Перехрестя Банкової: розпуск Ради або переформатування Кабміну

У політичних кулуарах домінує думка, що для «випуску пари» та уникнення посилення політико-соціальної кризи влада все ж таки зважилася на сценарій позапланового парламентського «перезавантаження». Але не пізньої осені, як раніше прогнозували багато експертів, а навесні наступного року.

Проте бувалі політики прекрасно знають, що виборчі сани слід готувати з літа. Що вони, власне, і роблять. Тренд офіційно ще не запущеного виборчого сезону – закриті соціологічні дослідження. Соціологи просто в захваті (адже це чудовий заробіток) — різні партії «підсіли» на опитування, як наркоман на голку, і замовляють їх ледь не щомісяця.

Днями дані свого опитування оприлюднила відома компанія «Рейтинг». Результати наступні.

Якби парламентські вибори провели найближчим часом, то 13,9% із тих українців, хто має намір брати участь у голосуванні та визначився з вибором партії, готові проголосувати за «Батьківщину». За «Опозиційний блок» свої голоси готові віддати 10,4% респондентів, за БПП «Солідарність» — 10,2%, Радикальну партію — 9,5%, партію «За життя» Вадима Рабіновича — 9,2%. Партію «Громадянська позиція» (лідер — Анатолій Гриценко) готові підтримати 7,7% опитаних, «Самопоміч» — 7,1%, ВО «Свобода» — 6,6%, «Народний контроль» (лідер — Дмитро Добродомов) і партію КРІП — по 2%. Рейтинг інших політичних сил становить менше ніж 2%.

Однак це відкрита соціологія, тоді як саме закриті замовні опитування і надали владі більшої впевненості. Адже там її рейтингові показники значно вищі.

Незважаючи на те, що провідні політичні гравці де-юре діляться на коаліційних та опозиційних, звісно, в режимі «без камер» вони комунікують на різних рівнях. У процесі такої комунікації обговорюють насамперед контури, що окреслюють найближче політичне майбутнє. Поспілкувавшись «без запису» з представниками двох полярних парламентських таборів, кореспондентка Politeka дійшла висновку, що наразі у вищих владних кабінетах варіант із весняними достроковими виборами – не єдиний.

Поточного року шість політичних партій, які наразі мають представництво у Верховній Раді, отримають із гоcбюджету загалом близько 400 мільйонів гривень на свою діяльність і розвиток. Про це йдеться в повідомленні Громадянської мережі ОПОРА. Нагадаємо, що парламентські партії почали отримувати державне фінансування з 2016 року. Гроші з держбюджету виділяють на статутну діяльність, а також на розвиток партійних осередків, рекламу, дослідження та інші витрати. У 2017 році найбільше фінансування отримають партії «Народний фронт» і «Блок Петра Порошенка» – 113,7 і 112,1 млн грн. відповідно. Партія «Самопоміч» отримає понад 56 млн. «Опозиційний блок» – близько 48 млн гривень, Радикальна партія Олега Ляшка – більше ніж 38 млн, «Батьківщина» – 29 млн грн.

Кадрові пряники за участь у коаліції

Іще один із розглядуваних на Банковій сценаріїв – розширення нинішньої «кульгавої» коаліції та переформатування уряду. Ширяться чутки, що переговори з головним радикалом країни про входження в коаліцію на завершальній стадії.

Утім, Олег Ляшко не горить бажанням зробити свою команду частиною керівної більшості через непопулярність НФ і БПП. Він розуміє, що входження до коаліції — це ризик серйозних репутаційних втрат для РПЛ (на сьогодні фракція налічує 20 депутатів), тому всіляко відмовляється: тягне час і набиває ціну. Однак над деякими радикалами, наприклад найближчим соратником Ляшка Андрієм Лозовим, висить дамоклів меч кримінальних справ, що змушує їх бути поступливішими.

Ситуативні союзники у коаліціантів є: це представники групи «Відродження» (26 нардепів, лідер — Віталій Хомутиннік) і «Воля народу» (19 членів, лідер — Ярослав Москаленко). Представники цих груп могли б стати повноцінними членами «Народного фронту» і БПП, але цьому заважає закон, де чорним по білому написано, що коаліцію створюють винятково на основі депутатських фракцій, а не груп або окремих парламентарів.

Заманюють радикалів і соратників Андрія Садового в коаліційні тенета не лише батогом, а й пряниками. Кадровими. В кулуарах кажуть, що заради отримання стійкої коаліції «більшовики» готові пожертвувати міністром енергетики та вугільної промисловості Ігорем Насаликом, а також в. о. міністра охорони здоров’я Уляною Супрун. Прохання про відставку подав міністр інформаційної політики Юрій Стець. Відставку поки не ухвалили, однак це справа часу. У коаліційній лотереї також розігрують посади голів «Укрзалізниці» та Фонду держмайна.

Небачена щедрість коаліціантів (а якщо точніше — їхніх шефів з АП, КМУ), звісно, небезкорислива. Крім політичної стабілізації, прихильники переформатування Кабміну і розширення коаліції роблять ставку на економічну стабілізацію, що дозволить владі почуватися впевненіше і в спокійному режимі готуватися до президентської та парламентської кампаній 2019 року.

Дострокові вибори: приховані та очевидні ризики

Безсумнівно, позачергові парламентські вибори стали б відповіддю влади на запит суспільства.

Це з одного боку. З другого боку, соціологічні дослідження свідчать про те, що майбутня Верховна Рада нагадуватиме клаптеву ковдру, зшити з якої цілісну коаліцію буде складно, якщо не неможливо. Це може поглибити політичну кризу.

Є ще важливі нюанси. Як бути з окупованими територіями? Чи можливо там належно організувати вибори? Не варто також забувати про те, хто організовуватиме вибори і підбиватиме поствиборні підсумки. Правильно: ЦВК. Центрвиборчком, якому абсолютно не довіряють. 13 із 15 членів Центральної виборчої комісії обіймають свої посади дев’ять років, тоді як за законом мають сім.

І, мабуть, найголовніше. Навряд чи у виборчій гарячці чинні нардепи ухвалять Виборчий кодекс та новий закон про вибори за відкритими списками. Але проводити нові вибори за старими правилами – те саме, що поміняти розташування фігур на шаховій дошці. Візуально картинка нібито зміниться, але дійові особи залишаться ті самі.

Замість післямови

На сьогодні немає юридичних підстав для оголошення і проведення позачергових парламентських виборів. Однак не варто скидати з рахунків той факт, що суспільство налаштоване на «перезавантаження» ВР. Щоб не допустити зростання соціальної напруги, підстави для перевиборів влада може створити штучно. Наприклад, спікер Андрій Парубій публічно визнає, що в Раді де-юре відсутня провладна більшість, а президент, користуючись своїм правом, достроково припинить повноваження єдиного законодавчого органу країни. Або ж у приміщенні під скляним куполом на Грушевського знайдеться 150 голосів на підтримку вотуму недовіри уряду Гройсмана, а мінімальних 226 голосів, необхідних для формування нового Кабінету — ні. У такому разі дострокові вибори також стануть неминучими.

На якому з описаних вище сценаріїв зупиниться влада, стане відомо незабаром. Проте вже сьогодні очевидно, що літо й осінь нинішнього року будуть спекотними у всіх сенсах.

Наталія Ромашова