Нинішнє скликання Верховної Ради спочатку піддавалося майже революційним оновленням. Понад 50% нардепів уперше потрапили під купол на Грушевського, частина з них прийшли туди ледь не напряму з наметового містечка на Майдані Незалежності.
Непотопляємі: Як за три роки змінилися обличчя Євромайдану (фото)Проте значні зрушення та реформи у країні три роки потому завважують далеко не всі депутати. Більшість говорить про «труднощі та розчарування», якими відзначається третя річниця початку Євромайдану.
Те, чого не повернути
Активіст Майдану та журналіст Єгор Соболєв прийшов тоді на мітинг до середмістя столиці за покликом свого колеги Мустафи Найєма. Тепер він очолює Комітет із протидії корупції, який брав активну участь у створенні НАБУ, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Антикорупційного суду та ще низки органів, яких три тому у країні просто не було.
«Я щасливий, що три роки тому в цей день ми зробили те, що зробили. Але тоді ми навіть і на 10% не уявляли, які в нас попереду випробування, розчарування, тупцювання на місці, кров і, врешті, перемога, яка ще попереду, – оцінює Соболєв результати трьох років від початку Майдану. – Більшість ще у 2013 році розуміла, що вигнати Януковича – це лише початок великої дороги до того, щоб люди самі стали владою. До речі, саме в перший день студентського мітингу ми неодноразово скандували «Влада – це ми!». Але це була лише мрія, яка зараз перетворюється на справу».
А от легендарний козак Михайло Гаврилюк, який прославився саме під час Майдану, і став офіційно найбіднішим народним депутатом Верховної ради 8-го скликання, згадує, що приїхав на мітинг наступного дня після побиття студентів. Третю річницю революції він зустрічає найболючішими спогадами через відсутність результатів розслідування розстрілів Небесної сотні.
«Якби в нас із самого початку була прокуратура, зацікавлена в тому, щоб притягнути до відповідальності винних у розстрілі людей на Майдані, це було б реально. Після трьох років усі, хто був до цього причетні, повтікали за допомогою саме прокуратури. Зараз я вже майже не вірю в те, що винних вдасться покарати», – каже Гаврилюк.
Тодішні представники влади поки що уникли бодай якоїсь відповідальності. Віце-прем’єр уряду Миколи Азарова нардеп Олександр Вілкул не приховує своїх оцінок третьої річниці Євромайдану.
«На Майдані були різні люди, і сьогодні багато хто розуміє, наскільки сильно їх тоді обдурили, – каже Вілкул. – Я виступаю виключно за мирний демократичний розвиток країни. Ми не хочемо бунту заради бунту і перевороту заради перевороту. Щоб одна партія війни змінила іншу партію війни. А от саме «завдяки» їм змін у країні за три роки кілька: війна, суцільне зубожіння людей і повний колапс економіки».
Своє роздратування наявністю серед колег по парламенту представників «злочинної влади» не приховує і тодішній борець із незаконною забудовою Києва та журналіст Ігор Луценко. Нинішній представник «Батьківщини», яка за 2,5 роки пройшла шлях від коаліційної до опозиційної партії, також був на Євромайдані з першого його дня.
«Сумно те, що ми втратили одну річ – час на розслідування злочину розстрілів на Майдані. Ми мали можливість у нормальний цивілізований спосіб покарати тих, хто вбивав та катував людей, – каже Луценко. – Усе інше ще можемо повернути, боротьба триває і десь є успіхи, а десь – поразки. А от шанс швидко ідентифікувати і покарати тих, хто стріляв у людей, уже не повернути».
На думку депутата, тепер Україні доведеться виловлювати злочинців режиму Януковича так, як свого часу це робив Ізраїль, шукаючи та виловлюючи нацистських злочинців у країнах Латинської Америки.
Зима, що нас змінила
Перемога Євромайдану стала приводом для численних дискусій про історичний шлях України та сотень творів українських митців. Три роки потому майже всі нардепи визнають: зима 2013-2014 років назавжди змінила не лише Україну.
«Головним досягненням Майдану стало те, що люди повірили в себе. Ми запустили хвилю, яка зараз змінює весь світ, – вважає учасник першого мітингу 21 листопада 2013 року та депутат від БПП Олексій Мушак. – Сповна оцінити такі речи ми зможемо через 10-20 років. У будь-якому разі, в України є якісь незримий фундамент, і тут відбуваються якісь речі, які для нас незрозумілі, але вони її тримають як країну».
