Politeka дізналася, що означає загострення ситуації на Донбасі, які основні причини ескалації та якими можуть бути її наслідки.
– Американську адміністрацію очолив новий президент. Зараз вирішується питання, якою буде політика Сполучених Штатів, які лідирують серед союзників України по врегулюванню ситуації на Донбасі. Тому Росії важливо отримати якомога більше козирів. Через це й відбуваються безперервні штурми в зоні Авдіївки, Попасному, обстрілюють Маріуполь. РФ намагається взяти під контроль якнайбільше територій в Донецькій та Луганській областях.
Що з цього вийде не зрозуміло. Політика українського уряду тримає курс на те, що ситуація на Сході – це не пряма війна з РФ, а росіяни лише здійснюють там контроль. Політична група президента Петра Порошенка, яка знаходиться при владі, не бачить можливості зараз повернути окуповані регіони в Криму і на Донбасі. До того ж, зважаючи, що вони проводять вкрай непопулярну політику, яка призводить до суттєвого зниження життєвого рівня населення, влада не може собі дозволити реального припинення бойових дій, оскільки це нині відволікає значну частину боєздатних волонтерів та добробатів, які можуть із АТО з’явитися на Банковій і вимагати іншої політики. Виходить, що Путіну через війну на Донбасі вигідно мати важіль впливу на Україну і Захід, а Порошенку така ситуація також вигідна, бо відволікає значну частину політично активного населення від Києва. Інтереси Банкової і Кремля збіглися. Єдиний, хто від цього нічого не виграє – український народ.
Насправді Мінські домовленості не виконуються не тільки з російського боку, а й з українського. Їх просто неможливо виконати. «Мінськ» сформульований так, що його виконання призведе до розвалу української держави. При цьому вони лежать в основі врегулювання ситуації на Донбасі. Абсурд. Це розуміють і в Кремлі, і на Банковій. Єдине, що залишається предметом для спекуляцій – навіщо взагалі таким чином їх склали та підписали.
Порошенко з політичної точки зору завів ситуацію в повну безнадію. Очевидно, що в умовах Мінського процесу миру не досягнемо.
Нині все залежить від політичної еліти. Якщо будуть дострокові вибори й до влади прийдуть інші діячі, можливо вони запропонують більш дієві речі і почнуть вводити ситуацію в Україні у правове поле держави. Не можна називати війну не війною, а якоюсь АТО. Не можна не проголошувати воєнного стану і вимагати, щоб міжнародна спільнота визнала війну в Україні. Якщо самі не визнаємо у себе війну, хто ж її буде визнавати?
– Ескалацією бойових дій на Донбасі Росія має намір вплинути на Україну та інших зовнішньополітичних гравців.
Російська Федерація прагне підім’яти під себе Українську державу. Поки не досягнуто певної визначеності у відносинах Володимира Путіна з Дональдом Трампом, поки немає однозначних тлумачень, Кремль намагається досягнути якомога більших військових успіхів. Переконати світ, що спроможний впливати на ситуацію на Донбасі.
– Для виконання Мінських угод необхідно більше зусиль від України. Не варто сподіватися на західних партнерів. Зараз вони зайняті своїми проблемами. Незрозумілими лишаються позиції нового американського президента Дональда Трампа щодо зовнішньополітичних питань.
Насувається великий дискурс із Заходу серед окремих політиків, які підтримують російську позицію, що спочатку треба виконати політичні умови «Мінська». Вони стверджують, що це спосіб вирішення україно-російського конфлікту. Українська позиція в тому, що спочатку потрібно виконати й гарантувати безпеку і аж після цього говорити про політичну частину.
У Мінських домовленостях лінія розмежування між сторонами проходить в інших межах, ніж вона є де-факто. Тому українська армія просувається до зазначеної межі. Загострення бойових дій з боку окупантів – реакція на це.
Маємо розуміти, що подібні загострення будуть відбуватись постійно. Наївно вважати, що протистояння на Сході припиниться через підписання якихось домовленостей або через слова якогось впливового західного політика, що військових дій та використання забороненого озброєння не буде. Реакція Заходу на посилення бойових дій на Донбасі можлива лише у форматі глибокої стурбованості. Подібні загострення з’являтимуться, поки українська армія не стане достатньо сильною, щоб гарантувати стабільність.
Якщо російська сторона й далі не виконуватиме Мінські домовленості, а українська армія стане достатньо сильною, тоді потрібно шукати їм альтернативу. Нею може бути результат дій армії у поєднанні з співпрацею України з дипломатією інших держав, щоб зберігали санкції проти Російської Федерації. Це не менш важливо, ніж просування української армії.
Ольга Головка
Фото Прес-центр штаба АТО
