Чи зупинить американська зброя російську агресію?

Politeka розбиралася, чи здатне масштабніше постачання американської військової допомоги змінити розташування сил на фронті, а також що і в якій кількості потрібно нашій армії для ефективного протистояння агресії.

Американські побоювання

Восени 2014 року під час свого блискучого виступу перед обома палатами Конгресу США у Вашингтоні президент України Петро Порошенко попросив американців надати нашій країні засоби оборони.

«Будь ласка, зрозумійте мене правильно: ковдри і прилади нічного бачення також важливі, проте лише з ковдрами війну не виграєш. Ба більше, ми не можемо зберегти мир з одними ковдрами, і це найбільша наша цінність, це головна наша мета – не перемогти у війні, а зберегти мир», – заявив тоді голова української держави.

Виступ президента зустрів шквал оплесків. Надання нашій країні реальних засобів оборони підтримали лідери громадської думки, військові та експерти, включаючи авторитетну «Атлантичну раду», а Палата представників і Сенат неодноразово ухвалювали резолюції, що закликають почати постачання летальної зброї до України. Проте адміністрація Барака Обами так і не зважилася почати постачання озброєнь у нашу країну. Офіційне пояснення – «Білий дім поки робить ставку на розв’язання кризи дипломатичними засобами» – виглядала просто відмовкою. Хоча б тому, що зміцнення обороноздатності дружньої США країни жодним чином не виключало пошук мирних шляхів вирішення конфлікту. Ймовірна причина крилася в небажанні колишнього господаря Овального кабінету посилювати і без того непрості американсько-російські відносини, його щиру переконаність, що миролюбна позиція Білого дому може бути розцінена у Кремлі як готовність до компромісу, а не ознака слабкості; а також цілком обґрунтовані побоювання того, що росіяни не чекатимуть надходження американської зброї в нашу країну, почавши наступ на всьому фронті.

Така позиція неодноразово критикувалася друзями України у США. Так, сенатор-республіканець Джон Маккейн, коментуючи небажання адміністрації Обами допомогти Україні захисним озброєнням у розпал наступу окупантів на Дебальцеве на початку 2015 року, заявив: «Мені соромно за свою країну, свого президента і самого себе». Трохи раніше, в листопаді 2014-го, пішов у відставку міністр оборони США Чак Хейгел. За інформацією низки ЗМІ, рішення голови Пентагону було продиктовано його незгодою з дуже м’якою політикою Білого дому щодо протидії російській агресії: Хейгел неодноразово наполягав на наданні Україні летальної зброї.

У березні 2015 року тодішній віце-президент Сполучених Штатів Джо Байден анонсував початок постачання нашій країні малих безпілотників RQ-11 Raven, легендарних броньованих джипів «Хамві» і контрбатарейних радарів малого радіуса дії (до 7 км). Перші партії бронеавтомобілів і радарів незабаром прибули до України і, за словами командування, відмінно зарекомендували себе на фронті.

А влітку 2016 року українські військові нарешті отримали першу партію (14 одтниць) контрбатарейних систем дальнього радіуса LCMR AN/TPQ-36, що мають дальність виявлення і зарубки ракетних пускових установок до 24 км, стовбурного артилерійської зброї – до 18 км.

«Якби Україна мала такі системи під час оборони Дебальцевого, втрати українських військовослужбовців були б менше на 70%», – заявив колишній посол США в Києві Стівен Пайфер.

За словами дипломата, рекомендації американських експертів містили постачання Україні контрбатарейних радарів, розвідувальних безпілотників, обладнання для глушіння російських дронів, «Хамві», обладнання для безпечної комунікації. «І був також один вид летальної зброї – легка зброя проти броньованої техніки», – підсумовує Пайфер.

Під час активних бойових дій, брак останніх відчувався найгостріше. «Свого часу Україна відмовилася від третього у світі ядерного арсеналу, і тепер ми просимо лише 1200 «Джавелін» (портативний протитанковий комплекс, – ред.), щоб зупинити агресорів», – заявив президент Порошенко.

Через те, як україно-російська війна набула уповільненого позиційного характеру, суперечки серед американських політиків і експертів про те, чи варто надавати нашій країні оборонну зброю, потроху стихли. Практично не порушувалася ця тема і під час виборів у Сполучених Штатах.

Тиск на Трампа

Ніхто не знає, якою є позиція з цього приводу новообраного президента США Дональда Трампа. Під час передвиборчих перегонів, та й останнім часом, Трамп не втомлювався робити компліментарні заяви на адресу Володимира Путіна. Відомо, що саме через позицію Трампа і його прихильників із тексту програми Республіканської партії було вилучено заклик про надання летальної зброї нашій країні.