Нинішній керівник фракції «Народний фронт» Максим Бурбак також був активним учасником Майдану у статусі заступника коменданта, а нині спікера Верховної Ради Андрія Парубія. Найболючіші для нього спогади – за друзями та побратимами з Євромайдану, які до сьогодні не дожили.
«Головною зміною стала зміна нації, – каже Бурбак. – Зник поділ на російську та українську мови, на Схід та Захід, ми вперше відчули себе єдиною країною. На жаль, це вартувало нам багатьох людських доль, але люди стали вільними. Ще однієї революції країна не витримає, тому ми маємо зробити все, аби цього не сталося».
А от Олег Ляшко з’являвся на Майдані вже в самий його розпал і роздавав мітингувальникам легендарні вила, з якими вони мали «знести антинародну владу». Радикал визнає – Майдан започаткував формування української нації.
«Україна за три роки стала зовсім іншою, ніж була. Жодних реформ я не бачу. А ось люди змінилися, з’явилася українська нація, – наполягає Ляшко. – Не просто народонаселення, нащадки радянських людей, а справжня українська нація, яка викристалізовується на фронті, на майданах, у боротьбі».
Єгор Соболєв воліє не підходити до оцінки результатів Революції гідності виключно з миттєвих емоцій. Він радить перечитати «Історію англомовних народів» Вінстона Черчіля, який показав шлях формування англомовного світу, як панівного, і не втрачати надій на світле майбутнє України.
«На Євромайдані та під час війни я переконався, що люди значно сильніші, ніж ми собі уявляємо. Ми жалюгідна держава, але з видатним народом. Якщо нам вдасться навчитися ще і керувати цією державою належно – ми станемо видатною державою. Будуть чималі втрати, великі помилки і розчарування, але це проходили всі успішні народи. Тому для нас головне – не звертати з тієї дороги, якою ми зараз ідемо».
Колишній медіа-менеджер, нардеп Євген Рибчинський також дебютував у Верховній Раді цього скликання. Він очолює в парламенті групу «Воля народу» і називає Євромайдан «пробудженням генів вільних людей» після тривалої іноземної окупації українських територій.
«Головний історичний результат Майдану – декомунізація, – каже Рибчинський. – У наших дітей не має бути навіть спогадів про Радянський Союз, бо комунізм – не лише хибна сама по собі ідея. Це – пряма протилежність християнським цінностям. Діти мають знати, що 7 млн українців, які були закатовані комуністами, – це ціна за нашу свободу. От про це вони згадають через 10-20 років, коли оцінюватимуть Майдан».
Чи буде Україна після «третього» Майдану?
Активіст Євромайдану про неминучу війну та розстріл Небесної сотніЯкщо Помаранчева революція 2004-2005 років призвела до тимчасового оновлення верхівки влади, допоки її не очолили представники «Партії регіонів» на чолі з Віктором Януковичем, Євромайдан 2013-2014 років коштував Україні розстрілу Небесної сотні, анексії Криму, початку війни на Сході та тривалого економічного спаду.
В оцінках імовірності нового Майдану та його наслідків депутати суттєво розходяться. Ігор Луценко бачить провину за всі нещастя останніх трьох років виключно в агресивних діях Росії.
«Дорога ціна Євромайдану – лише в наявності та позиції Росії. Вони скористалися нашою слабкістю. Навіть якщо в майбутньому Росія намагатиметься щось там робити, ми вже знаємо, як із цим боротися. Головне досягнення, що ми повірили в те, що можемо боротися за власне бачення майбутнього. Навіть якщо для цього знадобиться ще один Майдан», – переконаний Луценко.
Більшість депутатів зазначають, що історичні цикли в Україні влаштовані так, що частіше за раз на 10 років люди масово на протести не виходять. І жодної загрози для існування держави в разі чергових революцій Олексій Мушак не бачить.
«Аби відбулася революція – необхідний критичний потенціал невдоволення і це пов’язано з історичними циклами, каже він. – Як показує практика, такі виплески, як Майдан, відбуваються раз на 10-15 років. Але, в будь-якому разі, Україна буде вічна».
Рибчинський нагадує, що в кожної країни є своя мрія і для українців – це свобода. Саме тому Євромайдан боротьбою за формальне членство в Євросоюзі не завершить історію українських революцій.
«Ми витримали нищення з боку польської шляхти, витримали сотні років російської окупації, витримали наслідки Євромайдану, витримаємо стільки майданів, скільки буде треба, аби досягти нашої головної мрії – справжньої свободи, – вважає Рибчинський. – А свободи без добробуту не існує, бо бідна людина – завжди залежна. Тому замість того, щоб триндіти в парламенті, нам необхідно займатися тим, щоб зробити українців багатшими».
Ілля Лукаш
