однак, як з’ясували фіскали, ці функції “Пластик карта” не виконувала самостійно, а передала за договорами субпідряду ряду комерційних підприємств, які всі так чи інакше належать і контролюються Куклевим. Серед них, наприклад, ТОВ “Техноколсалтінг”. А фірма “Техноконсалтинг” наймала для виконання цих робіт фізосіб-підприємців. А ті, в свою чергу, в найкоротші терміни гроші знімали і переводили в готівку. Робилося це для того, щоб зменшити оподатковувану базу.
“Поряд із цим, перевіряючими (органи ДФС) зауважено, що вартість персоналізації 1-ї картки становить 1,20 грн., у той час як згідно розцінок позивача (ТОВ Пластик Карта) на виробництво пластикових карток по підрядних видам робіт, вартість процесу персоналізації 1-ї картки становить 0,01 грн… За висновками відповідача, операції ТОВ “Підприємство “Пластик Картка” із вказаними контрагентами були направлені не на досягнення взаємної вигоди та економічного ефекту, а на мінімізацію витрат, що враховуються при визначенні об’єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту по податку на додану вартість”, – пишуть в Постанові Київського окружного адміністративного суду (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/45361494).
Ще один цікавий момент – договір про обслуговування, випуск і персоналізацію пластикових з “Ощадбанком” укладало саме ТОВ “Підприємство “Пластик карта “і ця фірма не мала права передавати фінансову або якусь іншу інформацію по картах і їх власниках третім особам без письмового дозволу самого “Ощадбанку”. В тому числі і використовувати цю інформацію в своїх цілях вони не мали права.
А тепер повернемося до історій зі схемами крадіжок і зняття коштів з банківських карт. Найбільше шахраї знімають гроші саме з карт “Ощадбанку” через систему iPay (http://ipay.ua/), яка належить Костянтину Куклеву. Персоналізацію, випуск, процесинг і обслуговування цих карт “Ощадбанку” ведуть інші фірми Куклева. Дивні збіги, чи не так?
Виходить, що “Пластик карта” легко може передавати фінансову і іншу інформацію про власників карт і стан їхніх рахунків шахраям, або ж використовувати ці дані в своїх цілях. Їм нічого не заважає це робити, окрім, звичайно ж, формальності в договорі з “Ощадбанком”.
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/52440064
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/52476113
Менеджмент Куклева витратив тоді багато грошей на відбілювання репутації “Пластик карти” в українських ЗМІ. Сам Костянтин Куклев навіть влаштовував безліч прес-конференцій, де розповідав про те, як податківці пресують його бізнес.
Однак при цьому він скромно замовчував те, що податкову насамперед цікавив той факт, що “Пластик карта” передавала третім особам інформацію про власників платіжних карт без письмового дозволу банку-емітента. Не розповідав він також і про зв’язку “Пластик карта” – Техноконсалтинг і ФОП, яка була створена для мінімізації податків. (https://censor.net.ua/resonance/357370/hronika_nalogovogo_bespredela)
Взагалі про стилі ведення бізнесу Куклева судовий реєстр може багато чого розповісти. Наприклад, ще одна його фірма “Інжинірінгово-промислова компанія “Ронтек”, яка є частиною платіжної системи iPay (http://ipay.ua/)
з 2015 року перебуває під санкціями Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. У списку санкцій “Ронтек” потрапив за порушення правил розрахунків в іноземній валюті (http://document.ua/pro-zastosuvannja-specialnoyi-sankciyi-individualnogo-rezhim-doc224857.html). За це директор “Ронтек” сам Костянтин Куклев був визнаний судом винним в скоєнні адміністративного правопорушення (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/45254412). Однак виробництво закрили у зв’язку із закінченням строків притягнення до адмінвідповідальності.
ТОВ “Будівельна компанія “Тектоніка”, яку Костянтин Куклев контролює через вже відому “ТК Менеджмент”, має заборгованість по податках на 247 349 гривень і 85 тис грн податкова з них стягує через суд (http://www.reyestr.court.gov. ua / Review / 65458059).
Але найголовніший бізнес-актив Куклева це торгова марка і платіжна система iPay (http://ipay.ua/), що належить ТОВ “Універсальний дата центр”. “УДЦ”, згідно з їхньою фінзвітністю, має низьку рентабельність і високе боргове навантаження. Що наштовхує на думку, що ТОВ “Універсальний дата центр”- продовжують зменшувати свою оподатковувану базу, малюючи собі витрати.
Суть схеми проста.
Підприємство нібито купує в іншого підприємства не матеріальні товари за ціною, припустимо, в 100 гривень. Наприклад, комп’ютерну програму. Собівартість же вартість цієї програми, припустимо, 40 гривень. Ось цю різницю в 60 гривень, шляхом створення завищеної ціни і завищених витрат, через продавця виводять і відмивають.
Чимось подібним може займатися і сама мережа платіжних терміналів iPay (http://ipay.ua/). Якщо подивитися на те, в яких банках тримає рахунки ця компанія, то тут можна знайти українську “дочку” російського “Альфа-банку” Михайла Фрідмана.
“Діамант банк”, з яким також працює система айпей взагалі визнаний неплатоспроможним і Фонд гарантування вкладів фізичних осіб ввів в “Діманат” тимчасову адміністрацію. А минулий менеджмент банку взагалі звинувачується в розкраданні і виведенні 112 мільйонів гривень (http://reyestr.court.gov.ua/Review/69640973).
Ще один рахунок платіжна система iPay (http://ipay.ua/) тримає в “Глобус банку”. Цей банк тримав 100 мільйонів гривень Олександра Януковича (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64797151). Формально кошти знаходилися на депозитних рахунках співробітників “Всеукраїнського банку розвитку”. Однак в ГПУ стверджують, що фактичним власником грошей є Олександр Янукович. На думку прокурора, в банку Януковича з 2011 року “з метою легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом, створили організовану групу за участю співробітників банку”. Для маскування походження коштів співробітники фінустанови розмістили їх на своїх депозитних рахунках, уклавши також договори позики цих засобів з громадянином Яшаром Ходжаєвим.
Історії банків тут наведені для розуміння того, хто є партнером iPay (http://ipay.ua/) в Україні і як вони ведуть справи. В контексті написаного вище, як-то не дивно, що один з головних інженерів-програмістів платіжної системи iPay (http://ipay.ua/) (працює ТОВ “Універсальний дата центр) був звинувачений ГПУ в скоєнні злочину за частиною 4 статті 301 кримінального Кодексу України – виробництво і збут дитячої порнографії (http://reyestr.court.gov.ua/Review/72483834). Свою вину в суді він визнав і погодився підписати угоду зі слідством.
Так що варто, напевно, двічі подумати, перш ніж довіряти свої гроші з карти платіжній системі iPay (http://ipay.ua/). Адже у вас їх можуть просто увести, як у тієї жінки з Луганської області. Ну або кому буде приємно розуміти і усвідомлювати, що його гроші, які він заплатив в якості комісії, прокрутять і “відмиють” через банки з сумнівною репутацією. Та й взагалі, краще обходити десятою дорогою платіжні системи настільки популярні у сучасних онлайн-кишенькових злодіїв, тим більше що ця система ніяк з ними не бореться, а потурає їм.
