За що боротьба

Мосул є стратегічно важливим пунктом.

По-перше, – це центр видобутку нафти, а тому – найважливіша складова економіки Ісламської держави (ІД). Втрата його істотно зменшить фінансові можливості і боляче вдарить по економіці терористів.

По-друге, Мосул лежить на перетині найважливіших доріг, зокрема, і в напрямку Сирії. Втрата Мосула неминуче позначиться на сирійській частині ІД і зробить незрівнянно складнішою оборону сирійської столиці халіфату Ракка.

По-третє, Мосул – друга столиця ІД, і має тому важливе символічне значення. Відповідно, – і пропагандистське для обох сторін.

Тож не дивно, що як бойовики ІД, так і коаліція їхніх супротивників, серйозно готуються до майбутніх битв. Основне навантаження припадає на іракську армію. Стараннями американських і британських інструкторів вона поступово приходить до тями, покращує бойовий вишкіл і поступово набуває впевненості в собі. Це було видно з попередніх боїв за Ель-Фаллуджа – стратегічне місто за 60 кілометрів на північ від Багдада. Саме після його взяття урядовими військами стала можливою операція зі звільнення Мосула.

Популярні новини зараз

Алла Пугачова вразила помітно помолоділим видом на прогулянці з дітьми: "Схожі з Вайкуле стали"

Обірвалося життя відомої української актриси, колеги розкрили подробиці: "Непоправна втрата"

Суддя "Майстер Шеф" Мартиновська блиснула пружним "горішком" в купальнику: нескромне фото

Зірка "Дизель шоу" Писаренко розгнівав кадром з російською заміною Вєрці Сердючці: "Данилко геній, а це..."

Дочка Ані Лорак без фільтрів чесно показала, як її мама виглядає вдома: кадри

Показати ще

Накопичення сил іракської армії відбувається поблищу авіабази в Кайярі, за 60 кілометрів на південь від Мосула. Її перебудували для можливості прийняття військово-транспортної авіації, що дозволить доставляти боєприпаси, продовольство і паливо прямо до лінії фронту.

Рулетка для двох: чи зможуть Путін і Обама домовитися про Сирію

Підрозділи 9 бронетанкової дивізії вели битви навколо міста Ширкат з метою витіснення бойовиків до Мосула. Війська 16-ї бригади іракської армії зосереджені поблизу Башика, за 11 кілометрів на північний захід від міста. Загалом, іракське угруповання нарахує 85 тисяч осіб. Окрім того, шиїтського ополчення близько 5 тисяч і 2,5 тисяч сунітів.

Із півночі місто оточене частинами курдської пешмерга чисельністю 60 тисяч осіб, вони зайняли кілька сіл і панівних висот – Мосул практично оточений. Залишено кілька коридорів для можливого виходу цивільного населення і бойовиків, які захотіли це зробити. Хоч це малоймовірно. З досвіду боїв за Ель-Фаллуджа відомо, що бойовики всіляко перешкоджають виходу мирних людей, окільки намагаються перетворити їх на живий щит.

За даними американської та іранської розвідок, у Мосулі зосереджено від 5 до 10 тисяч бойовиків, а за відомостями курдів – їх більше 30 тисяч, і вони мають намір боротися до кінця. З цією метою місто укріплене: прорито багато кілометрів глибоких тунелів, що дозволить командуванню бойовиків перекидати підкріплення на небезпечні ділянки.

Вони накопичили значні запаси озброєння і боєприпасів, свого часу захоплених у іракській армії, а також продовольства. Значна кількість офіцерів і солдатів колишньої іракської армії, а також членів партії БААС (Партії арабського соціалістичного відродження, яку очолював Саддам Хусейн, – ред.) долучилия до бойовиків. У військовому сенсі їхні загони мають значний досвід і хороше керівництво.

Терористи ідеологічно підготовлені й мотивовані. Сподіватися, що вони здадуться, навіть у безвихідному становищі, немає сенсу. Повертаючись до досвіду Ель-Фаллуджі, можна впевнено прогнозувати, що бої на вулицях будуть тривалими і наполегливими.

