Країна неможливостей: чому інвестори не хочуть розвивати економіку

Politeka розбиралася, що заважає вивести нашу країну на потоки глобального капіталу і створити умови для його залучення.

Скільки заведуть капіталу цього року

Усупереч обіцянкам політиків на хвилі революційних подій 2013-14 рр.., інвестиції в Україну так і не потекли рікою. Але ж добробут будь-якої нації залежить передовсім від сильної економіки, чого неможливо досягти без залучення вільного капіталу.

З отриманих Україною $3,4 мільярда прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в 2016 році близько 70% зайшли в українські дочірні структури іноземних банків у рамках вимог НБУ з докапіталізації. Тобто це мертвий капітал, який не сприятиме розвитку. Причому більшість із них здійснили банки російського походження.

Цього року банки вже не залучать стільки коштів. Чи означає це, що Україна отримає меншу частку інвестиційного капіталу?

«Зовсім ні, і головними гравцями тут будуть свої ж хлопці – великі власники, які вивели капітали на офшорні рахунки», – вважає фахівець відділу продажів боргових цінних паперів Dragon Capital Сергій Фурса.

На його думку, тепер рух капіталу набуває зворотного характеру, а за підсумками року можна очікувати до $5 млрд ПІІ.

У сфері інвестицій не всі поділяють такий оптимістичний сценарій розвитку.

«Якщо виключити банківський сектор, то приріст ПІІ  минулого року становив лише $1 млрд. Якщо цього року у нас буде $2-$2,5 млрд – це дуже хороший результат», – говорить керівник аналітичного відділу Concorde CapitalConcorde Capital Олександр Паращій.

Чому інвестицій багато не буде

Для таких розмірів економіки, як в Україні, що $2 млрд, що на $5 млрд – вкрай мало. Проте без системних реформ та збільшення інвестиційної привабливості країни очікувати значущого зростання ПІІ цього року не варто.

«Через досягнення певної внутрішньої макро- і фінансової стабільності уряд дедалі менше схильний впроваджувати соціально болючі, але важливі для поліпшення інвестиційного клімату реформи», – пояснює фахівець ринків капіталу ІК SP Advisors Олександр Цапін.

Водночас не можна сказати, що у сфері інвестиційної привабливості нічого не робили. Донедавна однією з перешкод у залученні капіталу була неможливість вивести прибуток і дивіденди.

«Добре, що це питання вже вирішене, це покращує інвестиційне тло, – відзначає старший аналітик ГК FOREX CLUB Андрій Шевчишин. – На поточний рік інвестиційні очікування були б іще позитивнішими, якщо б активно реалізовували реформи, які захищають інвесторів: судова, податкова – провадили антикорупційну політику, провели б показову приватизацію».

За словами експерта, потужним драйвером для інвестицій може стати скасування мораторію на продаж землі.

«Нормальне функціонування земельного ринку справді відкриває колосальні можливості, за яких активізуються кредитування, торгівля і загалом ділова активність. Лише в такому разі можна очікувати і вищих показників прямих інвестицій, ніж в 2016 році», – підкреслив він.

Куди йдуть капітали

Розглядаючи основні напрямки капітальних інвестицій за останні три роки, можемо дійти висновку, що найпривабливішими були сільське господарство та банківський сектор.

«При цьому банківський сектор був змушений збільшувати капітал через високі збитки, тоді як сектор АПК – через високі потенційні прибутки», – пояснює Шевчишин.

Середньорічне зростання вкладень у сільське господарство спостерігалося на рівні 20,4% із часткою в загальному обсязі ПІІ 11%. Також активно зростають інвестиції у водний транспорт і логістику, які забезпечують транспортування продукції АПК.

На промисловість припадає 35,8% усіх капітальних інвестицій, але середньорічний показник за останні три роки демонструє падіння, яке становить 9%. На частку інформаційних і телекомунікаційних послуг припадає 5,9% усіх інвестицій, за той самий період середньорічне зростання становить 20,3%.

