На всьому Заході з часів легендарного президента Сполучених Штатів Рональда Рейгана очевидно не знайдеться настільки переконаного, активного і непримиренного опонента російського імперіалізму, як сенатор-республіканець від штату Аризона Джон Маккейн.
Друг України
Акцентуючи свою увагу переважно на зовнішньополітичних проблеми та аспектах безпеки, сенатор почав приділяти підвищену увагу московській загрозі практично відразу ж після «воцарювання» Володимира Путіна – тобто задовго до початку політики, що анонсувала російський реваншизм мюнхенської промови кремлівського лідера.
Сто днів президента Трампа: палацові війни, невдачі та еволюція зовнішньої політикиВесь цей час республіканець буквально б’є на сполох, намагаючись донести (і багато в чому успішно) до вашингтонського істеблішменту ідею про потребу стратегічного стримування Росії, а також будь-якої підтримки всіх тих, кому загрожує російський ведмідь, включаючи Україну, Грузію, країни Балтії, Балканський півострів, центральну і східну Європи.
Вимагаючи рішучих дій, Маккейн ніколи не боявся йти проти течії, чи то пак проти домінантних на Капітолійському пагорбі настроїв. Так, сенатор вимагав активних дій під час нападу Російської Федерації на Грузію в серпні 2008 року, жорстко критикував спроби адміністрації 43-го президента США Джорджа Буша-молодшого налагодити відносини з Москвою, а також обамівську політику «перезавантаження». Щоразу Джон Маккейн попереджав про історичну марність будь-яких спроб домовитися із Кремлем по-хорошому. Щоразу йому не вірили, намагаючись вибудувати нормальні відносини знову і знову. І щоразу сенатор зрештою виявлявся правий.
Не дивно, що Маккейн виявився найчастішим високопоставленим гостем української столиці під час Майдану. Висловлюючи солідарність із протестувальниками, сенатор водночас розмовляв із тодішнім президентом Віктором Януковичем, намагаючись вирвати того з московських обіймів. На жаль, марно.
З початком російської агресії проти нашої країни Джон Маккейн передбачувано став одним із найактивніших і точно найпослідовнішим лобістом посилення санкцій тиску на Росію та всебічної допомоги нашій країні, включно з наданням летальної зброї. Чинні санкції сенатор вважає очевидно недостатніми.
Нам варто подякувати Саудівській Аравії, яка дала змогу ціні на барель нафти впасти до такої межі, що це мало драматичний вплив на економіку Володимира Путіна, – сказав якось Маккейн. – Це не має нічого спільного з діями президента США.
На думку республіканця, Путін і співтовариші мали бути, як мінімум, відімкнені від банківської системи SWIFT.
Непрості відносини
Під час президентської кампанії-2016 Джон Маккейн відверто критикував Дональда Трампа за його наміри «порозумітися» з Володимиром Путіним. На національному республіканському з’їзді в серпні минулого року Маккейн, згнітивши серце, усе ж підтримав висунення номінанта своєї партії у президенти. Але вже в жовтні на тлі скандалу про сексуальні домагання відкликав свою підтримку.
Володимир Посельський: Над Макроном успішно збіглись планети«Поведінка Дональда Трампа цього тижня… унеможливлює навіть умовну підтримку його кандидатури», – заявив він тоді.
Дональд Трамп у своїй типовій манері відповідав сенатору взаємністю. Ще в 2015 році ексцентричний мільярдер заявив, який не вважає того героєм війни (як відомо, Джон Маккейн у 1967 році з численними переломами потрапив до полону під час війни у В’єтнамі і понад п’яти років перебував у комуністичних катівнях).
«Він став героєм війни, бо побував у полоні. Але мені більше до вподоби ті, хто в полон не потрапляв», – написав будівельний магнат.
Уже будучи президентом, у січні 2017 року, Трамп звинуватив сенаторів Джона Маккейна і його близького друга Ліндсі Грема у спробах «розв’язати Третю світову війну».