Водночас у новій адміністрації є низка знакових фігур, які раніше закликали допомогти Києву не лише словом, а й зброєю. До значно вагомішої підтримки України в різний час закликали, зокрема, новий голова ЦРУ Майк Помпео і кандидат на посаду генерального прокурора Джеф Сешнс. А екс-спікер Палати представників Ньют Гінгріч, який свого часу розглядався самим Трампом як найімовірніший кандидат у крісло керівника Держдепартаменту, зазначив, що новий президент, швидше за все, розблокує питання надання зброї Україні. «Трамп може говорити приємні речі про Путіна, але тим часом він продаватиме Україні зброю», – сказав тоді Гінгріч, особливо наголосивши, що може йтися саме про продаж, а не про безкоштовне надання. Можливо, з відстрочкою платежів.

Під час останнього загострення під Авдіївкою сенатор Джон Маккейн закликав президента Трампа надати нашій країні засоби для захисту.

«На тлі останніх російських атак і перспективи майбутньої агресії проти України я закликаю вас використовувати повноваження, надані Законом про військовий бюджет США на 2017-й рік і надати оборонну летальну допомогу Україні, щоб вона могла захистити свою територію від порушень із боку Росії і її сепаратистських ставлеників», – написав Маккейн.

Невідомо, наскільки Дональд Трамп прислухається до заклинань однопартійця – Джон Маккейн відомий, як один із найяскравіших критиків новообраного голови держави. Проте крапля камінь точить.

Тим часом стало відомо, що група із 25 конгресменів від обох партій на чолі із представником Нью-Йорка Енгель Еліотом – ще одним щирим симпатиком України – знову внесла на розгляд законопроект «Про стримування, запобігання та припинення російської агресії в Україні…» (STAND for Ukraine Act). Він передбачає, серед іншого, і можливість надання летальної зброї нашій країні.

В українському суспільстві, серед військових і в експертному середовищі є думка виключно про високу ефективність американської зброї. На думку більшості співрозмовників видання, надана в потрібній кількості, вона здатна стрімко змінити баланс сил у наш бік і знепліднити можливі подальші атаки російсько-терористичних військ на наші позиції. Водночас світовий досвід говорить про те, що навіть найкраща зброя саме по собі – не панацея.

Історичний досвід

Протягом останніх сімдесяти років Сполучені Штати мають величезний досвід постачання більшості типів летальної зброї в різні куточки планети, зокрема і в гарячі точки. Так, виключно американською зброєю воювала армія Південного В’єтнаму, що став полем проксі-війни для США, СРСР і Китаю. Як ми знаємо, відмінно озброєна, екіпірована і навчена штатівськими інструкторами армія офіційного Сайгона воювала на рідкість бездарно. Після виведення американського контингенту, збройні сили Південного В’єтнаму не змогли протистояти військам Північного В’єтнаму і були геть розбиті при першому серйозному наступі комуністів.

У наш час новітня заокеанська зброя не стала паличкою-виручалочкою для створених і підготовлених американцями збройних сил Афганістану і Іраку. Перші без зовнішньої допомоги не можуть ефективно протистояти талібам. Другі взагалі розбігалися перед значно гірше озброєними бойовиками «Ісламської держави», як було при спробі організувати оборону Мосула і Тікріта (до речі, і понині – через який рік! – ІДІЛ переважно і воює захопленою в Мосулі американською зброєю). Аналогічно американські протитанкові ракети TOW, що постачаються, за чутками, монархіями Перської затоки сирійським повстанцям, не дуже-то допомагають стримувати останній наступ підтримуваної російськими авіаударами асадовської бронетехніки.

Водночас у світі вистачає прикладів, коли при грамотному використанні високоточна американська зброя надавала значні переваги її власникам. Можна згадати збройні сили Республіки Корея, які зараз мають велику перевагу над озброєною радянською і старою китайською зброєю армією КНДР. Курди, які отримують, хоч і в мізерних кількостях, американську зброю, успішно протистояли оснащеним радянською технікою регулярним військам Саддама Хусейна в Іраку. Протягом останнього півстоліття озброєна західними зразками Армія оборони Ізраїлю не раз доводила свою перевагу над арабськими країнами, що використовують зброю країн Варшавського договору. Зрештою, вирішальне значення мають не тактико-технічні характеристики використовуваних озброєнь, а морально-психологічний дух солдатів, компетентність командного складу, рішучість і адекватність поточного моменту політичного керівництва країни.