Хоча американці мають під Мосулом близько 4,5 тисяч своїх бійців, вони безпосередньо в боях участі не братимуть. Цього не хоче Вашингтон, а також Багдад і Тегеран. А от як розподілені обов’язки сторін в боях за місто – залишається великим питанням. Іракський уряд наполягає, щоб місто брала його армія, але впевненості в успіху немає. Зі свого боку Іран хотів би цю місію виконати здебільшого власними підрозділами, але проти цього виступають курди і Туреччина. Тут до політичних і військових факторів домішується релігійний, пов’язаний із протистоянням протягом століть шиїтів і сунітів.

Річка Тигр розділяє Мосул на дві частини. Східна – курдська, західна – арабська. Практично все населення міста – суніти, причому, в арабській частині підтримують ІД здебільшого саме з релігійних міркувань.

Криза патріотизму – хто захистить Україну від повномасштабної війни

Загалом, бій за Мосул цілком можна розділити на дві взаємопов’язані проблеми. Причому перша — військова, друга – політико-адміністративна. Кому належатиме Мосул після витіснення бойовиків? Чіткої відповіді на це питання немає.

Курдський інтерес

Хто володітиме Мосулом – питання, яке нелегко вирішували після Першої світової війни. Англія, якій дісталася ця частина спадщини Османської імперії, прекрасно це розуміла. Тому й створювала Ірак з урахуванням фактору Мосула.

Для курдів Іраку саме включення цього міста до власної території є завершальним етапом формування і передує створенню їхньої незалежної держави. Принаймні, на території нинішнього Іраку. Що стосується курдських частин Сирії, Туреччини і Ірану, то це питання не на часі, хоча всі зацікавлені держави про нього пам’ятають.

Тож не дивно, що командування загонів пешмерга наполягають на своїй участі у звільненні Мосула. Всі прекрасно розуміють, що, одного разу увійшовши до Мосула, курди з нього, за прикладом Кіркука, вже не підуть. Принаймні, добровільно.

Тому не дивно, що пешмерга зосередили значні сили навколо Мосула. З суто військового погляду,  без них брати місто складно, але в цьому  разі військова доцільність відступає перед політичною. Решта учасників коаліції аж ніяк не в захваті з наведених вище причин від участі курдів у боях за місто. Особливо проти виступають Ірак та Іран. Останній з тривогою помічає напади, які почастішали в Іранському Курдистані.

Цікаво, що Туреччина, яка дуже чутлива до курдської проблеми, поки що участі пешмерга в боях за Мосул не заперечує. Адже Анкара налагодила з іракськими курдами взаємовигідне економічне і політичне співробітництво. До того ж, іракські курди не надто підтримують своїх братів у протистоянні останніх із турецькою державою.

mosulдовойны

Іранські плани

Для Тегерана Мосул має найважливіше значення з двох причин. По-перше, володіння містом дає принципову можливість пробити коридор до середземноморського узбережжя Сирії, тим самим -остаточно закріпити домінування Ірану в цій країні.

По-друге, панівне становище міста на півночі Іраку посилює позиції Ірану в протистоянні з Туреччиною. Для Тегерана це має не менш важливе значення, ніж боротьба в Перській затоці. Передовсім з Саудівською Аравією. Не останню роль відіграють і незліченні запаси нафти навколо міста.

По-третє, Іран не менше, ніж Туреччину, хвилюють проблеми курдів. Відносини з ними не надто і хороші. У Тегерані побоюються створення de jure курдської держави, визнаної в усьому світі. При цьому цілком усвідомлюють роль Мосула в цьому процесі.

Зрозуміло, чому в околицях міста з’явився генерал Касим Сулеймані. Його завдання не лише військове, а й політичне – забезпечити іранську присутність у Мосулі будь-якими засобами. Серйозні іранські сили, шиїтське ополчення «Аль-Хашд Аш-Шааб» і загони Хезболлах мають істотно підкріпити іранські претензії. Причому постать генерала повинна підкреслити серйозність таких намірів.

Щось подібне відбувається в Алеппо. Там іранські сили утворюють реальну силу на тлі перманентного падіння боєздатності урядової сирійської армії. Однак, особливо напружуватися наразі в Алеппо Іран не збирається. Як і під Пальмірою. Там поведінка іранців і підлеглих їм загонів Хезболла спричинила, м’яко кажучи, здивовані запитання. Неодноразово ці підрозділи під час наступу, не повідомляючи нікому, зупинялися і поверталися на вихідні позиції.