Низка відвертих маргіналів, які активізувалися всередині американського консервативного руху після обрання Трампа, і зовсім не соромилися нападати на Маккейна і його прихильників. Зокрема, відомий ультраправий публіцист Патрік Б’юкенен, відомий проповідник духовних скріп, шалений ксенофоб і расист, і за сумісництвом затятий симпатик Володимира Путіна і всього російського, у грудні торік прямо зажадав від Дональда Трампа і Рекса Тіллерсона «нав’язати своє бачення зовнішньої політики» і «зруйнувати російський порядок денний таких сенаторів, як Джон Маккейн».
Попри розбіжності в зовнішньо- та внутрішньополітичних підходах (зокрема, Маккейн розкритикував антимігрантські ініціативи нового голови Білого дому), сенатор продовжував публічну і лобістську діяльність, спрямовану на формування адекватної політики Вашингтона щодо російської загрози. Коли президент Трамп риторично поцікавився, а чи не був його попередник Барак Обама надто м’яким з Росією, коли вона анексувала Крим, Джон Маккейн вкотре закликав надати нашій країні летальну зброю.
Так, він був занадто м’яким. Нумо оберімо інший курс разом: надамо Україні оборонне летальне озброєння і збережемо санкції проти Росії, – написав сенатор.
Крім того, відомо, що Джон Маккейн зустрічався з держсекретарем Рексом Тіллерсоном перед недавнім візитом останнього до Москви, переконуючи головного дипломата зайняти максимально жорстку позицію в перемовинах із російськими лідерами.
Водночас Маккейн завжди мав величезну повагу і заслужений авторитет не лише всередині рідної партії, а й у низки представників адміністрації Дональда Трампа. Перш за все серед її «військового» крила. Ні для кого не секрет чудові взаємини сенатора з керівником Пентагону Джеймсом Меттісом і радником із національної безпеки Гербертом Макмастером, чий вплив на господаря Овального кабінету останнім часом не можна недооцінювати.
У міру маргіналізації проросійської партії в Білому домі, посилення впливу носіїв традиційних підходів у зовнішній політиці, розслідування в Конгресі можливих зв’язків команди Трампа із представниками кремлівського режиму і особливо американського ракетного удару по Сирії, ідеї про перезавантаження відносин Вашингтона і Кремля остаточно зійшли нанівець. Водночас суттєво покращилися відносини 45-го президента із прихильниками жорсткого стримування російської агресії, такими як Джон Маккейн, Ліндсі Грем, Марко Рубіо й іншими. Зокрема, зазначені сенатори одностайно підтримали адміністрацію в її вирішенні продемонструвати силу в Сирії і Афганістані, а також ініціативи Білого дому щодо приборкання північнокорейського режиму.
Альянс з «яструбами»
Можна припустити: зробивши досить серйозний крен у зовнішній політиці взагалі, і зокрема у відносинах із Москвою, Дональд Трамп вирішив налагодити взаємини із крилом тих, кого заведено називати «російськими яструбами» – уже згаданими прихильниками максимально жорсткого тону у відносинах із Кремлем.
Російський «Платон» — друг Ротенберга та недруг далекобійниківПрезидент запросив Маккейна і Грема на вечерю, на якій обговорив зі сенаторами питання протидії російському впливу на світовій арені. Судячи зі скупих коментарів Ліндсі Грема, сенатори залишилися задоволені підсумками зустрічі. «Він [Трамп] хоче мати якнайбільше союзників. Але, мені здається, він розуміє, що Росія є тим, хто останнім часом не дуже-то корисний», – заявив сенатор. Маккейн же відмовився коментувати розмову. «Я не обговорюю вечерю із президентом США», – сказав він, пожартувавши, що «їжа була жахливою».
Наступного дня Джон Маккейн заговорив про Дональда Трампа в комплементарному ключі.
«Я думаю, поворотним моментом у його президентстві був ракетний удар по Сирії. Не тому, що удар завдав великої шкоди, а оскільки це був сигнал: на відміну від попередніх восьми років Америка діятиме. Найбільшою помилкою адміністрації Обами було проведення червоних ліній і подальше байдикування. Вони надсилали меседж, що Сполучені Штати – паперовий тигр», – заявив сенатор.