Потреби Збройних сил України

Збройні сили України, Нацгвардія, інші силові структури загалом добре зарекомендували себе при відбитті російсько-терористичної агресії. Навіть використовуючи стару, часто погано справну зброю радянського виробництва 1970-80 рр., захисникам України вдавалося надовго затримувати ворога на ряді напрямків. Опитані Politeka експерти зазначають – надана вчасно заокеанська зброя суттєво знизила б рівень втрат серед українських військовослужбовців.

«Постачання летальної зброї зробило б наші Збройні сили ефективнішими на два порядки», – стверджує екс-голова Служби зовнішньої розвідки України, генерал армії Микола Маломуж. Перераховуючи потреби українських силовиків, експерт зазначив сучасні зразки протитанкової техніки, особливо переносні комплекси на кшталт «Джавелін», засоби зв’язку, радіоелектронної і контрбатарейної боротьби. А в ідеалі – також бронетранспортери, танки, гаубиці і самохідні артилерійські установки, оснащені новітніми системами наведення і керування вогнем.

«Лише все це зі сфери фантастики, наші закордоні партнери – не лише політики, але також військові та представники національної розвідки, з якими я спілкувався, ясно дали зрозуміти, що на постачання навіть оборонного озброєння наша країна найближчим часом розраховувати не повинна», – нарікає генерал.

У такій ситуації, за його словами, Україна повинна зосередитися на розвитку власного ВПК. Говорячи про українські зразки, здатні змінити розсташування сил на фронті, Маломуж зазначив, що танк «Оплот» нічим не поступається, за його словами, американському «Абрамсу», а також вітчизняні розробки у сфер радіоелектронної боротьби, які раніше виграли тендери в Німеччині, Франції та Росії.

«Загалом-то, наші Збройні сили довели, що здатні зупинити ворога тією зброєю, яка в нас є. Питання в іншому: готовність Заходу надати Україні летальну зброю мала б колосальний морально-психологічний ефект», – говорить член парламентського комітету з питань Нацбезпеки та оборони Дмитро Тимчук.

За словами парламентарія, демонстрація Заходом своєї підтримки нашій країні дозволила б не лише знизити втрати, а й призвела б до припинення бойових дій набагато раніше і на суттєво вигідніших для нас умовах.

«Відсутність виразної позиції лише провокує агресора. Демонстрація сили завжди робила Кремль поступливішим», – продовжує Тимчук.

А ось Микола Маломуж боїться, що гіпотетичне рішення західних партнерів надати Україні серйозну летальну зброю призведе до масштабної агресії РФ і наступу на всьому фронту з використанням бойової авіації.

«Втрати в цьому разі будуть колосальні», – попереджає генерал.

На думку директора військових програм Центру Разумкова Миколи Сунгуровського, вчасно надана американська зброя і спорядження суттєво мінімізували б втрати наших Збройних сил. Проблема ж у тому, що навіть те нелетальне обладнання, яке нам уже передається, надається невчасно.

Усі експерти одностайні в думці, що український протитанковий комплекс «Стугна-П» є гідною альтернативою «Джавелін», і його давно необхідно запускати в масове виробництво. А ось із чим у нас дійсно серйозні проблеми – це із системами протиповітряної оборони. Комплектуючі до будь-яких комплексів ППО завжди виготовлялися в Росії, і все, що нам залишається, – сподіватися на іноземне постачання, або налагоджувати власне виробництво з іноземних комплектуючих. Утім, навіть якщо припустити, що у Вашингтоні приймуть рішення постачати нам суперсучасні зенітно-ракетні комплекси, це не дозволить надійно закрити українське небо.

«У росіян є літаки, здатні виявляти і на рівних боротися з американськими ЗРК на кшталт Patriot, – каже Маломуж, – їх небагато, але на нашу долю, на жаль, вистачить».

Так, проблема оснащення Збройних сил України сучасною зброєю, засобами розвідки, радіоелектронної боротьби і зв’язку має комплексне рішення. Створення та впровадження вітчизняних розробок повинно йти рука об руку з дипломатичними зусиллями з лобіювання постачання хоча б нелетального обладнання з формально дружніх країн. Особливу увагу потрібно приділяти можливостям кооперації у сфері спільного виробництва новітніх зразків озброєння. Ну і, зрозуміло, необхідно навчати солдатів і офіцерів максимально ефективно використовувати те, що є в наявності. А також продовжувати реформування армії з метою підвищення ефективності управління військами і їхньої взаємодії.

«Нам зараз потрібна не так американська зброя, як адекватні командири і адекватне політичне керівництво», – каже відомий волонтер Юрій Касьянов. І з цим важко не погодитися.

Максим Вікулов