Іран відчуває дефіцит боєприпасів, і поставляє їх лише своїм підрозділам, хоча і кредитує Дамаск. Відповідно, до перших лав іранські частини не дуже, зберігаючи сили для майбутніх “розборок”.

Турецький інтерес

Для Анкари Мосул має також символічне значення. В Османській імперії це був важливий економічний і політичний центр. До того ж, його стратегічне положення турки розуміють не гірше за інших. Та й наміри курдів та іранців точно так само їм зрозумілі.

Тож не дивно, що в протистоянні з власними курдами Туреччина серйозно облаштувалася на півночі Іраку і поки не збирається, всупереч дипломатичним деклараціям, звідти йти.

Можлива участь Туреччини в боях за Мосул спричинила протести в Багдаді. Іракський прем’єр-міністр Хейдар аль-Абаді заявив, що «В майбутньому бою за Мосул Туреччині не відведено жодної ролі, і ми не дозволимо їм втручатися в бій… Я раджу їм (турецьким військам, – ред.) не виходити за межі свого табору». І далі: «Ми не приймемо жодних іноземних військ на нашій землі». Все це він сказав на прес-конференції в Кербелі, говорячи про присутність турецьких військ поблизу Мосула, називаючи це порушенням суверенітету Іраку. Цікаво, що про  іранські війська в Іраку він навіть не згадав.

А президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган заявив, що його країна не приймає заперечень Іраку щодо своїх військ, і продовжує робити «що треба», бо не може бути «простим глядачем» того, що відбувається в Іраку.

Небезпека зіткнень

Сунітське населення Мосула справді побоюється появи шиїтських загонів у місті. Сумний досвід Ель-Фалуджі каже, що вбивство сунітів і мародерство неминуче. Але ні турки, ні курди, самі суніти, монархії Перської затоки, спокійно за цим не спостерігатимуть, а виступлять на захист одновірців.

Це може вилитися в серйозний конфлікт після витіснення бойовиків ІД із міста. Оцінити його наслідки не лише для Іраку, але і для всього Близького Сходу зараз неможливо. Зрозумілим є одне – нічого хорошого це не обіцяє.

Однак, є і стримувальні фактори. У повномасштабній війни не зацікавлений ні Тегеран, ні Анкара. Для них відкривати новий фронт, якщо є вже відкриті, немає жодного резону. Та й економічне становище двох країн таке, що нові авантюри зовсім недоречні.

Не слід недооцінювати і реакцію Саудівської Аравії. Вона зробить все, щоб не допустити створення іранського коридору до Середземного моря через землі сунітів і курдів. Не зважаючи на всі складнощі між Анкарою й Ер-Ріадом, у цьому разі він підтримає Туреччину, зокрема і фінансами, на подібне Іран розраховувати не може.

Активності Туреччини можуть протидіяти і курдів. Хоча у них хороші відносини з Анкарою, але Мосул вартий їх у будь-якому разі. До того ж курдська пешмерга – це дуже серйозний противник, яким посилено опікуються американці, зокрема озброєнням й інструкторами з бойової підготовки.

Туреччина, звісно, може зважитись на загострення, і брати участь у взятті Мосула. При цьому, в Анкарі повинні зважати на можливість compelle intrare – вимушеної згоди покинути північ Іраку.

Війни за нафту: лівійська модель для Сирії

У чомусь ситуація навколо Мосула визначиться, зокрема, і результатом боїв за Алеппо. Якщо там Дамаск здобуде перемогу, то це звільнить іранські підрозділи, і їх перекинуть до Мосула. Тож Туреччині доведеться більше опікуватися власними одноплемінниками в північній частині Сирії, які потребують додаткових сил.

Тугий вузол Мосула ускладнює становище і Вашингтона. Підтримка курдів дуже напружує відносини з Анкарою, а кинути своїх давніх союзників США не можуть. Проте прямо підтримувати курдські посягання на місто вони не будуть.

Москва ж, незважаючи на бажання, виявилася виключеною з процесу. Звідси — доволі суперечливі коментарі в російській пресі. Схоже, що увага Білокам’яної прикута до інших регіонів.

Юрій Райхель