Якщо відштовхуватися від 2016 року, то помітне зростання ПІІ спостерігалося в напрямку виробництв, спрямованих на заміщення імпорту. Це харчова промисловість (+24,4%), легка промисловість (+67,7%), виробництво комп’ютерів, оптики та електроніки (+52,9%).

Проте ці дані не відображають, чи справді капітал зайшов від іноземного інвестора, чи це повернення коштів з інших юрисдикцій, які раніше вивели українські великі власники.

Тривалий час, та й зараз, кінцевими бенефіціарами більшості зовнішніх інвестицій є українські резиденти. Адже юридично іноземний інвестор – це форма захисту в умовах дірявого українського законодавства, яке дозволяє перерозподіляти власність залежно від конфігурацій на політичному Олімпі. В результаті кожен олігарх для себе обирав найприйнятнішу форму введення і виведення коштів.

До справжніх ПІІ можна віднести капіталовкладення у виробництво кабельної продукції для автомобілів на Західній Україні. Але це невеликі гроші. Пожвавлення спостерігалося у сфері енергетики з відновлюваних джерел (ВДЕ). Точно є відносно великі інвестиції в галузі hi-tech. Це фірми з виробництва програмного забезпечення і його тестування.

З огляду на досить складні умови ведення бізнесу в країні, інвестор обирає чіткі форми роботи. Здебільшого це купівля мажоритарної частки бізнесу (більш ніж 50% акціонерного капіталу). Для захисту прав власності операцію проводять шляхом інвестиції в іноземну структуру, яка володіє 100% української компанії.

Портфельні інвестиції

Окрім здійснення ПІІ, інвестувати можна також і в цінні папери компаній. Тут потрібно розділити акції і боргові папери – облігації. Потрібно розуміти, що портфельні інвестиції являють собою пасивне володіння цінними паперами, що не дає інвестору права участі в оперативному управлінні підприємством, яке випустило їх. Однак, купуючи папери тієї або іншої компанії, ви зможете позитивно вплинути на котирування і в такий спосіб підвищити інвестиційну привабливість компанії.

Що ж до облігацій, то ми не говоритимемо про боргові папери держави Україна, які вважали на початку року одними з найцікавіших у своєму класі. Йтиметься про корпоративний борг. Відносно хороший рейтинг тут отримали папери компанії «Кернел» – найбільшого в світі виробника й експортера соняшникової олії.

Від початку року видавалися вельми привабливими інвестиції в акції «Феррекспо», яка зареєстрована в Швейцарії. До групи входять кілька виробників залізної руди в Полтавській області України.

Успіх «Феррекспо» пояснюється колосальним зростанням цін на залізну руду минулого року. Можна також називати Миронівський хлібопродукт (МХП), «Кернел» і, можливо, «Астарта». Ці акції, крім МХП, непогано зросли в ціні. І там є готові й авторитетні інвестори, які цими акціями володіють. Це щодо акцій українських компаній, які котируються на зовнішніх майданчиках – переважно Лондонській і Варшавській фондових біржах.

На жаль, фондовий ринок України настільки нерозвинений, що не може забезпечити навіть мінімальну ліквідність. А без цієї умови інвестор не ризикне своїм капіталом заради вкладення в акції вітчизняних компаній.

На сьогодні основні торги на українських біржах проводять облігаціями внутрішньої державної позики (ОВДП). За даними НБУ, їхній обсяг від кінця 2014 року зріс аж на 50% – до 687 млрд грн.

«Важливо зазначити, що на рахунках нерезидентів обсяг ОВДП від 2014 року впав на 73,4%, але виріс у банків – на 194%, НБУ – на 21%», – підкреслює Андрій Шевчишин.

Така ситуація свідчить про те, що прибутковість за цінними паперами перевищує потенційний дохід від кредитування реального сектора економіки, змушуючи інвестора займатися банальною стрижкою купонів. Отже, нерозвинений фондовий ринок зв’язує вільні капітали і не дає розвиватися виробництву, від чого залежить добробут усієї України.

Максим Нечипоренко