ГПУ проти НАБУ – політичний нокаут

Цього разу шквал критики та взаємних звинуваченнях розгорівся навколо проекту закону № 6220 «Про внесення змін до Кримінально процесуальний кодекс щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та підстав закриття кримінального провадження».

На перший погляд – чергова ініціатива у списку енної кількості законопроектів, які у стінах ВР штампуються під копірку. Якби не кілька вагомих «але».

Насамперед, норми цього законопроекту зацікавили експертне середовище, яке, проаналізувавши його ключові положення, одноголосно закликають ВР закон не ухвалювати.

Зокрема, уже лунає чимало заяв, що все це – чергова корупційна пастка та банальне нехтування правом громадян на захист.

Politeka з’ясовувала, у чому ж особливості цього законопроекту та які приховані інтереси маскуються під виглядом реформ.

НАБУ проти всіх, чи всі проти НАБУ?

Нагадаємо, 13 квітня 2017 року Верховна Рада України в першому читанні проголосувала за законопроект № 6220. Уже цього тижня, 18 травня, його  можуть розглянути у другому читанні. Так що розставити всі крапки на «і» не так й багато часу, а якщо точніше – його взагалі немає.

Проект пропонує передбачити, що не підлягають внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, щодо яких прийнято рішення про закриття кримінального провадження або є вирок суду з того самого обвинувачення, що набув законної чинності.

Наприклад, якщо ГПУ або СБУ відкриє провадження щодо когось із топових корупціонерів, проведе своє розслідування, а потім справу закриє, то НАБУ не матиме права щодо тих же корупціонерів провадити свої розслідування. І навпаки.

Як стверджують експерти Реанімаційного пакета реформ, впровадження таких змін піддасть загрозі розслідування НАБУ проти Юрія Іванющенка, Романа Насірова, Олександра Онищенка тощо.

НАБУ у своєму офіційному зверненні закликала Верховну Раду не підтримувати проект закону. Там заявили, що його ухвалення може «заблокувати розслідування правоохоронних органів, зокрема, НАБУ і САП».

“Ухвалення цього закону надасть іншим правоохоронним органам можливість для маніпуляцій із поточними розслідуваннями своїх колег. Достатньо зареєструвати провадження за фактами, які вже розслідуються або навіть ще не розслідуються, закрити його, і в такий спосіб заблокувати будь-які подальші слідчі і процесуальні дії”, – пояснюють у відомстві.

У ГПУ всі подібні звинувачення назвали «інсценуаціями». Там уже заявили, що  вважають неприйнятним ухвалення законопроекту № 6220.

За словами заступниці генпрокурора Анжели Стрижевської, запропоновані законопроектом обмеження щодо внесення відомостей до ЄРДР, а також розширення підстав закриття кримінального провадження у статті 284 КПК України є “концептуально неприйнятними”.

У ГПУ також вважають, що доповнення статті 284 Кримінального процесуального кодексу України й обмеження строку скасування постанови про закриття провадження може призвести до того, що провадження “необхідно буде закривати за формальною ознакою” наявності “не скасованої постанови”.

“Такий підхід, на нашу думку, руйнуватиме засади кримінального судочинства, передбачені статтею 2 КПК, а тому не може бути підтриманий”, – йдеться у листі ГПУ до комітету ВР.

Про політичну корупцію

За словами експерта Реанімаційного пакету реформ Віктора Тарана, зловживання можуть бути не лише щодо НАБУ, а й усіх правоохоронних органів.

«Коли ми говоримо про боротьбу з політичною корупцією, то повинні розуміти, що йдеться про людей, які володіють повнотою влади, впливом. Вочевидь, аби протидіяти політичній корупції, потрібен орган, який був би максимально сильним та незалежним, – переконаний Таран. – Цей орган має мати унікальні повноваження і дуже важливо – не повинно бути втручання з боку зовнішніх факторів на його діяльність. Потенційно ризик втручання інших органів у роботу НАБУ є. Але такий ризик є в будь-якій інституції. Адже так само ГПУ може поновити справу, а  НАБУ може її закрити. Не варто говорити, що хтось тут є більш доброчесний, а хтось менш. Кому вигідне просування такого законопроекту – можемо лише припускати. Зареєстрували законопроект представники всіх політичних партій. Вочевидь, це вигідно всім політичним партіям, які перебувають у парламенті».

Експерт переконаний – аби зняти всі ризики та спекуляції, закон варто відправити на доопрацювання.

«У політиків є купа запитань до НАБУ. Багато хто вважає, що ця інституція – неефективна. У самому ж Бюро подібні закиди називають політичним переслідуванням. Істинний сценарій завжди десь посередині, – вважає Таран. – Нікому з політиків не подобається, що є орган, який займатиметься розслідуванням справ проти них. Водночас є багато питання до самого НАБУ – що конкретно було зроблено. Відповідей на ці запитання ми не зможемо отримати, поки не відбудеться повноцінний аудит, який затягується. Дуже багато спекуляцій навколо цієї теми. Тому набагато краще, якби це питання було зняте з порядку денного, відбулось публічне обговорення і визначили всі разом – потрібен нам такий закон чи ні».

Про схеми

Нагадаємо, торік у парламенті було зареєстровано щонайменше чотири законопроекти, які потенційно мали дати прокуратурі можливість обходити вимоги закону щодо виключної підслідності корупційних злочинів високопосадовців НАБУ. Кожен із цих законопроектів отримав негативні відгуки з боку міжнародних партнерів та громадськості.

За словами політолога Тараса Загороднього, НАБУ – штучний орган, який нічого не здатен зробити. А тому постійне протистояння між ним і ГПУ – очевидна реальність.

В ідеалі, наголошує експерт, треба створити нормальну прокуратуру та дієві незалежні суди і тоді ніякого додаткового центру боротьби з корупцією просто не знадобиться.

«Раніше справи, які стосувались корупційних діянь чи вищих посадовців, були в підслідності ГПУ. Після створення НАБУ офіційно начебто всі вони перейшли в підслідність останнього. Звісно, у Генпрокуратурі не хочуть відпускати владу», – розповідає Загородній.

За його словами, є конкретні схеми, за допомогою яких можна розвалити слідство.

«Згідно із законопроектом № 6220, якщо один з органів закриває справу, то інший не може її розслідувати, – розповідає експерт. – А завалити справу можна доволі легко. Йдеться про застосування відомої практики – так званого «юридичного очищення». Схема така: за замовленням проти людини порушується кримінальна справа. Нічого не знаходиться. Слідство саботується. Справу закривають. І все – людина чесна. Часом застосовують ще складнішу схему – через суди. Тобто подаються наперед провальні справи – за відсутності складу злочину, доказів вини тощо. Справи, відповідно, там розвалюються. Їх закривають. І все – людина знову чесна. У результаті – за цими фактами неможливо порушити кримінальну справу».

Ухвалять чи ні закон № 6220, побачимо в найближчій перспективі. Поки що ж черговий раунд протистояння та взаємних звинувачень між ключовими правоохоронними центрами країни – НАБУ та ГПУ – лише набирає обертів.

Романія Горбач