Насіров-дзюдоїст, напівперемога в суді й забута мелодія від Скрипки – підсумки тижня

Кар’єрне зростання екс-фіскала Романа Насірова від арештанта до голови Федерації дзюдо України доводить, що в Україні працюють соціальні ліфти. Вони брудні, як у давно не ремонтованих «чешках», і застрягають, якщо у вас занадто мала фінансова вага. Але на потрібний поверх довезуть після натискання правильної кнопки.

Політична естафета

Лише півтора місяця тому голова Державної фіскальної служби позбувся гордого звання держслужбовця й опинився в СІЗО. До того як відправити під арешт, його в стані напівнепритомності тримали в клітці у приміщенні суду й обирали запобіжний захід. Хвора людина за залізними прутами – все це має присмак середньовічної дикості. Недарма Насіров пригрозив позовом до Європейського суду з прав людини.

Але виявилося, що українська судова система не даремно побоювалася і підозрювала, що Насіров має спортивні таланти. Людина, якій довірили керувати Федерацією дзюдо в багатомільйонній країні, кого завгодно покладе на підлогу кидком через плече.

Насіров домігся своєї найгучнішої спортивної перемоги 17 квітня, коли Федерація погодила його кандидатуру на посаду голови. Взяти таку вершину після лікарні, СІЗО людині, яка за кримінальною справою – успіх, який не снився іншим українським політикам. А очолювати федерації вони люблять. Олександр Онищенко займається питаннями кінного спорту, Олександр Герега – важкої атлетики. Микола Азаров свого часу був небайдужим до бойових мистецтв, а Людмила Супрун – до фігурного катання. Перераховувати можна довго, бо традиція має глибоке коріння з шалених 90-х років.

Спортивних федерацій, асоціацій і організацій у нас багато. Політиків і чиновників, помічених у корупції і різнноманітних розкрадання, теж достатньо. Тож Роману Насірову варто готуватися до передання естафети. Наприклад, Миколі Мартиненку. 20 квітня його затримали детективи НАБУ за підозрою в розтраті $17,28 млн Східного гірничо-збагачувального комбінату (Східгзк). Звісно, екс-нардеп – людина непублічна, про його спортивні уподобання широкій громадськості нічого невідомо, але ж раніше ніхто не знав і про навички дзюдо у Насірова.

Але корупціонерам, пристрасним до спорту, варто замислитися – без ініціації в СІЗО головою спортивної федерації тепер можуть і не призначити. Тож потрібно ретельно працювати над доказовою базою. Адже інші події тижня, що минає, показують, що в Україні це роблять погано.

Недопрограли

Проміжне рішення Міжнародного суду за позовом проти Росії вітчизняний політикум тепер може крутити, як заманеться. Хочеш, назви перемогою, хочеш – поразкою. Правда й те, й інше.

У середу, 19 квітня, судді оголосили, що наша сторона подала недостатньо доказів фінансування Росією тероризму. Але веліли Росії припинити дискримінацію нацменшин у Криму і відновити діяльність Меджлісу, який РФ на своїй території прирівняло до ІДІЛ.

Петро Порошенко заявив, що ми перемогли, оскільки юридично Росію визнали стороною Мінських угод, а не посередником. Про те, в чому ми програли, делікатно промовчав. Зате сказали експерти. Вони нагадали, що питання анексії Криму у своєму позові ми не порушували, всі карти в гру не пустили. Та й терористи, яких Україна сама такими не визнала, міжнародним юристам теж здаються сумнівними.

Судова тяганина триватиме – до остаточного вердикту Міжнародного суду можуть минути роки. Як Україна скористається цим періодом, питання без відповіді. Позов проти Росії подали у січні 2016 р., але з лютого 2014 р., тобто протягом трьох років, у зоні проведення АТО можна було щодня збирати докази, щоб вразити суддів. Але якось не склалося. Все поламала політична доцільність. Легалізація торгової блокади далася важко. До закону про окуповані території за цей час руки не дійшли. До 2018 року діє Договір про дружбу, співпрацю і партнерство між РФ і Україною, який ніхто не розривав. За такої благопристойності на офіційному рівні зрозуміло, чому громадськості не сподобався черговий зашквар зірки шоу-бізнесу.

Жарти про гетто

Щойно встиг відгриміти скандал навколо незручного інтерв’ю Івана Дорна про «сварки» між Україною та Росією, як його колега по цеху затіяв новий скандал.

«Люди, які не можуть вивчити українську, мають низький IQ, таким ставлять діагноз «дебілізм», – розповів лідер ВВ Олег Скрипка, спілкуючись з учнями Школи журналістики газети “Українська правда”. – Треба їх відокремити, бо вони соціально небезпечні, треба створити гетто для них. І допомагатимемо їм… співатимемо «Владімірскій централ».

В інформпросторі передбачувано піднявся хапарай. Скрипка виправдався. Сказав, що іронізував у неформальній бесіді. Але те, що може бовкнути не подумавши рядовий виконавець Дорн, так і залишиться на його совісті. З вуст заслуженого артиста України Скрипки заява про гетто тягне на суспільний запит. Слово «гетто» – це вже ультрадекомунізація, від якої мороз по шкірі. Від нього тхне тим самим фашизмом, з яким так люблять змішувати Україну на російському телебаченні.

Скандал як з надмірно миролюбним Дорном, так і з войовничим Скрипкою, звісно, з часом вщухне. Але за зірками все одно тягтиметься шлейф. Якщо робиш такі заяви, потрібно пам’ятати, що в Україні лише корупціонера можуть пробачити. І навіть підвищити до головного дзюдоїста країни.

Анна Гончаренко