«Під тиском Заходу Лукашенко вирішив погратись в кількох лояльних опозиціонерів. Допустив до влади двох представників “іншого табору”. На тлі абсолютно лояльного білоруського парламенту – це крапля в морі. Час від часу у виступах з трибуни звучатиме інша риторика, тому для слухача білоруського радіо – це буде колосальна подія. Позитив полягає в тому, що політичний моноліт дещо похитнувся», – розповідає він.
За його словами, в Білорусі повністю зруйнована реальна опозиція, яка б могла взяти владу у свої руки.
Аби виграти війну з Росією, треба перестати озиратися на Європу – Пантюк«Лукашенко заграє з Європою, навіть послабив пресинг на виборчий процес. Однак в самому суспільстві уже немає готовності до вільних демократичних виборів. Більшість реальних опозиціонерів сьогодні знаходяться за кордоном. Залишились невеличкі погано організовані соціальні групи та ультрарадикальні осередки, за якими тягнеться російський слід. Тож про опозицію не приходиться говорити», – вважає експерт.
Тарас Чорновіл переконаний, що білоруський лідер звик провадити політику подвійних стандартів. Тому його обіцянки про права і свободи – чергова маніпуляція, а загравання із Заходом – оборонна стратегія проти Росії.
Уся система влади захищається і наїжачується голками проти будь-яких демократичних інституцій. Лукашенко прагне й надалі залишатись «бацьком», єдиним хазяїном. Перебуває у своєрідному шпагаті між Росією та Західним світом. Використовує Європу як елемент захисту проти можливої агресії Кремля, каже він.
Янукович свого часу боявся Путіна, як вогню. Знав, що той зневажає його. Керувався логікою, що Європі ми потрібні більше, ніж вона нам. Тому нам все пробачать, хоч і доведеться трохи менше красти. Але все-таки вірив – що це краща альтернатива, ніж територіальні зазіхання Путіна.
Кінець епохи Карімова. Що далі?“Приблизно така сама логіка у Лукашенка. Хоче зберегти авторитарний режим в Білорусі. Проте вважає, що він дуже важливий для західного демократичного світу як партнер в можливому протиставленні з Путіним, тому йому пробачатимуть все. Звісно, доведеться зробити невелику заміну – диктатуру поміняти на авторитаризм. І європейським лідерам, як не дивно, така заміна до душі», – вважає Чорновіл.
Зокрема політик переконаний, що «подвійну» стратегію Лукашенка в Росії уже давно зрозуміли і почали ставити «бацьку» на місце. Зокрема, для цього використовують провокації ФСБ.
«На цьогорічних Паралімпійських іграх білоруський спортсмен розгорнув російський прапор. Ще торік його би терміново відправили до Мінська і арештували. Як бачимо, цього разу Москва дала Лукашенкові добрячого ляпаса. Це була чистої води агентурна робота. Дали зрозуміти, що йому не дадуть сильно “виступати”. І він проковтнув образу», – розповідає Чорновіл.
Ідеї про те, що Білорусь чекає доля України з можливим поділом, – малоймовірні.
«Повторити український сценарій в Білорусі складно, адже там немає сильної суспільної опозиції, яку можна було б зіштовхнути з правлячими елітами. Швидше за все, там гратимуться в державний переворот. Спробують дотиснути Лукашенка, аби той написав заяву про відставку та призначив свого наступника, який буде більше вигідний Москві. Однозначно, попередження про можливий розкол – сигнал для Лукашенка, що не треба навіть мріяти про якусь незалежність», – підсумував Тарас Чорновіл.
Клуб диктаторів: Путін панічно боїться конкурентівЯк писала раніше Politeka, 11 вересня у Білорусі відбулися вибори до нижньої палати парламенту. Явка на парламентських виборах сягнула понад 74%. Уперше за 20 років до парламенту увійшла представниця опозиції Ганна Конопацька, яка належить до Об’єднаної громадянської партії.
Раніше усі мандати належали прихильникам політики президента країни Олександра Лукашенка. Також пройшла до парламенту і незалежна кандидатка Олена Анисим – заступниця голови «Товариства білоруської мови».
В Білорусі з 1990-х років не відбулося жодних виборів, визнаних вільними та демократичними.
Цьогоріч 400 представників ОБСЄ спостерігали за проведенням виборів. Загалом на 110 місць у нижній палаті парламенту Білорусі претендував 521 кандидат, із них 176 представляли опозицію, яка поділена на дрібні політичні сили.
Романія Горбач