Я приємно здивований. Я дійшов висновку, що коли світ дивиться на Трампа, то він не бачить перед собою Обаму, і це добре, – зазначив, зі свого боку, Ліндсі Грем.
Трохи пізніше в інтерв’ю CNN Маккейн вкотре похвалив Трампа, зазначивши: «Він оточив себе видатною командою у сфері національної безпеки». Тоді ж сенатор спробував заспокоїти союзників США, дезорієнтованих суперечливими сигналами Білого дому. «Іноді важливо звертати увагу на справи президента, а не на його слова», – сказав Маккейн.
Але це не головне. У Вашингтоні циркулює інформація, що говорить про суттєве зміцнення позицій «російських яструбів» на Капітолійському пагорбі: подейкують, що Білий дім розглядає призначення двох близьких помічників Джона Маккейна на ключові позиції в Пентагоні і Держдепартаменті.
Том Гоффус, який працює в очолюваному Маккейном комітеті Сенату з питань збройних сил, може бути призначений помічником голови Пентагону з питань Європи і НАТО. А колишній представник США в НАТО Курт Уолкер, який наразі є виконавчим директором Інституту Маккейна, розглядається або як можливий наступник Вікторії Нуланд у ранзі помічника держсекретаря в Європі та Євразії, або – менш ймовірно – як кандидат на посаду заступника держсекретаря з політичних питань (третю за важливістю посаду в Держдепі).
Показово, що на питання про можливе кар’єрне зростання своїх помічників Джон Маккейн відреагував із часткою сарказму. «Це лише демонструє дефіцит талантів [у влади], якщо вони змушені «пошкребти в засіках» і забрати цих хлопців у мене», – пожартував сенатор.
І Гоффус, і Уолкер цілком поділяють погляди свого нинішнього шефа на російську загрозу і роль США та НАТО в її стримуванні.
Альянс Дональда Трампа із групою «яструбів»-республіканців, який зароджується, має величезний позитив для Сполучених Штатів і всього світу (включаючи, зрозуміло, нашу країну). Вигідний він і Дональду Трампу, який уже встиг сьорбнути лиха як з русофілами, на кшталт Майкла Флінна і Картера Пейджа, так і з націоналістами на чолі зі Стівеном Беннон, чиїми колективними зусиллями президент втратив залишки рейтингу, розтринькав майже всі внутрішньополітичні ініціативи й узагалі опинився на межі втрати влади.
Ставка ж на системних і авторитетних політиків призведе до зростання популярності президента в народі і цементуванні республіканської більшості в обох палатах Конгресу, що дозволить значно ефективніше проштовхувати законодавчі ініціативи Білого дому. До речі, перший результат такого співробітництва ми вже бачимо – нарешті Палата представників спромоглася затвердити скасування Obamacare.
Про зростання американського впливу і авторитету у світі скромно промовчимо. Як і про те, як «потішить» альянс ворогів свободи у всьому світі – від Володимира Путіна до Башара Асада, і від Ніколаса Мадуро до Кім Чен Ина.
Сповнені очікувань від передбачуваної кооперації й авторитетні американські експерти.
Не здивуюся, що комбінація Маккейн-Грем, плюс Меттіс і Макмастер із деякими іншими в найкоротші терміни стабілізує американську зовнішню політику, – вважає Майкл О’Хеллон, військовий аналітик the Brookings Institution.
Нашій же країні подібний альянс може обіцяти суттєве підвищення уваги Вашингтона до проблем Києва. Цілком ймовірно, що невгамовний сенатор разом зі своїми прихильниками в Конгресі й у Білому домі таки продавлять надання Україні летальної зброї і посилення санкційного тиску на Кремль.
Ймовірно, що співпраця гіперактивного і не схильного до сантиментів Дональда Трампа із групою «російських яструбів» здатна на ділі, а не на словах, Make America great again. І повернути світ за часів адміністрації Рональда Рейгана. Зараз вибір лише за Трампом.
Максим Вікулов
